Ворог намагається знищити українську націю, її ідентичність і культуру, тому збереження нашої історичної спадщини є дуже актуальним. Українці закривають пам’ятники мішками з піском, перевозять експонати виставок у безпечні місця, а також цифровізують історичні будівлі та музейні колекції. У найгіршому випадку – у разі руйнування деяких пам’яток – їх можна буде доволі точно відновити за цифровими даними.
Проєкт Skeiron вже працює над диджиталізацією української культурної спадщини. Журналісти Коротко про поспілкувались зі співзасновником проєкту Юрієм Преподобним.
Старі методи дають велику похибку, нові набагато точніші
- До початку нашої роботи архітектори та реставратори використовували старі підходи з реставрації пам’яток – просто креслили їх. А ми запропонували можливості цифровізації: всі дані щодо пам’яток опрацьовуються в програмах на кшталт Revit та ArchiCAD (які можуть моделювати і проєктувати. - Ред.), і вже архітектори з цими даними працюють. Вони точні до міліметра, - говорить Юрій Преподобний. – Після порівняння старих і нових методів вимірювання ми побачили, що в старих методах набагато менше деталізації, велике значення має людський фактор, адже людина може просто помилитися. Наша диджиталізація з їхнім кресленням могла розходитися на пів метра. І стало всім очевидно, що лазерне сканування точніше.
На сьогодні проєкт Skeiron оцифрував в Україні майже 100 об’єктів за останні два роки, окрім того, працює ще в чотирьох країнах.
Як все починалося?
Команді Skeiron довелось пройти дуже непростий шлях від проєкту студентів-старшокурсників, до стартапу, яким цікавляться навіть за кордоном.
- Це було на 3-4-му курсі, і ми знали, що можемо робити щось своє. Учасники нашого проєкту були у «Пласті» (скаутській організації. - Ред.), і для нас не є проблемою щось організувати, бо «Пласт» розвиває людей і дає їм впевненості. Ми спробували створити власну фірму. Спочатку було досить важко, тому що досвіду - нуль. Ми не знали, як працює бухгалтерія тощо. Але потрошку ми розвивалися. Бачили, що багато фірм де-факто виконують таку ж роботу, як наша, але вони не вміють себе подати і продати. Тому ми вирішили робити прикладну геодезію, але "загорнути" її у обгортку новизни, класності, актуальності, простоти для людей. Саме через це у нас добре виходить працювати, - пояснює наш співрозмовник. - Нашому стартапу вже 8 років. Спочатку це було декілька людей, які працювали з дронами, і з часом ми зрозуміли, що можемо за допомогою технологій фотограмметрії робити 3D-моделі об’єктів. Зараз у нас уже до 20 людей, і ми працюємо не лише над диджиталізацією, а й над створенням продукту. Так само ми працювали з Google і інтегрували деякі наші об’єкти в його пошукову систему.
Повномасштабна війна стала тим фактором, який дав новий поштовх для розвитку проєкту.
- У нас дуже багато зав’язано з 2022 роком. Відтоді до нас зверталися десятки організацій, які знали, що ми робимо і навіщо. Їх інтерес був - зберегти українську культуру і архітектуру, вони були готові залучати фінансування, щоб найняти якомога більше людей, отримати краще обладнання, оцифрувати якомога більше об’єктів. Саме завдяки цьому інтересу з-за кордону більшість об’єктів нами і була оцифрована починаючи з 2022 року, - говорить Юрій Преподобний.
Які завдання проєкту?
- Насамперед оцифрувати об’єкти, які знаходяться на прифронтових територіях, оскільки туди найчастіше прилітають снаряди. Також буферні зони ЮНЕСКО - як окремі будівлі, так і певні ареали, тобто локації. Наприклад, треба оцифрувати фасади історичного центру Львова. Важливо мати такі дані та оновлювати їх раз на кілька років, щоб можна було використовувати ці дані вже під час реставраційних робіт, - говорить Юрій Преподобний.
Займатися цифровізацією будівель - справа не з простих через велику кількість факторів.
- Насправді складність полягає в тому, що певною мірою це й небезпечно, бо треба, наприклад, іноді залізти під купол церкви, щоб отримати точну інформацію про розміри об’єкта та його елементи. Тобто ми працюємо на висотах. Якщо це об’єкт, куди прилітають якісь БпЛА чи ще щось, то це небезпечно: ми можемо стати його ціллю. Нам може бути фізично важко працювати, бо ми використовуємо старе обладнання, вага якого може досягати 15 кг, а нам треба його носити цілий день. Нове обладнання коштує 100 тисяч євро, наше, простіше, - 20 тисяч євро. Ну і деколи ми отримуємо дуже великий масив даних. Наприклад, проєкт сканування Чернівецького університету містив декілька терабайт даних. Опрацювання цих даних тривало пів року, - розповідає співзасновник проєкту.
Скільки це коштує?
- Ми вираховуємо вартість своїх робіт з огляду на кількість часу, який ми проводимо на об’єкті. Якщо, наприклад, це маленька дерев’яна церква, то її можна відсканувати за один, максимум два дні. Це відповідно 1000-2000 доларів. Далі йде ще обрахування та цифровізація об’єкта - це займає від декількох тижнів до місяців. Потім ми передаємо дані архітекторам: хмари крапок, ортогональні розгортки, опрацьовані фотографії будівель… Далі вже вони з цим працюють, - каже Юрій.
Наприклад, Чернівецький університет спеціалісти сканували місяць. Вартість оцифрування там вийшла в межах 30 тисяч евро. Ситуація тоді була ускладнена ще й тим, що то був час інтенсивних прильотів по інфраструктурі і як наслідок - проблеми з електрикою. Тому цифровізація зайняла таку кількість часу і вплинула на вартість робіт.
Вже зараз є чимало прикладів, коли дані 3D-сканування було використано для 3D-друку чи комп’ютерних ігор, чи для музичних кліпів.
- Нещодавно ми надавали українському співаку Ярмаку цифровізований бюст Степана Бандери. Ярмак використовував його у своєму кліпі. Це маленький приклад, але таких прикладів вже багато. Тому наша робота як була актуальною раніше, так і продовжує бути актуальною і під час війни, - впевнений Юрій Преподобний.