Про долю ВПО ( внутрішньо переміщених осіб ) напередодні Нового року знову заговорили у Мінреінтеграції України. Зараз у країні близько 4,9 млн ВПО, за даними на вересень 2023 року. Більшість із них отримують допомогу на проживання, проте це скоро зміниться.
Не можна, нічого не можна
Зміни, що набули чинності, в постанові Кабінету міністрів України № 709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб», схоже, спрямовані на суттєве скорочення одержувачів цієї допомоги. Мабуть, 2000 грн, що виплачуються на дорослу ВПО та 3000 грн – на дитину чи особу з інвалідністю, лягли тяжким фінансовим тягарем на плечі держави, в якій народні депутати легко сплачують 40 млн гривень (а то й більше) застави у суді. А ця сума еквівалентна виплатам 20 тис. дорослих ВПО...
Внутрішніх переселенців перевіряють дуже часто, і не дай боже виїхати їм перевірити, як там будинок у зоні бойових дій чи на окупованих територіях. З виплат "злітають" швидко та без попереджень. Особливо ті, хто поїхав у місця, де не ловить український мобільний зв'язок.
Не можна мати депозит понад 100 тисяч гривень. Це трохи більше 2000 доларів, але держава вважає, що це достатня сума для сім'ї, щоб прожити, не потребуючи нічого, кілька років. Депозит або облігації на цю суму і вище відразу ж виключають ВПО з усіх можливих списків на допомогу.
Не можна купувати автомобіль "молодше" п'яти років, не можна купувати житло чи земельну ділянку дорожчу за 100 тисяч гривень, не можна купувати-продавати валюту на ті самі сто тисяч гривень.
Але необхідно всім непрацюючим ВПО працездатного віку протягом 3 місяців з дня призначення виплат «сприяти своїй зайнятості». Або працевлаштуватися, або зареєструватися як фізична особа-підприємець, або подати заявку на отримання гранту на бізнес або ваучера на навчання. Або отримати статус безробітного, зареєструвавшись у центрі зайнятості.
Відчуття, що міністерства та відомства, покликані відповідати за долю внутрішньо переміщених осіб в Україні, за десять років (а ВПО з'явилися, нагадаємо, 2014 року, а не лише 2022-го) так і не зрозуміли, чим вони повинні займатися, що робити та кого контролювати.
Хотіли б, але...
Почнемо із суми виплат. Якщо взяти сім'ю із двома дітьми, то виходить сума у 10 тисяч гривень на всіх (по 2000 грн на батьків та по 3000 – на дітей). Прожити на неї, навіть маючи щомісячну продуктову допомогу, неможливо. Виживати можна, жити та ростити дітей – ні. А ще багатьом ВПО треба винаймати житло. Хто і як розраховував розмір допомоги на проживання, хто вирішив, що цих грошей достатньо?
- Ми взагалі ВПО з 2014 року і отримували допомогу на оренду житла – 400 грн на дорослого. Так і не зрозуміли, як цією сумою можна сплатити житло, за яке ми щомісяця сплачуємо 6000 грн. Нам, переселенцям "першої хвилі", було важко зрозуміти людей "другої хвилі" - після 24 лютого 2022 року. Здавалося, у них все краще: 2000-3000 грн на людину – це не 400 грн. Але видно, що це та сама крапля в морі, особливо на тлі цін, що піднялися, - каже переселенка з Донецька Лілія Шабанова.
Другий момент – житло. Саме туди йде левова частка доходів ВПО. За десять років безкоштовними чи пільговими квадратними метрами держава не наділила практично нікого, пропонуючи або кімнати в пансіонатах та дитячих таборах, без води та опалення, або модульні будиночки без тих самих зручностей. Жодних соціальних будинків, соціальних квартир для ВПО не будувалося і не буде збудовано тепер уже ніколи. А це могло б суттєво вирішити проблему швидкої та легкої інтеграції ВПО у звичайне середовище.
Третій момент – працевлаштування. Тисячі, десятки тисяч історій про те, як переселенцям відмовляли навіть у вакансіях прибиральниць та торговців у кіосках, не кажучи вже про роботу за фахом. Комусь пощастило, безумовно, і вдалося переїхати, знайти роботу та винаймати житло, не сподіваючись особливо на державну допомогу. Але частіше ВПО просто відмовляли на підставі прописки в паспорті.
- Дівчина, яка працювала в мерії одного з міст, яке зараз окуповане, змогла знайти роботу тільки на касі в магазині. Знайомі перекладачі та журналісти працюють на заводах, а медсестра, яка була впевнена, що вже у неї робота буде завжди, не змогла влаштуватися в Україні та поїхала далеко за кордон. Стигматизація переселенців зараз не така, як раніше, але все одно є. Це соромно та прикро. Чому б підприємствам, які працевлаштували ВПО, не встановити якісь пільги, як і щодо осіб з інвалідністю? А так знайти роботу дуже важко, особливо людям передпенсійного віку. Вони працездатні, але їх не беруть на роботу, – розповідає ВПО із Луганської області Володимир Ніколенко.
Реєструватися як фізособа-підприємець можуть лише ті, хто має свою справу, хто готовий вести бізнес і платити податки. Не так багато зараз таких охочих. А реєстрація у центрі зайнятості як безробітний – це як повістка на фронт, навряд чи в нинішньому моменті чоловіки на це підуть. Оскільки небезпідставно впевнені, що їхні дані через п'ять хвилин будуть у ТЦК, тобто військкоматі.
У Мінреінтеграції списки ВПО - одержувачів допомоги - ще не раз переглянуть і знімуть із виплат тих, хто, на думку чиновників із міністерства, не має явних фінансових проблем. Наприклад, у тому ж міністерстві впевнені, що ті, у кого сукупний дохід перевищує три прожиткові мінімуми (8052 грн), виплат допомоги від держави не потребує.
І пенсії – не всім
Окреме питання – це ВПО-пенсіонери. Давно вже не секрет, що значна частина із них повернулася до місця проживання, тобто до зони бойових дій або до окупованих міст і сіл. Тут має місце морально-фінансова проблема. З одного боку, українські пенсії прив'язані до довідок ВПО, і пенсіонер має бути там, де він «внутрішньо переміщений». З іншого боку – якщо пенсіонер зареєстрований та живе в окупованому населеному пункті, чи перестає він бути українським пенсіонером, який має право на отримання своєї чесно заробленої пенсії? А повернувся додому лише тому, що не в змозі оплачувати крихітну комірчину, яку «добрі господарі» здають йому «лише» за 10 тисяч гривень. І їм начхати, що пенсія у старого – 8000 гривень, наприклад…
Нововведення, які планує провести не так Мінреінтеграції, як Пенсійний фонд, після Нового року вже шокують одержувачів пенсії, які повернулися в окупацію. Найімовірніше, вони перестануть її отримувати, оскільки не зможуть пройти фізичну ідентифікацію у ПФУ чи відділеннях Ощадбанку. А ідентифікацію відеозв'язку чиновники чомусь проводити не хочуть, хоча нічого надскладного тут немає.
Загалом, державний бюджет України наступного року заощадить, і, мабуть, за рахунок найслабших. Залишається сподіватися, що ці зміни та зняття виплат будуть відкладені – хоча б до закінчення військового стану, який, до речі, продовжено до лютого наступного року.