На режисера Ірину Цілик та її друзів напали в центрі Києва

Невідомі стали загрожувати режисерові та її друзям біля Українського дому у Києві.

facebook.com/ira.tsilyk

На українського режисера Ірину Цілик та її друзів напали у центрі Києва. Інцидент стався біля Українського дому, де проходив спецпоказ фільму "Я і Фелікс". Про це Цілик розповіла у Facebook.

- Я з приятелями вийшла сьогодні з Українського дому після показу мого фільму та виставки "Боривітер". Оберемок пахучого бузку в руках, купа емоцій, ми вже сідаємо в таксі, щоб їхати далі на концерт "Пиріг і Батіг", аж раптом до нашої компанії (один військовий у відпустці, один кінорежисер, я і ще одна тоненька жінка) кидаються троє міцних хлопців і силою відтісняють нас від машини, – уточнила Ірина.

За словами кінодіяча, невідомі почали чіплятися саме до військового та сказали, що прийшли від активіста та екслідера праворадикальної організації "С14" Євгена Карася.

- Вони представилися "людьми Карася" і, в принципі, це багато чого пояснює. Агресивно почали провокувати на бійку, і таксист миттєво дав по газах та поїхав. Вимагали в нашого приятеля вибачитися за те, що він в одному зі своїх постів назвав Карася д*вб*й*б*м (чому назвав - окрема цілком заслужена історія, але і без неї можна нічого особливо не пояснювати тим, хто знає цього персонажа), – уточнила режисер. - На щастя, історія нічим не закінчилася: ми почали викликати поліцію, вони занервували, ще раз спитали агресивно: "Будеш вибачатися?!"  "Не буду". І на цьому раптом розвернулися та просто пішли. Але осадочок лишився.

Кінодіяча обурило, що у важкий для країни час люди вдаються до жорстокості та погроз.

- Серйозно?! Одні військові чекають на іншого військового, поки той вийде з виставки робіт Алли Горської, щоб притиснути його до стінки і погрожувати. Відчуття безкінечної огиди, - наголосила Цілик.

Ірині Цілик 41 рік. Вона кінорежисер, письменниця, авторка поетичних та прозових творів. Є членом Української ПЕН. Лауреат американського кінофестивалю «Санденс» (2020) за найкращу режисерську роботу у категорії світового документального кіно за стрічку «Земля блакитна, ніби апельсин».