Марині Шиманській із Житомирщини 1 січня 2024 року виповнилося 100 років. Попри свій поважний вік жінка допомагає ЗСУ - то грошима, то продуктами. Каже, нічого не шкодує, бо зараз головне - наша перемога. Про це йдеться у сюжеті "Суспільного".
Марина Шиманська народилася в селі Берестівка на Житомирщині До села Глибочок переїхала 50 років тому, коли вийшла заміж вдруге. Жінка й досі пам’ятає Голодомор. Розповідає, що в них родина була велика, шестеро дітей, а їжі на всіх не вистачало. Їли невеликими шматочками те, що зміг купити батько.
Про початок німецько-радянської війни жінка розповіла як про неочікувану подію. Тоді повз село, де вона жила, проїхали німці на танках, стріляли.
Марина Шиманська закінчила п'ять класів школи і з дитинства працювала в колгоспі. Після війни, говорить, сіяли льон.
Пам’ятає Марина Шиманська і день, коли проголосили Незалежність України. Каже, радість була неймовірна.
Зараз Марина Шиманська живе із 77-річною донькою Тамарою. Жінка розповідає, що вони із дочкою, як і більшість українців, намагаються допомагати ЗСУ.
- Даємо їм, що маємо. Даємо їм їсти, яка копієчка лишня - віддаємо. Я казала дочці: "Віддай гроші, я отримаю пенсію. Дай на війну грошей. Може картоплю будуть ходить збирати, як колись збирали. То дай це відро картоплі. Даємо, що в кого є , - каже 100-річна Марина Шиманська.
- 85-річний пенсіонер із Чернігова в'яже шкарпетки для військових. За рік він нав'язав для військових 110 пар теплих шкарпеток. В'язати навчився у дитинстві у мами, а після повномасштабного вторгнення вміння стали у пригоді для допомоги ЗСУ.
- Волонтер із Буковини, який пересувається на інвалідному візку, робить турбопічки для ЗСУ.