Місцеві вибори 31 березня у Туреччині завершилися справжньою сенсацією. На цих виборах обирали 1393 мерів, у тому числі голів адміністративних центрів 81 провінції та членів рад провінцій та муніципалітетів. І на них правляча Партія справедливості та розвитку президента Реджепа Ердогана зазнала приголомшливої поразки від головної опозиційної Народно-республіканської партії (НРП). Сталося щось подібне вперше за останні 20 років.
Партія Ердогана отримала лише 24 посади мерів міст, порівняно з 39 у 2019 році. А опозиційна НРП лідирує у гонці у 35 провінціях, порівняно з 21 на останніх виборах. У Стамбулі переміг головний суперник Ердогана - Екрем Імамоглу, що робить його потенційним суперником нинішнього президента Туреччини на виборах 2028 року. У столиці Туреччини – Анкарі свою посаду зберіг і чинний мер Анкари Мансур Яваш, також один із лідерів опозиційної РНП.
Загалом результати цих виборів стали дуже тривожним дзвінком для самого Ердогана. Це свідчення того, що турки втомились від його 20-річного правління. Подробиці Коротко про розповів директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.
Турки «голосували» гаманцем
- Чому Ердоган програв місцеві вибори?
- Через економіку. Головним чинником, який сприяв поразці правлячої партії, стала глибока економічна криза країни. Інфляція у країні перевищує 65%, а національна валюта ліра за останні п'ять років втратила 80% вартості. Це ключові проблеми, через які програла партія Ердогана. Місцеві вибори – це не про геополітику, це про гаманець. І люди голосують виходячи із ситуації зі своїм гаманцем.
Тому уряд Туреччини за президента Ердогана часто звинувачують у нездатності зрозуміти, наскільки важко зараз доводиться звичайним громадянам. А опозиція, під час передвиборчої кампанії якраз багато і говорила про проблему зростаючої вартості життя.
– Яких наслідків варто очікувати від цього програшу партії влади?
- Серйозних – жодних. До виборів президента ще 4 роки. Ердоган, звісно, намагатиметься якось покращити ситуацію в країні. Хоча, звісно, програш на цих виборах популярності йому не принесе.
Опозиціонери можуть стати кандидатами у президенти Туреччини
- Чи можна говорити за результатами цих виборів, що зараз формується пул кандидатів на зміну Ердогана під час президентських виборів 2028 року?
- Справді, ера Ердогана закінчується. І нинішні переможці муніципальних виборів від опозиції справді можуть стати кандидатами у президенти у 2028 році. Мер Стамбула Екрем Імамоглу є дуже харизматичним лідером і може взяти участь у виборах президента. 52-річний Імамоглу – мер Стамбула з 2019 року. Він намагався балотуватися на пост президента на загальних виборах у Туреччині у 2023 році, але уряд Ердогана заборонив йому висуватися.
Президентом може стати господар "Байрактара"
- За законом, Ердоган вже не зможе брати участь у президентських виборах 2028 року. Чи намагатиметься він якось змінити ситуацію, щоб знову виставлятися на вибори президента, як, наприклад, російський президент?
- Він же сам сказав, що не братиме участі у виборах. Що його повноваження закінчуються у 2028 році, у рік президентських виборів.
- Нещодавно The Wall Street Journal назвала співвласника компанії "Байрактар" Сельчука Байрактара (зятя Ердогана) одним із можливих наступників на посаді президента Туреччини. Пошуки наступника розпочалися, і це буде спадкова передача влади?
- Він не просто родич, він відомий у Туреччині політик. Байрактар одружений з однією з дочок чинного президента Туреччини Реджепа Тайіпа Ердогана і всюди в країні має шанувальників. За даними опитувань, Сельчук Байрактар є одним із найпопулярніших громадських діячів країни. Тобто це буде не спадкова передача влади, а виборчий процес. Але якщо Ердоган вирішить зробити його своїм і наступником, він використовує всі можливості для цього.
- Які шанси у Байрактара стати у майбутньому президентом Туреччини?
- Він цілком може становити конкуренцію меру Стамбула Екрему Імамоглу, оскільки теж є харизматичним політиком.
Політика щодо України не зміниться
- Програш на місцевих виборах може якось змінити внутрішню і головне – зовнішню політику Ердогана?
- Зовнішню – ніяк. Щодо внутрішньої, то він уже сам зазначив, що готовий найближчим часом виправляти помилки, якщо їх було допущено, і доповнити свою політику, якщо в ній "чогось не вистачає". Можливо, згортатимуться непопулярні реформи.
- Як турецька опозиція ставиться до війни в Україні, кого підтримує? Чи варто очікувати зміни позиції щодо України?
- Ні, зовнішня політика щодо України залишиться тією ж. Там багато "леваків", які симпатизують Росії. Турецькі істеблішменти користуються політикою: «ми співпрацюємо там, де нам вигідно». Що й видно зараз, коли Туреччина одночасно співпрацює і з Росією, і з Україною.