Чергова хвиля перейменувань населених пунктів України торкнулася 104 сіл та селищ, а також 5 міст. І викликала вже великий резонанс у соцмережах. Декомунізація торкнеться значної частини Одеської області, Львівської області та Дніпропетровщини. На карті України можуть з'явитися замість сіл Надеждівка та Роща – Шампань та Новий Париж, а також замість міста Южне - Порт-Аненталь. Щоправда, це лише рішення комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Верховної Ради України. Останнє слово – власне за Радою, яка, найімовірніше, підтримає запропоновані варіанти перейменувань на найближчій сесії.
Шампань під Одесою, поряд із Парижем
На Одещині селу Курисове хочуть присвоїти нову назву – Покровське. Дворянин Іван Курис був начальником секретної частини при Суворові, а його палац-садиба досі є спорудою національного значення, першим в Україні взірцем архітектури романтизму. Але служив за Суворова – і все, з пам'яті геть.
Село Зоря стане Камчик. Миколаївка-Новоросійська отримає ім'я Байрамча, а село Роща перетвориться на Новий Париж. Село Тарутине стане Бессарабським, Надеждівка перетвориться на Шампань. Село Первомайське стане Болгаркою, Перше Травня – Щасливим, а Росіянівка – Козацьким.
Практично всі ці села набули нових «комуністичних» назв у 1945 році указом президії Верховної Ради УРСР. І, до речі, жодного села Шампань у списку тогочасних перейменувань не було. Село, яке отримало назву «Надеждівка», взагалі іменувалося до 1945 року Гофнунгсфельд. А ось «Парижів» було навіть два: Новий Париж, який тоді отримав ім'я «Роща», і просто Париж, який в УРСР став називатися Веселий Кут.
Порт у долині Анни
Місто Южне довго вибирало собі нову назву, дотримуючись букви закону про декомунізацію. Було зрозуміло, що безпосередньо до «Южного» питань немає – проблема була в тому, що цю назву місто отримало за радянської влади. Місцеві депутати та громадські активісти запропонували мешканцям 37 варіантів нових-старих назв, серед яких були Південне, Сонячне, Оріяна, Ольвія, Аджалик, Тілігул, навіть Залужне.
Були варіанти і Аненталь, і Порт-Аненталь, щоправда, про них мало хто пам'ятав, окрім істориків та краєзнавців. Так називалася колонія-поселення німців, які освоювали ці краї в XIX столітті. Розташовувалась колонія на території нинішнього села Нові Беляри, а до Южного це 16 кілометрів. Але такий нюанс не збентежив депутатів, хоча мешканці більше схилялися до українізованого варіанта назви міста – Південне чи хоча б Сонячне.
– Назва красива, але не відображає бажань мешканців Южного, – каже місцевий житель Андрій Єрмощук. – Та й українською її назвати важко, це ж німецьке слово. Я десь читав, що «Аннен» – це похідне від імені «Анна», можливо, якась свята. "Таль" - це долина. Виходить, «Долина Анни»? Порт у долині Анни? Гарно, але незрозуміло, хоч і історично виправдано.
Червоноград – Шептицький
Історично Червоноград з 1692 по 1951 роки носив ім'я Кристинополь – на честь дружини засновника міста Фелікса-Казимира Потоцького Христини Любомирської. Але після указу президії Верховної Ради УРСР щодо створення Забузького району у складі Львівської області отримав назву Червоноград.
Його хочуть перейменувати на честь митрополита Андрія Шептицького, найвідомішого та найавторитетнішого предстоятеля Української греко-католицької церкви, який у 1892 році дав чернечу обітницю у Кристинопольському монастирі.
Під час обговорення нового імені міста мешканці пропонували Кристинополь, Шептицький, Сагайдачний, Бужанськ, Клюсів чи Новий Двір (від назв перших українських поселень на території нинішнього міста). Назва «Шептицький» набрала найбільше голосів.
Павлоград – Матвіїв
Місто на Дніпропетровщині не змогло у відведені йому Верховною Радою терміни визначитися зі своєю новою назвою, при цьому місцеві депутати активно відстоювали стару. Основний доказ: Павлоград названо на честь апостола Павла, а не на честь російського імператора Павла I. І радянська влада ніяк не реагувала на наявність у складі СРСР міста, яке мало ім'я одного з російських самодержців.
Але проти комісії Інституту національної пам'яті, яка дійшла інших висновків, протиставити щось важко. Вивчивши історичні документи, експерти повідомили, що на місці Павлограда була Матвіївська слобода козацької Самарської паланки. І названо її на честь голови тодішнього поселення – відставного старшини Війська Запорізького Матвія Хижняка. Після приходу російських солдатів слобода отримала назву Луганської, і лише потім – на честь спадкоємця російського престолу Павла, який у "Слободі-Павлограді" жодного разу не бував.
Назвати досить велике місто Слободою депутати не захотіли, тож залишили лише «Матвіїв». Містянам не дуже подобається, кажуть, що така назва більше підходить селу, а не місту зі 100 тисячами населення. А що робити з брендом «Павлоградвугілля», що належить найбільшій вугледобувній компанії України? Напевно, доведеться згадати досвід Маріуполя, який відстояв ім'я Ілліча для металургійного заводу. Тоді було вирішено, що це не той Ілліч, який Володимир Ленін, а Зот Ілліч Некрасов – вчений металург, директор Інституту чорної металургії. Жив, працював і помер він, щоправда, у Дніпропетровську, але це вже не має значення.
Синельникове – Ріднопіль
Місто в Дніпропетровській області, великий залізничний вузол України, отримало своє ім'я від генерала Російської імперії, сподвижника князя Потьомкіна – Івана Синельникова, власника цих земель. Робоча група міста щодо подолання наслідків російської імперської та радянської тоталітарної політики запропонувала на вибір городян кілька варіантів назв міста – Придніпровськ, Ріднопіль, Січеслав, Залізничне, Любомир. Найбільше голосів надійшло за збереження колишньої назви - Синельникове, на другому місці закріпився Придніпровськ, і третім у лідерах був Ріднопіль. Щоправда, колишня назва на голосування за законом не виносилася, тож усі шанси мали Придніпровськ, але потім уперед вирвався Ріднопіль.
Як виявилося, перше поселення людей на території сучасного Синельникового називалося Ейгенфельдом, що у перекладі з німецької – «Рідне поле». Кальку з німецької вирішили залишити як милозвучну. Залишилось тільки не плутати місто Ріднопіль та село Рівнопіль у Донецькій області.
Бровари – Броварі
Місто в Київській області було засноване приблизно у 1120 році як селище, вперше згадується у 1630 році і написання його назви різниться залежно від національності та рівня грамотності тих, хто записував. Вважається, що назва «Бровари» походить від професії «бровар» (пивовар), написання якого в польсько-німецькій традиції також по-різному. В 1654 сирійський мандрівник Павло Алеппський вказав, що поселення називається Бробарі, але в перекладі з арабської на російську вийшло Бробари.
Хоча у народі вживалося слово «бровари» - «пивовари» (у множині). Саме такий варіант слова зустрічається у творах Шевченка, саме на цій назві наполягають місцеві краєзнавці. Просто під час картографування міст росіянами було допущено помилку, кажуть краєзнавці. Навіть самі мешканці називають себе «броварцями», що підтверджує цю теорію. Змінити одну літеру, щоб відповідати українській мовній традиції, «броварці» не проти.