Українські гори уздовж та впоперек досліджені мандрівниками. І знайти тиху місцину, де немає натовпу туристів, ой як складно. Але можливо. Про те, чим зайнятися туристам у селищі Космач, чому Ізки вважається найбільш чистим селом та що таке валило у Яворові – читайте у матеріалі Коротко про.
Гостей більше, аніж місцевих жителів
Обираючи відпочинок у Карпатах, на думку одразу спадають найбільш популярні серед туристів місця: Яблуниця з Поляницею, Яремче та Ворохта, Криворівня з Татарівом. І, звісно, Буковель. Там можна забронювати житло на будь-який смак на бюджет, достатньо модних розваг та місцевого колориту. Та є відчутний мінус: це велика кількість мандрівників. Часто на вулицях того ж містечка Яремче гостей з інших регіонів більше, аніж місцевих жителів. А так хочеться відпочити від галасу та натовпу. У такому разі саме час підшукати не витоптані туристами куточки Карпат. Та чи залишилися такі у наших горах? Виявляється, їх зовсім небагато. І хоча ще збереглися мало вивідані туристичні маршрути у горах, а ось місць відпочинку для вузького кола гостей практично немає. Але ми знайшли!
Космач (Косівський район, Івано-Франківська обл.)
Це одне з найбільших сіл України. І одне з найбільш неприступних донедавна. А все тому, що обидві дороги, які ведуть до Космача, були в такому жахливому стані, що у село навідувалися дуже рідко і лише найбільш затяті туристи. Не так давно одну з доріг, що веде до Космача через Яблунів, відремонтували. Тому поспішайте навідатися у ці місця, поки туди не витоптали стежки інші гості.
Трохи історії. Назва «Космач» (наголос на А) нібито означає «келія сонця». Хтозна - чи це так, але у космацькій вишивці, прикрасах, писанках переважає саме жовтогарячий колір. Тут особливо поважають австрійського імператора Франца Йосипа, який, кажуть, був добрим до місцевих жителів, зменшивши їм суму податків. Ще в Космачі був активний опришківський рух на чолі з Олексою Довбушем. За переказами, у цьому селі його й убили. Та хіба тільки опришки прославили це село!
У 1944 році керівники УПА узагалі оголосили про створення Космацької незалежної республіки. Протрималася вона недовго, але повстанський дух та гонор у жителів Космача, як самі вони кажуть, у крові. При цьому космачі надзвичайно привітні люди. Допоможуть завжди і у всьому, відкриті, щирі, не розпещені грошима туристів.
А ще умільці на всі руки. Кожен житель цього села віртуозно вміє писати писанки, чи ліпити сирних коників, або ж вишивати та ткати тощо. До речі, для туристів проводять різноманітні майстер-класи. І це чудова нагода повчитися гуцульському ремеслу, яке передається від дідів до внуків.
А ще в Космач варто їхати тим туристам, яких цікавить давня гуцульська архітектура. У селі збереглося багато цікавих хат. Також варто завітати у музей Довбуша та музей вівчарства, відвідати дві місцеві церкви. І обов’язково піти в гори. Так як село гірське, то й пішохідних маршрутів до вершин є чимало. Стежки для туристів промарковані, але новачкам все ж краще взяти провідника з місцевих жителів. Найлегшими є турпохід до Каменя Довбуша та соляних джерел – це на околиці села. Трохи далі знаходиться відома місцева гора Сиглін, на вершині якої є гойдалка. Якщо вистачить сил піднятися на гору, то на цій гойдалці можна випробувати і свою сміливість, і майстерність фотографування. Відверто кажучи, цю атракцію набагато більше перевершують неймовірні краєвиди, які можна побачити саме з вершини Сигліна. Аж подих захоплює! А ще неподалік у маленькій хатині живе місцевий дід Василь. Чоловікові вже за 90 років, але він з радістю спілкується з туристами, інколи продає чорниці та сир власного виробництва. Тому радимо захопити і дідусю якихось смаколиків, адже спуститися з гори навіть по хліб йому важкувато.
Як доїхати: відстань з Івано-Франківська до Космача 90 км. Автобусом Івано-Франківськ - Космач (вартість від 200 грн). Якщо власним автомобілем, то маршрут Івано-Франківськ - Коломия - поворот на Косів – на кільці у селі Яблунів перший з'їзд. Але краще налаштуйте GPS та не соромтеся запитувати дорогу у місцевих.
Де зупинитися: у селі можна винайняти кімнату і за 300 грн за добу. Але якщо маєте можливість, то радимо забронювати екосадибу "Бутинець". Це дерев’яний будинок у стилі гуцульських лісорубів, або, як раніше казали гуцули, бутинарів. Будинок розрахований на відпочинок 4–5 осіб одночасно. На території садиби є два ставки, де водяться форель і раки, можна порибалити. Вартість оренди – від 5000 грн на добу.
Сколе (Стрийський район, Львівська обл.)
І зараз усі туристи, які бували в Карпатах скептично скажуть, що це одне з найбільш відомих містечок України. Не заперечуємо! Але Сколе зазвичай використовують не як туристичну місцину, а як містечко, в якому можна зробити санітарну зупинку перед в’їздом у «великі» Карпати. І дарма.
Сколе - це історична столиця Бойківщини, невелике, затишне та спокійне місто. Тут є де прогулятися та на що подивитися. Наприклад, майже в центрі міста височіє шпиль ефектного неоготичного костелу, який збудували в 1895 році. Трохи далі знаходиться Пантелеймонів храм - це найстаріша пам’ятка Сколе. За переказами, його збудували понад 400 років тому. А на околиці міста є справжній палац, збудований у XIX ст.. Двоповерхова споруда добре збереглася, тому манить туристів.
Ще одна туристична принада – річка Опір, яка протікає містом. Влітку на її берегах чимало відпочивальників. Опір - мілка, чиста вода швидко прогрівається, каміння цієї гірської ріки гладеньке.
Якщо хочеться більше вражень, то, перш за все, варто відвідати Національний парк «Сколівські бескиди». Така прогулянка – наче променад карпатським лісом. Також туристам цікаво піти у похід до семиметрового водоспаду Кам’янка ( маршрут у майже 5 км, займає понад 2 години) або перевірити свої сили та піти пішки до п’ятиметрового водоспаду Гуркало (маршрут досить складний, понад 6 км завдовжки та триває до 7 годин).
І окремо тут треба згадати про місто-фортецю Тустань, що знаходиться усього в 30 хвилинах їзди від Сколе. Тустань - це залишки давньоруського оборонного комплексу на скелях. На думку дослідників, фортифікаційний комплекс на скелях був заснований у ІХ ст. племенами білих хорватів як оборонний та митний пункт: повз Тустань перевозили сіль з Галичини до країн Центральної Європи. Узагалі історія Тустані давня та цікава, і краще її вчити у самому місті-фортеці. Та їдуть туди не лише за історією. У цих місцях якась неймовірна атмосфера, енергетично сильна, наповнююча, велична. Після відвідин Тустані відчувається не втома, а можливість, без перебільшення, досягти усіх поставлених цілей.
Як доїхати: зі Львова – електричкою (від 150 грн), автобусом (від 200 грн). Автомобілем: по трасі Київ - Чоп через Стрий.
Де зупинитися: в місті є чимало готелів та квартир в оренду. Вартість – від 500 грн за добу.
Ізки (Хустський район, Закарпатська обл.)
Це вже сонячне Закарпаття. Скажімо так: Ізки – не мегапопулярне серед туристів селище. У доковідні часи сюди їздили лише затяті мандрівники. І жителі Закарпатської області. Зараз ситуація потроху змінюється, але про це згодом. Перш за все, дізнаймося, що ж це за дивна назва села. Звісно, є легенда. У давні опришківські часи на місці нинішнього села Ізки була така вузька дорога, що коли нею їхали, то аж іскри з каміння сипалися. Нібито сам Олекса Довбуш вигукнув: «Дивіться, іскри!». Село, яке пізніше розбудувалося у цій місцині, назвали Ізками – від іскор.
Ізки – село невелике. І якихось особливих атракцій для туристів тут замало, хоча до війни проходили колоритні фестивалі сиру, меду, вина. Зараз цього немає, зате можна з’їздити на екскурсію до Національного парку "Синевір" у Карпатах (відстань приблизно 50 км) і до водоспаду Шипіт (майже 10 км).
З архітектури тут, звісно, є старі гуцульські хати. А ще зберіглася церква святого Миколи Чудотворця, побудована на початку XVIII ст. Щоправда, за минулі століття храм кілька разів частково перебудовували, доробляли, ремонтували, і, чесно кажучи, аби як. Так, в церкві з’явилися елементи, не притаманні тамтешнім місцям, наприклад, часткове покриття з жерсті.
Ізки – ідеальне місце відпочинку для тих, хто хоче сховатися подалі від міського шуму та натовпу. Сюди варто їхати за тишею, спокоєм, карпатськими краєвидами. А ще тут надзвичайно легко дихається: місцеві нахвалюють своє екологічно чисте село, яке знаходиться далеко від індустріальних центрів. Ще й розташоване поміж Боржавською полониною та горою Руський Верх, які захищають від усіляких «забруднених» вітрів. І не хвилюйтеся щодо умов проживання: в Ізках є житло на будь-який гаманець.
Як доїхати: якщо автобусом, то і з Ужгорода, і з Мукачево в Ізки щодня їздить маршрутка. Вартість – від 200 грн. А власним автомобілем, наприклад зі Львова, треба їхати трасою Київ - Чоп до села Нижні Ворота, за перевалом повернути за вказівником на село Воловець, а в самому Воловці повернути на селище Міжгір’я по головній дорозі. І, не доїжджаючи до Межигір’я, потрапите у село Ізки.
Де зупинитися: можна орендувати кімнату від 300 грн на добу. А можна зупинитися в шале чи номерах екокурорту «Ізки». Взимку сюди їдуть «на лижі» (є витяги, пологі спуски), а в інші пори року – за релаксом. У цьому комплексі усе, як то кажуть, екологічно чисте: повітря, будиночки, зведені з карпатського кругляка, джерельна вода, кришталеве повітря, продукти харчування. А ще тут на диво спокійно, хоч курорт достатньо великий та може вмістити до кількох сотень гостей. Ця місцина сподобається саме тим, хто прагне тихого сімейного відпочинку. Вартість – від 2400 грн на добу.
Яворів (Косівський район, Івано-Франківська обл.)
Тихе селище знаходиться неподалік відомого на всю Україну райцентру Косів. І якщо Косівський базар манить усіх поціновувачів гуцульських ремесл, то про Яворів згадують лише тоді, коли треба придбати ліжник, бо селище відоме своїми традиціями ліжникарства. Але, крім цього, тут є те, чого потребують туристи: спокій, чимало атракцій, карпатські краєвиди, гуцульський колорит.
Отож, у селищі Яворів (не плутати з містечком Яворів, що на Львівщині) обов’язково треба побувати на майстер-класах з ліжникарства. Тут же на власні очі побачите екзотичне валило - це природня і суто карпатська «пральна машинка», куди відправляють новенький ліжник. У вихорі води гірської річки виріб так закручує-викручує, що опісля він не матиме стороннього запаху та не потребуватиме додаткового вичісування.
Фанатам пішохідного туризму також є чим зайнятися. Наприклад, піти до так званої Яворівської Ніагари. Це каскад водоспадів, які вриваються до села із самісінького Сокільського хребта. У повноводдя їхній гуркіт чується здалеку. А на річці Віпчинка, що протікає біля Яворова, є ще один красивий водоспад – Яворівський Гук.
Як кажуть місцеві жителі, побувати у Яворові і не прогулятися на Сокільський хребет – великий туристичний гріх. Маршрут середній за складністю, але краще виділити на нього увесь день, щоб не поспішати. Зате ті мандрівники, які пройшли цей шлях, в захопленні від красивих полонин, мальовничих краєвидів, синіх гір.
І трохи містики. Між селами Яворів, Снідавка і Буковець на південному схилі гори Терношора зберігся скельний комплекс «Терношорська Лада». Кажуть, це стародавнє святилище. Величезна кам’яна брила нагадує образ вагітної жінки: без чіткого обличчя, але з обрисом тулуба і правої руки, що прикриває живіт. Її висота майже 11 метрів. У чому містика? А в тому, що Лада здійснює заповітні бажання. Місцеві кажуть, що сюди часто приїздять подружні пари, які не можуть мати дітей, просять у неї допомоги. А через деякий час повертаються, вже з діточками на руках, подякувати Ладі.
Як доїхати: З Івано-Франківська, Коломиї, Яремче, Косова у селище Яворів регулярно їздять автобуси. Якщо їхати власним автомобілем, то краще доїхати до Коломиї, повернути у напрямку на село Нижній Вербіж (траса Р-24) до м. Косів, далі їхати у напрямку на Верховину (приблизно 16 км) до села Яворів.
Де зупинитися: є і кімнати, і сімейні котеджі. Вартість оренди житла на добу стартує від 600 грн.