Ювелір, дизайнер і майстер прикрас із бісеру Ольга Солярчук повернулася в Україну, щоб допомогти прийти до тями жертвам насильства, вдовам і тим, хто після окупації живе під обстрілами у її рідному місті.
Відволіктися від війни
У Херсоні відбувся перший показ колекції прикрас із бісеру місцевого дизайнера та ювеліра Ольги Солярчук. Звісно, у бомбосховищі – а де ще можна провести масовий захід, коли місто обстрілюється вдень та вночі? Обстановка у Херсоні так і не стала тихішою, просто фокус уваги суспільства змістився з південних областей на північні. Люди тут не гуляють ні вулицями, ні парком – небезпечно. Тому показ у укритті став подією. Моделями були самі мешканки Херсона.
Логічне питання - кому потрібні прикраси в Херсоні, коли людям часом нема чого їсти? Але мета показу в іншому – не дати мешканцям остаточно збожеволіти, відволікти їх від війни, в якій вони живуть щодня і знають не з чуток і про неї, і про окупацію, та й підрив Каховської ГЕС для них не просто фото в інтернеті. Хоча зрозуміло, що через війну переживає кожен, але ті, хто зіткнувся з нею віч-на-віч, страждають незрівнянно більше.
Є й практична мета: у колекції «Квіти вільної України», окрім прикрас Ольги, є гердани, зроблені мешканками Херсона та окупованого лівого берега Дніпра, їх можна купити та дати можливість цим жінкам заробити.
- Я під час війни, коли теж втратила заробіток, і човни мила, і кухарем працювала – я багато що можу, - зазначає Ольга Солярчук. – А для деяких жінок ці прикраси – це єдине, що вони вміють.
Саме тому Ольга Солярчук почала купувати вироби у майстринь із постраждалих територій. А коли набралася пристойна колекція, захотілося показати людям і в Україні, і у світі, яку красу здатні творити українські жінки.
– Продам свій гердан у Європі та куплю роботи наших майстринь, – зазначає Ольга Солярчук. – Це моя пожертва, тільки не ЗСУ, а українським жінкам. Багато моїх прикрас із Херсона вивезли окупанти. Але нічого – ще зробимо.
"Ви нас повернули до мирного життя"
– Дівчата після показу просто розцвітали, отримували компліменти від чоловіків, – усміхається Ольга. – Реакція мене вразила. Заради цього варто було приїхати. Мої моделі – звичайні жінки: працівниця театру, швачка, чиясь подружка… Навіть 12-річну дівчинку у спортивному костюмі, яка як глядач прийшла, вивели на наш імпровізований подіум. Переодягли її в сукню, вона стала зірочкою вечора – природжена манекенниця. А хтось плакав, казав: "Ви нас повернули до мирного життя".
Саму Ольгу війна застала по той бік Атлантики, за тиждень до початку вторгнення вирушила у заплановану двотижневу поїздку до США. Потім поїхала ближче до домівки – до Європи. Приїжджала до Херсона вже тричі.
– Вперше поїхала, щоб самій зрозуміти, що таке війна, та побачити, як живуть тут люди, – згадує Ольга. – Це було після деокупації. Було страшно, але вдруге було ще страшніше – знала, що побачу. Але поїхала, у Франції запропонували провести показ моїх робіт, а вони у Херсоні. Знаєте, стало ще гірше… Зараз тут заради того, щоби допомогти жінкам. Страшно, звичайно, майже не сплю через обстріли, але вони тут так і живуть.
Після показу до Ольги зі сльозами підійшла керівник організації, яка допомагає жінкам, що постраждали від насильства. А таких на цих теренах чимало.
- Просила і для них провести такий показ, щоб вони хоча б на годинку перетворилися на красунь-моделей, - каже Ольга. – У них згаслий погляд, вони не хочуть ні фарбуватись, ні зачіску робити, уникають чоловіків, що зрозуміло. Звісно, мене й просити не треба було. Хоча я вже майже була на валізах і з квитками в руках… Я залишатимуся тут, поки це буде комусь потрібне.
Ще є один запит – провести показ для вдів військових. Звичайно, теж не щоб подивитися, а щоб вони брали участь як моделі.
Гердани – прикраса-оберіг
Ольга Солярчук розповідає історії майстринь, чиї роботи представлені у колекції.
– На окупованій частині в Олешках залишилася талановита художниця, яка спочатку малює, а потім робить за малюнком схеми для плетіння герданів, – ділиться Ольга Солярчук. – Вона не може виїхати – можна лише до Криму, а туди вона не хоче. А майстриня із Херсона робить прикраси за цими схемами. Вона мені їх дала просто так, у мене вже не було можливості їх купити, адже я теж не заробляю. І ось їх, хоча б одне-два, мені дуже хотілося б продати… Тому що люди не сидять і не скаржаться, що всі їх покинули і роботи немає, а шукають можливість навіть у таких умовах щось зробити. В однієї жінки після підриву Каховської ГЕС змило і житло, і майстерню, мешкає у знайомих, але продовжує творити - у коридорі два на два метри...
– Є гердан за схемою цієї художниці з лівого берега, «Берегиня Дніпра», – каже Ольга. – Саме Дніпро зараз захищає нас. Якби він не був такою могутньою рікою, вони б знову сюди пішли. Але вони не можуть – у нас вищий берег. Ці гердани – прикраса-оберіг. Нікуди без них не виходжу.
Віддала прикрасу за те, що допомагала біженцям
Колекція герданів Ольги вже була у Франції та Італії. Каже – у Європі жінки вражені красою робіт українських майстринь.
– У Франції до мене жінка з Голландії чотири рази підходила з перекладачем, намагаючись купити мій особистий гердан, – розповідає Ольга. – Але я його не продаю за жодні гроші! А потім вона каже: «У мене вдома українці рік жили. Я люблю Україну!". Цим вона розтопила моє серце – віддала за символічну плату. Це мій подарунок за допомогу співвітчизникам.
Показ у Херсоні пройшов без афіш – лише «для своїх». Оголошувати про якісь збори в постійно обстрілюваному місті небезпечно – може "прилетіти". Днями покази колекції пройдуть у Миколаєві та Одесі, а може, Ольга Солярчук та її гердани доїдуть і до Львова. Майстриня впевнена – навіть цей регіон, де нікого традиційними українськими прикрасами та іншим не здивуєш, буде під враженням.