Пропалестинські настрої та засудження політики Ізраїлю у секторі Газа – тренд останніх місяців як у Європі, так і в усьому світі. Все частіше на адресу Тель-Авіва звучать звинувачення в апартеїді та геноциді. Низка європейських країн заявила про своє визнання Палестини як суверенної держави. І це суттєво зміщує баланс сил на Близькому Сході.
Ізраїль втрачає підтримку
Так, у Норвегії та в Іспанії заявили, що з 28 травня вони офіційно визнають Палестину як окрему державу. Про свої плани визнати Палестинську державу оголосили і в Ірландії. Це рішення, як вважають його прихильники, має на меті підвищити шанси на досягнення міцного мирного врегулювання Близькосхідного конфлікту на основі принципу "двох держав для двох народів", проте воно зустріло різкий протест з боку Ізраїлю.
Варто зазначити, що абсолютна більшість країн світу вже давно визнали незалежність та самостійність Палестини. За даними на квітень 2024 року, 143 із 193 країн-членів ООН визнають Палестину як незалежну державу. Трохи більше половини зробили це після листопада 1988 року, коли Організація звільнення Палестини (ООП) офіційно проголосила державну незалежність Палестини.
Їх приклад наслідували й інші. В останнє десятиліття XX століття багато країн Центральної Азії, а також ПАР, Філіппіни та Руанда встановили дипломатичні відносини з палестинською державою. На початку 2000-х так само вчинили Аргентина, Болівія, Еквадор та Венесуела.
2011 року Палестина стала повноправним членом ЮНЕСКО, що, на загальну думку, стало перемогою її дипломатії. У тому ж році Ісландія першою із західноєвропейських країн визнала незалежність Палестини, створивши таким чином прецедент для Швеції, яка наслідувала цей приклад у 2014 році.
З одного боку, йдеться про солідарність із цивільним населенням сектору Газа. З іншого - такий крок розглядається як вираження позиції на користь вирішення Близькосхідного конфлікту на основі принципу "дві держави (єврейська та палестинська. - Ред.) для двох народів".
Але річ у тому, що ключові держави Заходу через потужне єврейське лобі у своєму істеблішменті - зокрема, постійні члени Ради безпеки ООН Великобританія, США та Франція - як і раніше, виступають проти.
США, Канада, Австралія, багато західноєвропейських держав, у тому числі Німеччина, а також їхні союзники Японія і Південна Корея як вирішення застарілого Близькосхідного конфлікту офіційно підтримують концепцію "двох держав", відповідно до якої Палестинська держава співіснує з Ізраїлем. Однак багато хто з них заявляє, що визнає Палестину незалежною державою тільки в рамках всеосяжної мирної угоди.
Але через поточні події деякі європейські держави переглядають свою позицію. На початку травня міністр закордонних справ Франції Стефан Сежурне повідомив, що Париж дотримується рішення не визнавати палестинську державність, але додав, що ця тема "не є табу".
Тим часом, 10 травня Генасамблея ООН ухвалила запропоновану Об'єднаними Арабськими Еміратами резолюцію, яка містить рекомендацію надати Палестинській автономії повноправне членство в Організації Об'єднаних Націй. Резолюцію підтримали 143 країни, 25 утрималися та дев'ять проголосували проти.
Позиція України
Україна визнала Палестину ще 1988 року, коли сама була фактично сателітом Росії. З того часу позиція Києва особливо не змінилася, наша держава визнає право Палестини на незалежність, проте виступає за шлях переговорів.
Україна також офіційно є однією із 143 країн світу, які визнали суверенітет Палестини. У січні 2000 року Леонід Кучма відвідав Західний Берег Йордану, де взяв участь у заходах, присвячених 2000-м роковинам християнства у Віфлеємі, під час яких зустрівся з головою Палестинської національної автономії Ясиром Арафатом.
Дипломатичні відносини було встановлено 2 листопада 2001 року, коли у Києві відкрили Посольство Палестини. У Рамаллі з 2007 року діє Представництво України при Палестинській Національній Адміністрації.
У грудні 2016 року Україна підтримала Резолюцію Ради Безпеки ООН із засудженням створення ізраїльських поселень на території Палестини. Тодішній представник України в ООН Володимир Єльченко порівняв ізраїльські поселення на Західному Березі із російською окупацією Криму. Водночас колишній глава МЗС Павло Клімкін заявляв, що текст резолюції є збалансованим: Ізраїль має утриматися від поселень, а Палестина має вжити заходів для боротьби з тероризмом.
У листопаді 2014 року посол Палестини в Україні Мохамед Касем Аль-Ассад озвучив позицію щодо війни на сході України: "Ми підтримуємо територіальну цілісність України та вважаємо, що Донбас був, є і буде частиною України".
Що змінить визнання Палестини державою
BBC повідомляє, що рішення кількох європейських країн офіційно визнати існування Палестинської держави суттєво не змінить реальності, в якій бажання палестинців отримати свою державу, як і раніше, стикається з величезними перешкодами у вигляді військової машини Ізраїлю.
Але заяви Ірландії, Іспанії та Норвегії чинитимуть тиск на інші країни Європи, включаючи Великобританію, Францію та Німеччину, щоб вони пішли за ними на підтримку палестинського самовизначення.
«Це неймовірно важливий крок, - цитує слова одного із високопоставлених арабських дипломатів ІІС. - Він показує розчарування європейців тим фактом, що ізраїльська влада відмовляється до них дослухатися. І це чинить тиск на ЄС, щоб він наслідував їх приклад». Ірландія, Іспанія та Норвегія кажуть, що роблять це зараз, щоб розпочати політичний процес. Вони стверджують, що стійке вирішення нинішньої кризи буде знайдено лише в тому випадку, якщо обидві сторони зможуть націлитись на політичний обрій.
Багато європейських країн, як і Сполучені Штати, заявляють, що готові на визнання Палестинської держави лише в рамках довгострокового політичного вирішення конфлікту на Близькому Сході. Таке рішення часто називають «дві держави для двох націй»: у його рамках і ізраїльтяни, і палестинці погодилися б мати власні окремі держави з власними кордонами та без жодних спірних територій.
Директор Інститут Близькосхідних досліджень Ігор Семиволос вважає, що визнання світом Палестинської держави показує, що світ уже не хоче заплющувати очі на проблему палестино-ізраїльських відносин.
– У світі наростає розуміння того, що цей конфлікт має бути завершений створенням двох держав – Ізраїлю та Палестини у межах 1967 року, коли Ізраїль заволодів Синайським півостровом на півдні, Голанськими висотами на півночі, Західним берегом річки Йордан на сході, а також невеликим, але густо заселеним сектором Газа. Ізраїль категорично виступає проти цього. Але тепер світ схиляється до того, що палестинці – це окрема нація і має повне право на свою державу. Для більшості країн світу агресивна політика Біньяміна Нетаньяху щодо палестинців зараз є неприйнятною, - вважає експерт.