Ажіотаж навколо ТЦК та СП триває. Не чекаючи 18 травня, коли набуде чинності новий мобілізаційний закон, багато чоловіків військовозобов'язаного віку поспішили оновити свої облікові дані з розрахунку, що «далі гірше буде». Вирушив до одного з київських терцентрів і позаштатний кореспондент Коротко про. А згодом поділився своїм особистим досвідом.
Вхід за талончиками. Рухаюсь майже стрімко
Діагноз не скажу, але медичні документи у мене були, і я з собою їх взяв – зі ЗМІ дізнався, що, крім оновлення даних, доведеться проходити військово-лікарську комісію. На роботі попросив відгул, бо розраховував, що вкладусь за один день. Ну, максимум за два, прихоплюючи вихідний. Казали, що ТЦК працюють 24/7…
У терцентр я прийшов у п'ятницю. На годиннику 8.30 ранку. Біля триповерхової будівлі черга… Ні, не на вхід за талончиками. Не знаю, як у інших районах, але у нашому їх видають різних кольорів для різних категорій відвідувачів. Мені вручають чорний – це, сказали, на оновлення даних, потім прийдете за фіолетовим – на ВЛК.
З чорним талончиком піднімаюсь на 3-й поверх, де стаю у нову чергу. За прикладом інших, зариваюсь у смартфон, старанно відганяючи думки про грубих військових, які хапають і одразу тягнуть на полігон середньої молодості чоловіків. Але нічого такого довкола не відбувається.
У кабінеті мене навіть не почали допитувати, чи вмію я водити літак і скільки знаю іноземних мов. Тільки уточнили домашню адресу та запитали номер мобільного телефона.
На все про все пішло дві години. Порівняно з тим, що пишуть у соцмережах про черги, я рухаюся майже стрімко.
Система зависла, зміна закінчилася
Фіолетового талончика для візиту до лікарів виявилося замало. Кажуть, що треба взяти електронне направлення через сервіс HELSI. Самостійно запитати його не можна, лише через представника ВЛК. До його кабінету… Звичайно ж, також черга. Така – велика черга. Народ нарікає, що майже не рухається, бо система безбожно висне.
Певною мірою мені пощастило – система зависла по «не можу», черговикам дають направлення на папірцях. Але попереджають: HELSI не обминути, прийдете наступного разу.
Уф, я стою перед першим лікарем. "Скарги є?" – Ні. "Операції переносили?" - Ні. У картці з'явилася позначка «здоровий». Ну, за цим профілем, власне, так і є. Або я так собі думаю.
До 14.00 проходжу трьох лікарів. На цьому везіння закінчується. Тому що закінчився час моєї групи лікарів ВЛК. При ТЦК їх працює три – 1-ша, 2-га та 3-тя. Кожна по пів дня. Якщо потрапив до 2-ї групи, то 1-а, яка прийшла на зміну, тебе вже не прийме. Розвертайся і – до понеділка. ТЦК не працюють 24/7…
Другим відкриттям стало те, що повітряні тривоги відвідувачі перечікують на вулиці, ВЛК відновлює роботу через пів години після відбою.
Нас багато, а терапевт - один
Ранок понеділка. Зябну в черзі за фіолетовим талончиком. Колишній не дає права на вхід. У приміщенні - тепліше, надихав натовп перед кабінетом, де HELSI. У черзі бачу знайомі з п'ятниці обличчя, з деякими навіть вітаємось. Час тягнеться довго і болісно.
Електронне направлення теж виявилося паперовим. Принаймні нам видають у такому вигляді. Та хоч у якому! Я вже нікуди не можу потрапити – група «моїх» лікарів закінчила зміну. Слава Богу, хоч папірець цінний – термін його дії на чотири дні.
Вівторок. Проходжу ще двох лікарів. Займаю чергу до останнього – терапевта. «Можемо не встигнути», - співчутливо говорить чоловік, що попереду. Через годину, кажу те саме тим, хто за мною, але вже ствердно: «Не встигнемо». На одного пацієнта в середньому витрачається 15 хвилин, але буває більше. Чоловіка, який пробув у кабінеті 40 хвилин, черга проводжає засуджуючим поглядом. А який 50 хвилин просидів, зовсім тікає швидким підтюпцем.
Не встигли... «Пива, чи що, піти попити», - задумливо промовляє товариш по нещастю. Домовляємося, хто завтра перший прийде, той чергу займе для іншого.
Відкритий фінал...
Середа, знову ранок. Я в середині "хвоста" до терапевта. Спасибі, товариш не обдурив. Але попереду мене 14 людей. Той, хто у черзі був восьмим, каже, прийшов о 5:40 зайняти чергу. Відчайдушно сподіваюся, що сьогодні квест буде пройдено, я встигну віднести документи голові військово-лікарської комісії і завтра мені вклеють у військовий квиток штрих-код, який засвідчить, що я перебуваю на військовому обліку і оновив дані.
…Прийшли студенти – у них окрема черга. До того ж терапевта, який, мені здається, єдиний у світі. І добровольці – вони без черги. З добровольцями зрозуміло, а до деяких, хто мав іти по черзі, приєднується група товаришів: «а я займав на всіх»…
Лікар закінчує прийом. Сьогодні, схоже, не встигаю. Але нехай ця історія матиме відкритий фінал...