Маленьке село Новогригорівка, яке розташувалося в степах за 30 км на північний захід від Миколаєва, російські війська оточили ще на початку війни з трьох сторін і не шкодували ні ракет, ні фосфорних бомб, намагаючись стерти з лиця землі. Вже в березні населений пункт залишили майже всі 600 людей, які тут жили.
Осіле в пилюку село
Потрапити до Новогригорівки волонтери змогли лише після повного звільнення Миколаївської області восени 2022 року. Тоді ж відвідати рідні місця поїхали місцеві. Серед них – і 14-річний Сашко із мамою Лідією. На місці свого нехай невеликого, але такого рідного та затишного будиночка вони застали лише руїни. У Новогригорівці окупанти не залишили жодної цілої будівлі - населений пункт осів купами цегли в придорожний пил, зустрічаючи руїнами та воронками перших за дев'ять місяців війни гостей.
Одним із перших волонтерів, які вирушили сюди, як тільки військові дали зелене світло на заїзд у село, був режисер гурту Imagine Dragons Тай Арнольд. До цього він уже відвідував Бахмут та Авдіївку. Група є амбасадором United24 – глобальної ініціативи української влади, спрямованої на підтримку України під час війни. Її запустили у травні 2022 року і зуміли зібрати понад 237 мільйонів доларів лише за перші пів року.
На той момент у селі майже не було людей, але хтось таки залишався – їм і везли допомогу.
Випадкова зустріч на вулиці
Жахаючись картинці українського села, перетвореного в руїни, Тай Арнольд помітив хлопчика, що брів уздовж дороги… Це був тоді ще 14-річний Сашко.
Після кількох питань Тай Арнольд зробив фото Сашка, зняв відео – режисер звик фіксувати руйнування у кожному населеному пункті, який відвідує.
- Він був дуже здивований, коли побачив Сашка на вулиці: війна, розбомблене село, така гнітюча картина - і посеред цього апокаліпсису гуляє молодий хлопець, - розповідає менеджер з будівництва мережі мультимаркетів «Аврора», яка є партнером і спонсором United24, Роман Ханжин. – Пізніше Imagine Dragons присвятили пісню війні в Україні та попросили Тая Арнольда підібрати відеоряд для кліпу зі зйомок під час поїздок до України, – продовжує Роман Ханжин. – Спочатку він планував використати кадри з Авдіївки чи Бахмута, а потім згадав про Сашка. Режисерське чуття підказало - "воно".
Вже через добу після виходу кліпу про Сашка дізнався весь світ – підтримку висловлювали як з далекої Австралії, так і сусідніх країн.
Кліп також потрапив на очі співвласникові мережі українських мультимаркетів. У голові засіла ідея допомогти хлопцеві. Вирішили не відкладати справу у довгу скриньку – і вже через пів року Сашко з мамою Лідією в'їхали у своє нове житло, збудоване у рідному дворі.
З укріпленим бомбосховищем
Звичайно, спочатку повірити в те, що їм справді хтось подарує будинок, вони не могли. Ну а хто вірить у казки, тим більше переживши всі жахи війни? Коли до руїн під'їхали будівельники, дивилися на них із недовірою. Особливо нервували, коли почали зносити залишки колишнього житла. Хоч воно було зовсім непридатним для життя, але ці стіни зберігали спогади про щасливі довоєнні часи і все одно були їм дорогими.
- Напевно, думали, що зараз екскаватори розгорнуть усе і поїдуть – і на цьому все закінчиться, вони залишаться навіть без цих руїн, – кажуть будівельники. – Але, коли на подвір'ї почали рости стіни, з'явився дах, вони бачили, що всередині щось відбувається – на їхніх обличчях нарешті почала з'являтися несмілива усмішка.
Не просто звели стіни – зробили ремонт та начинили будинок усім, що потрібно для життя: меблями, технікою та всім іншим. Опалення – центральне та дров'яне, від каміна, як і вода – з автономною системою подачі, прив'язки тільки до центрального водопостачання, якого під час війни легко позбутися, немає.
Збудували також бомбосховище – бетонне укриття зі стінами завтовшки 40 см на глибині чотирьох метрів. Площа – 20 квадратних метрів, тож можна і сусідам дати притулок. Воно обладнане вентиляцією та освітленням, є запаси води та їжі.
– Ми з командою вирішили, що будувати будинок на місці зруйнованого війною без безпечного укриття немає сенсу, – зазначає Роман Ханжин. – Пропонували, звісно, купити квартиру чи будинок у будь-якому іншому селі, менш зруйнованому – у нас були серйозні сумніви, чи має взагалі село шанс відродитися. Адже там абсолютно все зруйновано – садок, школа, магазини, всі будинки розбиті… Але, поки будували, побачили, що повертаються люди, починають прибирати завали, з'являються модульні будинки… З'явилася надія. Та й Лідія із Сашком навідріз відмовилися їхати з рідного населеного пункту. Сашко сказав, що хоче стати електриком та допомагати селу. Він вступив до технікуму у Миколаєві, підробляє. Вони дуже люблять це місце та хочуть бути там корисними.
Побачився з учасниками групи
У будинку облаштували три кімнати – для мами з усією необхідною для жінки «начинкою», для Сашка – з робочим місцем, зоною відпочинку, і для дідуся, який тепер житиме з ними, – з телевізором та місцем для читання газет. Також є велика кухня-вітальня, зона відпочинку з телевізором та каміном, технічна кімната, ванна та просторий санвузол. Про все це сім'я раніше й не мріяла – зручності вони мали у дворі. За бажанням мами також зробили куточок зі знімками із зустрічі з режисером та кадрами з кліпу, що нагадувало б Сашкові про те, яку велику роль він зіграв у появі у них нового житла.
- Спочатку ми думали, що будинок можна буде відновити на старому фундаменті з колишніми розмірами, але виявилося, що його майже не залишилося – будинок було збудовано ще до 1950-х років, - продовжує Роман Ханжин. – Тому довелося зносити повністю та будувати з нуля. До речі, підрядники-будівельники дуже відповідально і з душею поставилися до проєкту та роботи, коли почули про цю історію.
Ближче до закінчення робіт з'ясувалось, що режисер Тай Арнольд знову їде до України. Закінчити будинок поспішали до його прибуття, щоб саме він вручив Саші ключі від нового житла.
- Було приємно бачити його усмішку в цей момент, - згадує Роман Ханжин. - Видно, що він багато пережив. Хотілося б, щоб цей ланцюжок добрих справ продовжився, і це справді стало початком відновлення України.
– Саша – це людина максимальної сили волі, – зазначає KP.UA дизайнер, керівник відділу Архітектурного маркетингу мережі мультимаркетів «Аврора» Яна Дворнікова. – Це дитина, здавалося б, але насправді – це сильна доросла людина з чіткими думками та бажаннями, великою людяністю та розумінням того, що відбувається в нашій країні. Він – приклад для кожного з нас.
Побачився Сашко і з гуртом Imagine Dragons, який розповів його історію усьому світу – музиканти запросили його на свій концерт у Варшаві минулого літа, де він розгорнув на сцені український прапор.
Залишатися на старому дворі родина не побоялася, незважаючи на те, що снаряд, як показала ця війна, може двічі бити в одне місце. Сподіваються, що таке не повториться, і, звісно, вірять у ЗСУ. А навесні їм упорядкують і подвір'я.