У столичному Ботанічному саду імені Фоміна наразі багато людей. Цвітуть магнолії, і традиційне паломництво любителів сфотографуватися на їхньому тлі - у самому розпалі. Людський потік тягнеться неспішно, але цілеспрямовано: від станції метро «Університет» центральною алеєю вниз - туди, де й розташована плантація екзотичних дерев. Туди, де особлива весна, туди, де ілюзія щастя, туди, де начебто й немає війни.
Проминути незвичайну скульптуру, яка тут з'явилася 15 березня, у День українського добровольця, неможливо. Відвідувачі зупиняються, спочатку дивуються вигляду статуї, а потім вчитуються у текст прикріпленої поруч таблички. Постоявши, кілька секунд, відходять. Оцінити емоції на обличчях людей важко. До початкового здивування додається щось схоже на збентеження, смуток.
Пам'ятник справді виглядає незвично. Корпус - солдатський: військова форма, розгрузка, з якої стирчать автоматні ріжки. Кулак правої руки притиснутий до серця у жесті привітання «Слава Україні!». Дивує людей голова статуї – виглядає як персонаж із дитячого мультфільму «Ліло та Стіч»...
На прискульптурній табличці напис: «Паркову скульптуру встановлено на честь воїна-добровольця 12-ї бригади спеціального призначення "Азов", студента-японіста Київського національного університету імені Тараса Шевченка Воєводіна Ігоря Олеговича, позивний «Стіч». Загинув, захищаючи незалежність України, біля міста Кремінна, Луганська область».
Стіч - міфічний герой. Інопланетянин, спочатку придуманий щоб створювати у галактиці хаос, але який потім став символом «маленької грудочки щастя». Саме цю кумедну істоту Ігор Воєводін обрав своїм талісманом.
Ігор родом із Закарпаття. Закінчивши Ужгородський ліцей імені Тараса Шевченка, вирішив вступати до топового вишу країни на спеціальність перекладача японської мови. Свій вибір пояснив лаконічно: «Важко. Незвичайно. Цікаво». Мовою був захоплений до самозабуття.
В іншому все йшло як у будь-якого іншого хлопця його віку: студентське життя у всіх його фарбах - від посиденьок до півночі з друзями у гуртожитку до костюмованих свят на Гелловін.
Життя перевернулося, як і у всіх, після 24 лютого 2022 року. Він у перші ж дні записався добровольцем. Близькі навіть не сперечалися з таким рішенням, бо знали – це марно. Починав службу в одній із частин у Києві. Паралельно продовжував навчання в університеті, навіть не взявши академічної відпустки. Восени першого року великої війни вже воював гранатометником у складі «Азова». Потім закінчив курси снайперів (був одним із найкращих у випуску) і вже за новою спеціальністю продовжував брати участь у бойових діях у Луганській області. Там і загинув під Кремінною у серпні 2023 року. Як вказано в офіційних документах - «під час виконання бойового завдання».
Посмертно нагороджений орденом «За мужність». Нагорода, яка присвоюється за виявлений героїзм. Близькі кажуть, упізнати тіло Ігоря Воєводіна змогли завдяки іграшковій фігурці «Стіча» - талісмана, з яким він ніколи не розлучався. Історія короткого життя. Страшна і вже звична. Через що стає ще страшніше. Таких загиблих молодих патріотів – тисячі.
9 квітня Ігореві Воєводіну виповнився б 21 рік...