Посмертно зачаті: слідами скандалу з утилізацією сперми загиблих героїв

Депутати обіцяють змінити закон, але може бути порушений принцип “не нашкодь”.

svidomi.in.ua

Кріобанки НЕ будуть утилізувати заморожений біоматеріал загиблих військових – таку заяву Міністерство охорони здоров’я поширило у відповідь на резонанс, викликаний дописом відомого адвоката з медправа Олени Бабич у фейсбуці. Полум’я намагаються загасити, та воно вже встигло розгорітися.

Обурені українці звинувачують Верховну Раду, і президента зокрема, у бажанні знищувати наш генофонд, у меркантильності, у спробі економити на нащадках загиблих героїв. Депутати, раптово одумавшись, клянуться змінити нещодавно ухвалений і уже підписаний закон, доопрацювати, удосконалити, розтлумачити... Навіть звітують, що кілька законопроєктів екстрено готуються.

А питання таке складне, вразливе і болісне, що будь-який зайвий дотик до нього може порушити принцип “не нашкодь”, кажуть юристи для Коротко про.

Що сталося і що обіцяють

За консультацією до Олени Бабич звернулася жінка, яка після загибелі коханого чоловіка опинилася перед загрозою ще одної тяжкої втрати. Пара мріяла про дітей, але до війни не збулося.

- Перед тим як чоловікові йти фронт, кріоконсервували його сперму, оформили всі документи - договір, довіреність на дружину, заяву щодо використання сперми для народження спільної дитини, - каже адвокат. – Однак в березні вступає в силу пункт 3-й Закону “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців та інших осіб на біологічне батьківство (материнство)”, де написано, що “у разі загибелі або визнання померлою в установленому порядку особи, репродуктивні клітини якої зберігаються, їх зберігання припиняється з подальшою утилізацією”.

Ухвалений 22 листопада минулого року, цей документ якось пройшов повз увагу громадськості, хоча репродуктологи намагалися бити на сполох. А тепер стався ефект бомби, що вибухнула, – через оту “утилізацію” генофонду.

Після початку повномасштабної російської агресії консервація біоматеріалу стала доволі затребуваною послугою. Більшість приватних клінік оголосили, що для військових забір біоматеріалу здійснюється безкоштовно, а зберігання – на пільгових умовах.

Під кінець другого року війни депутати і собі вирішили зайнятися благодійністю – організувати на період дії воєнного стану для військових і поліцейських кріоконсервування за державний кошт. Правда, гроші на розширення мережі кріобанків та власне процедури мають бути закладені в бюджет аж на 2025 рік (таке невеселе пророцтво), а “утилізація у разі загибелі” початися з березня 2024-го.

- Всі аргументи, що закон не має зворотної дії або має поширюватися тільки на державні клініки, – це прекрасна теорія. Депутати так вивели цей 3-й пункт, що на практиці він має означати: після березня всім клінікам, незалежно від джерел фінансування, забороняється використовувати вже зібраний біоматеріал, тобто його належить знищити, - пояснює Олена Бабич.

Скандальний пункт в законопроєкті про біологічне батьківство з’явився після другого читання з подачі голови комітету ВР з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування Михайла Радуцького. Зараз він сам відкараскується від своєї правки, написавши в фейсбуці, що жодних правових підстав для утилізації немає, закон не вступив у силу і що колізія буде розв’язана до 23 березня шляхом змін до Цивільного кодексу, які враховуватимуть інтереси сімей загиблих воїнів.

Інше питання, що це будуть за зміни.

Права, спадок, травмуючий фактор?

В чому Радуцький був під час обговорення законопроєкту мав рацію, так це в тому, що постмортальна репродукція в Україні законодавчо не унормована. До консервації біоматеріалів – як жіночих, так і чоловічих - вдаються перед операцією або хіміотерапією, яка може порушити здатність продовжувати рід. Ухвалюючи закон для військових, депутати орієнтувалися виключно на травми, через які воїни втрачають можливість мати дітей.

Все так і є: хворий розраховує одужати і мати дітей, боєць – хоч з каліцтвом, але повернутися до коханої. Однак кожен, хто став перед ризиком, розуміє, що життя - скінченне.

- Контролю над використанням репродуктивних клітин або ембріонів після смерті людини у нас ніколи не було. Ця послуга раніше не вважалася такою вже популярною, але й випадків було немало. В мирному житті, коли хтось помирав із пари, клініки послуговувалися принципом “що не заборонено, те дозволено”. Діяли в рамках договорів, заповітів, довіреностей, тобто кожного разу питання вирішувалося в індивідуальному порядку, але в рамках чинного законодавства. Якщо особа не залишала волевиявлення, можна було звертатися до суду, - пояснює Олена Бабич.

Зараз, коли йдеться про бажання депутатів вдосконалити закон шляхом внесення нової конкретики, може виникнути “ефект сороконіжки”, яка втратила здатність ходити, коли намагалася показати, як вправляється з купою лап. Бо в контексті Цивільного кодексу виникає багато питань. Наприклад:

Чи матиме право дитина, зачата після смерті героя, на допомогу по втраті годувальника? Зараз депутатам закидають, що оту “утилізацію” вони вписали, щоб не визнавати посмертних дітей і економити державні кошти.

Чи буде така дитина законним спадкоємцем свого батька і як реалізує своє право? Нині спадкоємцями є тільки народжені від живих.

Чи можна біоматеріал прирівнювати до спадку? Адже це не тільки клітини, а й ембріони, на які можуть претендувати батьки загиблого воїна. І що вони з ними зможуть зробити?

Чи повинна дитина знати обставини свого зачаття? Психологи вважають, що це може стати травмуючим фактором.

Не всі скористаються, але право мусить бути

- Репродуктивна медицина завжди чекала, щоб законодавець врегулював ці проблеми. А що ми бачимо зараз? Законодавець полікував головний біль гільйотиною, - констатує Олена Бабич.

Адвокат згадує, що за двадцять років перебування в темі була дотична до кількох законопроєктів, що мали б регулювати сферу репродуктивної медицини.

- Спроби були, і тепер я можу сказати: добре, що вони не мали успіху. Не виходить у нашого законодавця підійти уважно і ґрунтовно до такого юридично і морально складного питання. Тему треба пропрацьовувати з фахівцями, виносити на громадське обговорення, вносити зміни в цілий ряд законодавчих актів. Це точно не про той закон, який бачимо, і точно не за два місяці. Вирішуючи такі питання нашвидкоруч, можна створити лише нові колізії.

Адвокат наводить приклад: закон регулює забір та зберігання не тільки чоловічих, а й жіночих репродуктивних клітин. З одного боку, це справедливо, бо в ЗСУ служать, калічаться і гинуть не тільки чоловіки, а й жінки. З іншого...

- Забір жіночих репродуктивних клітин – це складна процедура, це пункція під наркозом. А що чоловік з ними робитиме в разі загибелі дружини? Сурогатне материнство для одинаків у нас заборонене. Тільки для пар, де жінка має медичні показники до сурогатного материнства. Отже, вдівець мусить одружитися з жінкою, яка має такі медичні показники, і тільки потім шукати сурогатну матір, яка народить дитину першої дружини.

На переконання експертки, зараз не на часі робити зайві рухи. Просто прибрати із закону одіозний 3-й пункт. Якщо є потреба в економії – обмежити термін бюджетного зберігання біоматеріалу з правом зберігача перевести його на комерційне.

- Коли під час війни хлопці віддають на зберігання частку себе, вони насамперед думають, що можуть загинути, а не тільки отримати поранення. І жінки, які зберігають сперму чоловіка, думають зараз не про допомогу чи спадок, а про те, щоби мати змогу народити дитину від коханого, - наголошує Олена Бабич.

Не всі скористаються такою можливістю, бо це дуже-дуже непросте рішення. Але мусить бути право вибору.