Собака кусає не тільки тому, що він - собака. А ще з безлічі причин, що залежать здебільшого не від самої тварини, а від організації життя в сім'ї, де вона виховується. І один із найболючіших моментів – ризик, коли під удар іклів потрапляє дитина.
Засновниця онлайн-школи з навчання собак Sunny Dog Ірина Безугла розповіла Коротко про, які правила поведінки дорослих покликані звести нанівець такі ризики.
Знайомство дитини з собакою має бути багатоетапним
- Перше знайомство собаки та малюка - один із складних моментів? Особливо якщо собака давно живе у сім'ї, а дитина тільки-но з'явилася на світ.
– До цієї зустрічі треба готуватися заздалегідь. У сім'ї вибудовується новий устрій життя. Собака має зрозуміти, що йому більше не приділяється весь вільний час господарів. Що в нього є свої іграшки та простір для самостійних розваг. Щоб для нього не стало шоком, що немовля, яке з'явилося в будинку, «забрало» всю увагу, і не виникли своєрідні ревнощі тварини до малюка. Важливий момент – собака має «познайомитися» з дитиною через запах ще до того, як вона з'явиться у квартирі. Тобто потрібно привозити з пологового будинку пелюшки, інші речі, і цей контакт станеться заздалегідь. Не забувайте - собака сприймає світ багато в чому через нюх.
- А як поводитися спочатку, коли вони почнуть контактувати вже фізично?
- Важливо, щоб спочатку собака не мав негативу, пов'язаного з дитиною. Його не можна карати чи кричати під час присутності дитини. Тварина не повинна пов'язувати дитину та негативні емоції. І незважаючи ні на що, не забувайте приділяти собаці увагу. Гуляти, спілкуватися, давати навантаження, дресирувати, якщо це службовий пес.
- У якому віці можна дозволяти собаці безпосередньо контактувати з дитиною, допускаючи їхнє близьке спілкування?
- Якщо собака перебуває в одному життєвому просторі з людьми, то це спілкування можна дозволити з раннього дитинства. Багато кінологів навіть вітають це, адже і дитина, і тварина сприймають тоді один одного як частину навколишнього світу. Маля його тільки-тільки починає пізнавати, а собака зазвичай прихильно ставиться до появи нового члена сім'ї. Найголовніше – зробити їхнє спілкування комфортним та безпечним для обох.
- Припустимо, у сім'ї є маленька дитина. При виборі свійської тварини, який розмір останньої краще?
- Це складне питання. Вибір передбачає не лише турботу про дитину, а й про вихованця. Видається логічним вибір маленької породи. Але тут є свої нюанси. Зазвичай, дитина намагатиметься брати собаку на руки. Тварина може впасти та отримати травми. Та й просто наступити собачці на лапу в процесі гри - це можлива небезпека завдати їй пошкодження. Життєвих прикладів достатньо. Є золоте правило: якщо дитині менше 4 років, маленького песика краще не заводити!
– А якщо батьки заводять велику породу собаки?
- Важливо розуміти, що час зростання з щенячого до підліткового віку дуже невеликий, лише кілька місяців. І дуже швидко ваш милий маленький песик досягає в розмірах свого екстер'єрного зростання, в голові якого, як у будь-якого підлітка, ще багато «юнацької дурі». І він ще не розуміє цього, в тій же ігровій ситуації поводиться як щеня і запросто може придавити, штовхнути дитину, яка підростає - в порівнянні з «шаріком» - набагато повільніше. Тому краще вибрати спокійного собаку, ніж рухливого і емоційного. Для виховання та утримання активної породи потрібно більше часу та уваги, а це те, чого молода сім'я, як правило, не має.
- То що тоді робити?
- Немає породи, яка найкраще підходить для спілкування з дитиною. Усе дуже індивідуально. Потрібно дивитися по дитині, її розвитку, віку.
Самі «не розберуться»
- Які існують критичні помилки у взаємодії дитини та собаки?
- Думати, що вони "самі розберуться". Цього ніколи не станеться. Більше того, вони й не повинні «самі розбиратися». Ми (дорослі) повинні постійно контролювати та стежити за спілкуванням малюка та вихованця. Потрібно дотримуватись певних правил їхньої взаємодії. Не залишатися їх віч-на-віч. Показувати дитині на власному прикладі, як правильно поводитися з твариною. Пам'ятати - собака має сприймати малюка як друга.
Ви, як батьки, не маєте права залишати дитину та собаку на "саморозбірки". Ви повинні формувати між ними спілкування та вибудовувати процес навчання. До того ж як тварини, так і свого чада.
- Чому собака може вкусити дитину?
- З безлічі причин. І, повторюся, цього не станеться, якщо дорослі правильно побудують процес навчання і постійно контролюватимуть процес спілкування. Наприклад, собака може хворіти. І дитина, не знаючи і не розуміючи того, що вихованця щось турбує, ненароком спровокує його роздратування. Може зачепити ранку або торкнутися хворого живота. Один собака потерпить. А інший у такій ситуації спробує себе захистити, відігнати від себе потенційного подразника. І дитина може постраждати. Тому варто завести елементарні правила, коли для тварини варто організувати особистий простір і просто не підходити - якщо собака хворіє, якщо вона їсть, якщо вона спить.
Тому дуже важливо ніколи не залишати дитину та собаку без нагляду. Був випадок із реальної практики, коли дитина тривалий час намагалася засунути у вухо собаці іграшку. Той попереджав, що це йому не подобається, відбігав, ховався, гарчав. Зрештою вкусив. Але хто винен у цьому? Звичайно, батьки, по-перше, не пояснили малюкові, що так робити не можна, по-друге, не зупинили вчасно небезпечну гру.
З незнайомим собакою обійдіться без фамільярностей
- Як правильно знайомитися з чужим собакою?
- Перше правило гарного виховання, заведене у власників собак, це обов'язкове запитання до господаря, чи можна підійти і поспілкуватися дитині з його собакою. Якщо господар дозволить, а його собака не виявляє агресії, тільки тоді можна підійти до нього.
Також при знайомстві з незнайомим собакою краще підходити до нього не лоб у лоб, щоб він не відчував тиску. А, як би, по дотичній. Ненав'язливо.
Дитині потрібно пояснити, що спочатку потрібно повільно простягнути руку, долонею догори. Собака повинен понюхати. Якщо він піде на контакт, тільки тоді його можна спробувати акуратно погладити збоку, по щічці, за вушком. І подивитись на його реакцію. Якщо він виявляє дружелюбність, можна продовжити спілкування. Якщо загарчить, відійде чи відвернеться – не ризикуйте. Так само ніколи не намагайтеся обіймати, тиснути і по-іншому фамільярничати з чужими собаками і не дозволяйте дитині. Яким би милим собака не видавався. Найчастіше саме у цей момент і відбуваються укуси. Все просто - уявіть, що до вас на вулиці підійшла незнайома людина і спробувала обійняти вас або поцілувати.
До речі
Не забувайте про щеплення від сказу
Ще одна з небезпек, пов'язаних з укусами тварин (у тому числі й собак), – це сказ. Так, ці ризики пов'язані скоріше з форс-мажорними обставинами, але треба підстрахуватися від неприємностей. Щеплення від сказу в Україні є обов'язковим. Робиться воно, коли щеняті виповнилося три місяці з наступною щорічною ревакцинацією.