Результати PISA-2022 — міжнародного дослідження якості освіти - сколихнули і дещо спантеличили суспільство. 15-річні українські школярі майже на 2,5 роки відстають від своїх однолітків з країн Організації економічного співробітництва (ОЕСР) у читанні, на 1,5 року з математики, на рік з природничих наук. Що стосується сільських підлітків, то там відрив по всіх дисциплінах становить 4 – 5 років. Тобто умовні випускники мали б ще стільки довчатися в школі, щоб здобути рівень середньої освіти, прийнятний для розвинутого світу. Освітнім втратам, звісно, є пояснення: складний перехід на дистанційне навчання під час пандемії коронавірусу, війна з її явними та прихованими стресами, вимушене переселення зі сходу на захід...
Тестування проводилося в жовтні минулого року, коли через російські обстріли були масові відключення електрики, і це також дало свої наслідки. Однак експерти з освіти не згодні з тим, що зовнішні причини можуть виправдати ситуацію. І говорять про проблеми як всередині педагогічної спільноти, так і всього нашого суспільства.
Якщо реформи перетворюють на шоу, то діла не буде
Від проголошення незалежності і понині ми живемо в хронічному стані реформ. Адміністративної, економічної, судової, правоохоронної... І чи не найбільше – освітньої. Кожен новий міністр присягається поліпшити, посилити, вдосконалити, вивести на європейський рівень... І так до чергового очільника МОН, який повторює те саме на свій манер. Затим проводяться круглі столи, конференції, новомодні "едкемпи" (неконференції) та всілякі інші поважні заходи.
- Як у банківській системі гроші люблять тишу, так і в освітній сфері всі корисні діла мають теж любити тишу. А коли на реформах заробляють політичний капітал, коли з реформ роблять шоу, нічого путнього не виходить і не може вийти. Бо системна робота над якістю освіти - це дуже буденний, копіткий, непомітний і часто невдячний процес, який дає результат не раніше, ніж через 10 років. Тебе як міністра зараз будуть лаяти та розпинати, бо завжди знайдеться купа невдоволених, а тільки через 10 років визнають, що мав рацію. Якщо взагалі згадають, хто то був, - каже освітній експерт, шеф-редактор порталу "Освітня політика" Віктор Громовий.
Чекати моральної винагороди впродовж десятиліття мало кому під силу.
- Кожний хоче мати дивіденди просто зараз – сидіти в президіях, рекламуватися, отримувати гранти та інвестиції. І ота дитина в сільській школі – останнє, на що командири освітянського фронту звертають увагу. Максимум - вимагатимуть від школи фото чи відеозвіт, де все буде виглядати пристойно. А який там реальний рівень освіти, нікого не цікавить. Дискредитували навіть ті острівки якісного навчання, які ми колосальними зусиллями відроджували у 90-х роках.
Віктор Громовий каже, що йдеться про гімназії та ліцеї.
- Школи боролися, щоб отримати такі назви, бо гімназія означала вищу якість, ніж просто школа, це був престиж. А зараз проведена тотальна “гімназізація”, всі неповні середні школи обізвали так, щоб красиво звучало. А як показує останнє дослідження, то в тих гімназіях і рівня церковно-приходської школи немає.
Побачити батька з книгою - як зустріти марсіянина
Думка нашого експерта категорична: треба припиняти освітянські “хороводи” на кшталт "едкампів" у п’ятизіркових готелях Буковеля і займатися чорновою буденною роботою.
- Насамперед, не налаштовувати батьків проти школи. Сьогодні той вчитель, який хоче мати віддачу від своєї роботи, стає в школі ізгоєм, бо він вимагає від учнів роботи. А зараз модна пропаганда “сніжинок” – не можна травмувати дитину, не можна перевантажувати. Зрештою, той вчитель махає рукою – не читають, то не читають. А він би мусив сказати мамі: беріть книжку і читайте з дитиною, читайте з батьком. Як дитина відчуватиме цікавість до читання, коли у неї шанс побачити батька з книгою в руках такий самий, як зустріти марсіянина? Не можна вирішити проблеми освіти лише в самій освіті, це проблеми всього суспільства.
Віктор Громовий нагадує, що під час презентації результатів PISA-2022 голова освітнього комітету Верховної Ради Сергій Бабак назвав трагедією той факт, що лише 20% випускників педагогічних університетів доходять до роботи вчителем.
- А через рік і вони тікають, бо такі в школах зарплати. А додайте до цього, що до педвузів ідуть випускники з найнижчими балами по ЗНО, та й тих доводиться заманювати. Коли я навчався у виші, історичний факультет був дуже престижним. А зараз факультет називають “історії, бізнес-освіти і права”, кажуть, що інакше ніхто туди не піде. Ось до чого довели реформи. І я не кажу про часи міністра Табачника, я кажу про міністрів останніх десяти років. Всі вони зараз переживають через результати PISA, але ніхто не бере на себе відповідальність за провал реформ.
Експерт вважає, що результати наступного міжнародного дослідження в Україні можуть бути ще гіршими, якщо все йтиме, як іде.
- Не треба ховати голову в пісок. Треба говорити про освітню катастрофу і про те, що нація в небезпеці. Саме з такої доповіді Рональду Рейгану - "Нація в небезпеці!" американці починали свій освітній прорив у 1983 році. Досить дурити людям голову реформами, треба закачувати рукави, їхати в сільські школи, створювати програми з читання, організовувати для дітей літні читацькі табори. Ясно, що це не дуже приємно і не дуже престижно, але саме це потрібно робити, - завершує свою думку експерт.
Зі смартфону яке навчання?
В Дубровицькій сільській громаді Сарненського району Рівненської області зараз 11 гімназій та 11 ліцеїв.
- Щоб я бачив таке величезне відставання сільських дітей від міських, то не можу цього сказати, - зауважує директор гімназії в селі Лютинськ Михайло Гриневич. – І не хочу в таке вірити. Так, на початку переходу на дистанційне навчання були певні труднощі, але ми вже всьому навчилися. У нас жоден урок не пропадає. Коли тривога – діти переходять в бомбосховище, якщо оголосять карантин, будемо вчити по інтернету.
Однак педагог зазначає, що село від села різниться. Як і родина одного школяра від родини іншого.
- Є дуже глухі села, є дуже бідні родини, або такі, де батьки пиячать, їм не до читання, не до математики, не до своїх дітей. От у нас жінка п’ятьох дітей має, шостого носить. Що тут говорити... Школа сама всіх не витягне, тим паче матеріально не забезпечить, бо сама майже нічого не має. У дитини, дай боже, щоб смартфон якийсь був, не кажучи вже про комп’ютер. А зі смартфону яке може бути дистанційне навчання? Щоб зрозуміти, дитина мусить все гарно бачити – як у телевізорі. Тобто, щоб діти нормально вчилися, їм треба створювати умови. От у нас оголосили про Нову українську школу – дуже гарний проєкт, в 1–4 класі нормально пішов. А для 5–6-х видали підручники - і все. Ні техніки, ні наочного матеріалу.
Михайло Гриневич вважає, що економити зараз на освіті не можна, війна загрожує розтягтися на роки.
- Це реальність, від якої не дітися. А діти мусять рости і вчитися, держава повинна в них вкладатися – в усіх, а не тільки тих, які у великих містах. Я нещодавно в Луцьку був, бачив, який там ліцей – це ж яка база! А в селах картина сумна.
Математику може освоїти кожна дитина, яка цього захоче
Специфіка дослідження PISA в тому, що тестується не обсяг засвоєного школярами матеріалу, а вміння застосовувати його у практичному контексті. Зокрема, з математики були зауваження, що 15-річні діти не вміють вирахувати відсотки по банківському кредиту. Думка про те, що наша шкільна програма занадто абстрактизована і не прив’язана до життєвих ситуацій, звучала не раз, і зараз знову порушується як проблема.
Колишня вчителька Нововолинського ліцею №7 Наталія Венгрин (нещодавно вона відкрили свій ФОП і займається репетиторством) не зовсім з цим згодна. Педагог відома тим, що популяризує “королеву наук” у Тік-Ток, і її віртуальні уроки користуються у дітей популярністю.
- Задачі на відсотки діти виконують починаючи з 5-го класу, і серед них є цілком практичні завдання. Інша справа, що не всі діти, не всі сім’ї зараз вважають математику обов’язковою. Більше мода на гуманітарні науки і пов’язані з ними професії. Батьки вважають, якщо діти не опанують формули та функції, то нічого страшного не станеться. Розрахунки, мовляв, можна робити на калькуляторі.
Сама Наталія Венгрин не схильна ділити дітей на здібних і не здібних до математики.
- Ще Сухомлинський казав, що математичне мислення необхідне для успішного вивчення усіх предметів, бо математика вчить думати. Якщо дитина не полінувалася, розібралася у відносно простих завданнях, їй буде дедалі простіше відкривати нові і нові двері. Якщо дитина знає математику - це насамперед величезна заслуга не вчителя, а самої дитини.
Педагог порівнює математику з фізкультурою:
- Всі ходять на уроки в спортзал, тренуються. Але одні збільшують навантаження, щоб бути сильнішими і міцнішими, інші опускають руки перед певними труднощами, лінуються. Кажу зі свого досвіду: математику може освоїти кожна дитина, яка ходить до школи. А чому одні цього хочуть, а другі – ні, то тут важко назвати винного.
Експертка вважає, що проблема комплексна. Вона пов’язана і з тим, що середній вік вчителя математики вище 50 років (вони часто скаржаться, що діти стали “не такі”, втрачається порозуміння), і з тим, що професії, пов’язані з математикою, перестали бути популярними.
- Багато моїх дуже здібних учнів отримали вищу освіту, але в житті влаштувалися не за фахом, - констатує Наталія Венгрин.
Про мотивації і немотивації
До проєкту PISA Україна приєдналася в 2018 році, тоді ж відбулося перше дослідження. Результати 2022 року викликали такий резонанс через те, що виявилися гіршими за попередні. Зокрема, у читанні наші школярі показали результат на 38 балів нижчий, ніж чотири роки тому. Базового рівня в осмисленні та здатності оцінювати прочитані твори досягли тільки 59% учасників тестування.
- Так, освітні втрати є, але я не вважаю, що результати такі катастрофічні, - коментує директорка львівського ліцею №21 Валентина Звежинська. – Реалії, звісно, наклали свій відбиток. Але ми, вчителі, помічаємо й інші, не пов’язані з останніми подіями зміни. Якщо раніше в класах були сильні учні, середні і слабкі, то зараз виділяються дві групи: вмотивована – сильна і невмотивована – діти, які просто не хочуть вчитися.
Директорка не згодна з тим, що школярам не цікаво вчитися або програми не такі.
- Це вже нас просто дістало! Скільки ми ще будемо в це бавитися? І програми у нас нормальні, і вчителі є сильні – фанати свої справи. Чому ми не говоримо про те, що для того, аби досягти результату, дитина мусить працювати. Не гратися у школу, а працювати! Вчитися працювати, нести відповідальність за свої дії. А частина дітей стають інфантильними. Запевняю: кожен випускник школи може здати ЗНО чи НМТ, якщо він працював. А зараз пішла мода на те, що до 11-го класу можна бити байдики, а там тато знайде репетитора. От зараз я слухаю польські курси для вчителів про вмотивованість дітей, порушуються ті самі питання. Отже, це не тільки проблема України, це світова проблема.
Валентина Звежинська згодна, що інтерес до читання у сьогоднішніх школярів упав.
- Але чимало хлопці та дівчат розуміють, що світом будуть правити ті, хто читають. І вони читають, вони розуміють, що читають. Вони вчать математику, бо хочуть бути освіченими, успішними людьми. Коли я читаю про результати PISA, то просто бачу обличчя таких моїх учнів. Тому ніякої катастрофи немає.
- Якщо в сім’ї побутує культура читання, вона буде підтримуватися дітьми. Але ми маємо розуміти, у який час живемо. Це за радянських часів книга поєднувала у собі джерело інформації та спосіб проведення дозвілля. Зараз є різноманітне телебачення, інтернет, соцмережі. Діти дивляться і теж читають, тільки не так, як це було колись. Тобто не можна говорити, що вони не цікавляться, не отримують і не осмислюють інформацію. Я не думаю, що за кордоном 15-річні підлітки більше цікавляться художньою літературою, ніж українці. Але там PISA проводиться давно, там вже знають, як готуватися і як відповідати. А для нас це початковий досвід, - звертає увагу директор київської гімназії №34 “Либідь” Алевтина Багінська.
Цікаво, що в рейтингу PISA традиційно лідирують не країни Європи, а країни Азії - Сінгапур, Китай, Південна Корея, Японія. 2022-й не став виключенням.
Окрема думка
Результати PISA широко обговорюються в соцмережах. Нам видався цікавим пост киянина В’ячеслава Нестерова, який він написав і як батько дитини, яка вчиться одночасно в британській та українській школах, і як знавець освітньої системи. Друкуємо уривки з публікації:
“... Зразу скажу крамольну річ. Наша, українська, школа переобтяжена специфічними професійними знаннями по окремих предметах і потерпає від відсутності практичних знань.
... Курс математики в Європі відстає від українського на рік-півтора. Діти, що приїхали з України, повторюють те, що вже вчили, але через те, що на вивчення, наприклад, десятичних дробів, відведено не два місяця, як у нас, а цілих пів року, засвоєння відбувається ґрунтовніше. Тобто засадничі математичні знання закріплюються практичніше і органічніше... Практичне застосування арифметики та математики з геометрією - ось головне в курсі.
... Окремих предметів з літератури та рідної мови, як таких, в Європі не існує, а література викладається принципово по-іншому. Знання біографії митців та деталей їх творів не є ознакою знання курсу. Важлива власна думка щодо персонажів, вміння її сформулювати, дискутувати на захист цієї думки та зв’язно вписати її у власний текст, де побічно пояснюються правила письмової мови. Немає диктантів, немає спеціальних заучувань правил та переліку виключень та наголосів. Все на практиці. Творчість замість заучування правил та біографій.
... Фізика, хімія та біологія поєднані в курс Science - Наука. Це дає можливість не повторювати теми, єдині для трьох наук, а вивчати єдність Природи, а не окремі її аспекти, у відриві одне від одного і не заглиблюватись в теми, які є прерогативою професійної підготовки вишів.
... Історія країни та історія світова. Курс не фіксується на хронології подій. Викладаються проблеми та приклади їх вирішення. Первісне суспільство, рабство, імперія, розділення влади, індустріалізація, просвітництво, реформація, види експансії, політична толерантність, види воєн, колонізація, економічне домінування, автономія, революція, повстання, владна ієрархія, консервативність, націоналізм тощо. Історія не як марксистська догма про зміну епох по прогресивності, а як набір рецептів з вирішення тих чи інших проблем суспільства. Дискурс замість догми. Те, чого в українському курсі історії немає зовсім.
... Труд, трудове навчання. В Європі випилюють лобзиком, випалюють, майструють стільці, оволодівають основами взаємодії з побутовою електрикою, освоюють огородництво та догляд за кімнатними рослинами, куховарять, печуть торти та вишивають всі, незалежно від статі... Практика. Чи є це у нас? Чомусь вважається, що це справи, яким повинні навчати батьки.
... Фізкультура по-українськи - це здавання мінімальних нормативів, які дитина повинна досягати в такому-то віці. Sport по-європейськи - це створення азартної конкурентної команди на уроках, де дитина соціалізується і вчиться правилам (та способам їх обходження) різних видів командного спорту (по пів року на один вид). Різницю відчуваєте? Отож.
... А тепер про те, чого в українській освіті немає в принципі. Немає вивчення основ правових знань, основ взаємовідносин з державними структурами, правил написання заяв, протоколів, скарг, правил та прав у судовій системі держави, правил та стратегій ділової взаємодії, основ психології, основ ораторського мистецтва та створення зв’язного ділового тексту, основ людських уявлень (релігійних та політичних). Все це не вкладається в те, що називається в українській школі “Основи життєдіяльності”- недолугий курс по пожежній та дорожній безпеці.
... Дитина, яка закінчує школу, повинна мати навички існування в теперішньому світі, а не набір специфічних знань, без яких можна обійтись".
Довідка "KП"
Що таке PISA
PISA - Program for International Student Assessment перекладається як Програма міжнародного оцінювання учнів. Організація економічного співробітництва і розвитку започаткувала її майже 30 років тому. Тестування орієнтоване на 15-річних учнів – на те, як вони здатні використовувати здобуті в школі знання. Наприклад, порахувати комунальні тарифи.
Оцінювання проводиться раз на три роки. Через епідемію коронавірусу цього разу проміжок становив чотири роки. Через війну оцінювання проводили лише у 18 регіонах України.
Тестами були охоплені понад 80 країн світу. Росію вперше не підключили до дослідження через накладені санкції.