Після захоплення окупантами Соледара місію забезпечити країну сіллю поклали на закарпатську Тереблю. Це не єдине місце, де в Україні можна знайти сіль – поклади є і у Харківській, Сумській, Івано-Франківській, Львівській областях. Десь – це кам'яна сіль, десь – ропа. Наприклад, на Львівщині у Дрогобичі на одній із найстаріших солеварень Європи, яка безперервно працює з XIV століття, її треба виварювати. Це дорогий процес, тому масовим продуктом вона не може стати. Щоб забезпечити українців сіллю, шукати треба не ропу, а саме підземні поклади мінералу.
Видобуток припинили у XIX столітті
Другим за кількістю запасів солі родовищем після Соледара називають село Теребля неподалік румунського кордону на Закарпатті. Скільки тут зможуть добувати – оцінки поки що різняться: від 300 тисяч тонн майже до двох мільйонів тонн на рік у перспективі. Тут під землею, за підрахунками фахівців, близько 550 мільйонів тонн технічної солі та 15,5 мільйона тонн сировини, яка після очищення може вирушити на прилавки як кухонна приправа.
Теребовлянські запаси солі – не знахідка, це давно відоме родовище. Тут її видобували ще у Середньовіччі. Видобуток поставили на стоп на початку ХІХ століття через підтоплення шахт.
Звідси – 140 км до Ужгорода та 40 км до відомого курорту із солоними озерами та соляними копальнями Солотвино. Років 50 тому видобуток солі із шахт у Солотвино сягав 451 тисячу тонн на рік. Більше десяти років тому соляний промисел припинили повністю, хоч і до цього він вже десятиліттями сильно шкутильгав – шахти затоплювалися підземними водами.
Порівняно із Соледаром видобуток у Солотвино – мізер. Із донецьких шахт нагору піднімали сім мільйонів тонн солі щороку. Тут мінерала найбільше у країні – раніше Україна посідала 17-е місце у світі з його видобутку серед 66 держав. Вистачало і нашим, і на Європу. Запаси солі у Соледарі становлять приблизно 13 мільярдів тонн. Але оскільки за 130 років видобуто 218 мільйонів тонн, то на наш час закарпатської солі теж має вистачити.
Солі в надлишку
Родовище солі у селі Теребля продовжують розробляти – копають шахти. Незважаючи на те, що роботи все ще ведуться, із проходу вже дістали сотні тонн солі – цього року саме закарпатською сіллю посипали взимку дороги. Її ж відправляли рятувати зледенілу трасу Одеса - Київ. А найперший кусок видобутої закарпатської солі подарували президентові під час його візиту до регіону.
Поки що це технічна сіль – її вистачить, щоб закрити потреби всієї країни, які, за оцінками фахівців, становлять близько 450 тисяч тонн на рік. Найближчим часом після очищення мінерал запакують і відправлять на прилавки. Але для цього ще треба звести завод. Втім, згідно з бадьорими планами, багато часу це не займе – почнуть вже цього року, а до кінця наступного закінчать. Якщо знову щось не завадить, як завадила цим роботам війна – то обстріли та тривога, то відключення електрики, без якої під землею працювати не можна.
На Закарпатті переконані – надалі зможуть забезпечити і технічною, і кухонною сіллю всю Україну. Про відкриття цього родовища думали ще задовго до війни, але робота йшла мляво – навряд чи закарпатська сіль могла скласти конкуренцію «Артемсолі».
- Технічної солі у нас надміру, вже активно йде її видобуток і продаж, - зазначає Коротко про староста села Теребля Мирослава Гісем. – У планах – будівництво заводу із очищення солі. Його почнуть будувати вже цього року, а запуск очікується до кінця 2025 року.
Чи вдасться вкластися в заявлені терміни – подивимося.
Прокладуть залізницю до шахт
Ще одне питання, яке належить вирішити, стосується доставки солі в інші регіони. Справа в тому, що фури можуть остаточно розбити дороги. Вихід очевидний – треба прокладати залізницю.
- Зараз займаємося проектом, будуватимуть залізницю за рахунок приватних інвестицій, - поділився планами з Коротко про голова Буштинської громади, до якої належить Теребля, Руслан Янчий. – Шукаємо земельну ділянку, де вона може проходити. Є два варіанти, над якими вже працюють спеціалісти.
Планують не вузькоколійку, а повноцінну залізну дорогу.
Працюють фахівці із Соледара
Сьогодні на околиці Тереблі кипить робота. До неї залучають інженерів та технологів із Соледара – вони вже переїхали до закарпатського села та навколишніх населених пунктів разом із сім'ями. Таких фахівців тут немає – місцевих наймають на інші посади, на кшталт зварювальників.
- Зараз шахта тільки будується, вся добута сіль – це сіль із проходу, - зазначає Коротко про голова громади Руслан Янчий. – Місцевих працівників там небагато – потрібні фахівці-інженери, які знаються на цій справі. Шахтарів шукатимуть пізніше.
Жителі навколишніх населених пунктів сподіваються, що завдяки видобутку солі вдасться скоротити безробіття. У цьому регіоні знайти роботу, ще й із більш-менш нормальною ставкою, важко. Все пов'язане з туризмом. І якщо в Солотвино людей ще якось підтримують туристи – тут і соляні озера, і алергологічна лікарня, і продаж сувенірів із солі – від ламп до скульптур, то в Тереблі для туристів особливо цікавих родзинок немає.
Раді перспективам і місцеві чиновники. Щоправда, не так, як обласні – сільрада отримує за використання надр та оренду 5%, а обласна – 25%. Решта – державі. Проте і за ці гроші щось можна буде зробити для громади.