Наші пращури по-особливому прикрашали оселю до Різдва. Кожен елемент стародавнього антуражу щось означає та має певну магічну дію. У всякому разі, так казали наші прабабусі.
KP.UA дізналася про традиційні різдвяні прикраси українців, які можна змайструвати разом з дітьми. Готуйте солому, папір та ножиці і кличте малечу!
Дідух
Головний на різдвяних святах! Так, саме дідух, а не ялинка, був у наших прабабусь основною різдвяною окрасою дому. Цей акуратно сплетений сніп соломи є символом сімейного добробуту. А ще кажуть, що він уособлює всіх духів родини.
Наші предки серйозно ставилися до виготовлення дідуха. Збирали житні колоски з першого або останнього снопа, освячували в церкві, плели дідух аж до 2 метрів заввишки. Сніп урочисто заносили у дім напередодні Різдва. І стояв він у хаті до Водохреща. Після завершення різдвяних свят дідуха обмолочували, тобто забирали зерно. Солому спалювали, а зернами вже навесні засівали поле. Ось такий кругообіг та вічне буття цього оберега.
Про різдвяного дідуха варто подбати заздалегідь. Зазвичай в цю пору народні майстри вже не беруть замовлення, але простенького, без особливих витребеньок, дідуха можна придбати у бабусь на ринку. Та цікавіше створити його власноруч. Кличте на допомогу дітей та майструйте разом!
Пропонуємо скласти триярусний сніп. За прадавнім віруванням, чим дідух пишніший, тим багатшою буде родина. Не шкодуйте колосків та стебел сухоцвітів. До речі, часто до дідуха вплітали сухі цілющі трави і вірили, що таким чином ніякі болячки не обсядуть сім’ю. І невеличкий лайфгак: перед роботою замочіть ненадовго стебла у гарячій воді – вони стануть м'якими й еластичними.
Для триярусного дідуха треба:
- перш за все, жито-пшениця, а саме колоски, мінімум 200 штук. Також добре мати стебла льону, вівса, безсмертника або будь-якої іншої лікарської рослини;
- конопляна нитка;
- червона стрічка;
- ножиці.
В одному пучку має бути від 12 до 15 колосків, а також кілька стеблин трав та льону. Спочатку сформуємо центральну «квітку». Беремо колоски та трави й міцно обмотуємо конопляною ниткою від основи букета і вниз до 3 см. Зав’язуємо нитку на вузол. Таким чином треба зробити ще 12 «квіток».
Коли усі китички готові, приступайте до формування ярусів дідуха. До головної «квітки», а саме трохи нижче 5 см, прикладаємо ще чотири. Тут потрібна допомога дорослого, тому що треба міцно зв’язати ниткою. Далі – середній ярус. Знову прикладаємо наступні 4 китички нижче 5 см верхнього ярусу. Фіксуємо ниткою. Останній третій ярус: повторюємо усі попередні дії - прив’язуємо 4 китиці на 5 см нижче середнього ярусу. Ножицями підрівнюємо довші стебла.
Формуємо "ніжки" дідуха. Розділяємо стебла на 3 частини і всі три частини обмотуємо ниткою по 5 см донизу. Зав’язуємо вузол. Щоб дідух стояв, треба підрізати так звані ніжки під кутом. На завершення прикрашаємо сніп червоною стрічкою. Дідух готовий!
Павук, або Ткач
За кордоном – різдвяна омела, а у нас – павук. Тільки не той, що зі світу комах, а прадавній символ Всесвіту. Це легка повітряна конструкція із солом’яних чотирикутників, яку підвішували під стелею. В давнину українці вважали, що різдвяний павук відганяє від дому усе зле й недобре. Більш того, якщо хтось гнівався або сварився, його відправляли… ні, не туди, де Макар телят не пас, а постояти під солом’яним павучком, який нібито забирав увесь негатив. Після свят різдвяного павука спалювали.
Змайструвати цю прикрасу досить легко. Для різдвяного павука потрібно:
- хоча б 12 однакових соломинок,
- конопляна або звичайна біла нитка,
- ножиці,
- голка.
За допомогою голки або зв’язуючи треба з’єднувати стебла в різноманітні фігури: квадрати, ромби, піраміди. Чим більше їх, тим краще. Фіксують усі фігури ниткою. Павука підвішують до стелі навпроти дверей, щоб колихався, забирав увесь негатив та дарував різдвяний дух.
Зірка, або Звізда
«Нова радість стала, яка не бувала, над вертепом звізда ясна світлом засіяла…». З таких слів починається знана всіма колядка. Так, різдвяна зірка, або звізда, як кажуть в народі, є провісницею божественного народження Христа. Ще наші діди ходили колядувати лише з зіркою. І майстрували її заздалегідь.
Зазвичай робили з дерева, діаметром аж до 2 метрів, з 7, 9 або 12 променями. Дотепер дослідники сперечаються, скільки ж має бути промінців: одні кажуть – парна кількість, інші заперечують. Але з чим усі одностайно погоджуються – це обов’язкові дзвоники на променях зірки. Адже має бути чутно здалеку гарну новину - народження Христа. Майстрували різдвяну зірку лише хлопці. Але хто зараз заборонить робити це дівчатам?
Отож, майструємо різдвяну зірку. Знадобиться:
- довга палиця, до якої буде кріпитися зірка;
- щільний картон, з якого і буде виготовлятися прикраса;
- ножиці;
- мотузка;
- двосторонній скотч або гарячий клей;
- дзвіночки та інший декор.
З картону вирізаємо зірку з певною кількістю кутів. Розмальовуємо та прикрашаємо, як душа забажає. Готову зірку кріпимо до палиці. До промінчиків кріпимо дзвіночки. До речі, за основу зірки можна взяти звичайне сито, прикріпити до нього трикутники з картону, прикрасити навіть фігурками з вертепу.
Витинанки
Це вже більш новітні прикраси, скажімо так, наших бабусь. Витинанками з паперу прикрашали українські оселі у XIX і на початку XX століття. Сюжет витинанки може бути яким завгодно, аби вистачило майстерності його створити за допомогою паперу та ножиць. Зазвичай до Різдва створювали білі паперові прикраси на вікна: зірочки, ангели, хрестики, ті ж сніжинки.
Звісно, з роботами знаменитої художниці Дарії Альошкіної, ажурні паперові панно якої «отримують» всі можливі призи серед витинанок, змагатися не будемо. Краще створити нескладну витинанку разом з дитиною.
Для витинанки потрібно:
- папір,
- тонкі ножиці.
- мило та вода.
- Для початку згинаємо папір формату А4 або менший навпіл, ще раз навпіл, і далі складаємо так, щоб утворився гострий кут. Наносимо малюнок-трафарет. Акуратно та повільно вирізаємо витинанку. Важливо бути уважним, щоб не відрізати потрібне. Якщо ненароком це сталося, то відрізану частину можна приклеїти клеєм.
Коли всі деталі усередині шаблону вирізали, обрізаємо витинанку по контуру. Виріб готовий, можна приклеїти його до вікна. Краще скористатися не клеєм ПВА, а саморобним. Для цього треба розвести у невеликій кількості води мило. І можна клеїти. Витинанка триматиметься на склі досить довго, і її легко буде зняти без пошкоджень для скла.