У XXI столітті українка може все! Навіть приборкати кусючих бджіл. Як 5 вуликів «перетворити» на 50, а також про медові проблеми й мрії, KP.UA дізнавалася у пасічниці з Вінничини Олени Марчук.
Не люблять запах парфумів
Дотепер серед чоловіків-бджолярів «ходить» забобонна думка про те, що бджоли частіше й болючіше кусають жінок. Пасічниця Олена Марчук із селища Ситківці (Вінницька обл.) лише сміється, чуючи такі слова. Каже, комахи жалять всіх однаково боляче, і стать людини для них неважлива.
- Бджоли, як і люди, мають різний характер: є спокійні, а є такі агресивні, що тільки й устигай відмахуватися, - розповідає KP.UA Олена Марчук. – І, зазвичай, ті, які дуже кусючі, є й найбільш продуктивними. Звісно, перш ніж іти на пасіку, дотримуюся певних правил. Наприклад, бджоли не люблять різких запахів, тому парфумами я не користуюся.
А ще кілька років тому Олена про бджіл і не думала. Хоча її дід, Михайло Леонтійович Бевз, мав 5 вуликів, та до своєї пасіки нікого не підпускав. Олена згадує, як у дитинстві, разом з сестрою, лише з вікна спостерігала за дідовою роботою. І, звісно, мед дегустувала.
Доля розпорядилася по-своєму. Одного дня Олена почула, як неспокійно гудуть бджоли на великому дереві поруч з дідовою пасікою.
- Це був чужий рій, мабуть, загубився, - пригадує жінка. – Я тоді подумала, що треба його зняти. І хоч була на 4-му місяці вагітності, взялася до справи. Одягла стару кофту з довгими рукавами, капелюх з сіткою, узяла рамку з вулика, помастила її медом, прикріпила до довгої палки і видерлася на це дерево. Мій чоловік стояв унизу і готувався мене зловити в разі чого. Але, на щастя, все обійшлося. Бджоли перелізли на рамку, і з ними я прийшла до діда. Дідусь сказав: тепер це твій рій, пильнуй за ним. І виділив мені окремий вулик. Відтоді і почалася моя медова історія.
Бджолині перипетії, наче у серіалі
Дідусь Михайло ще встиг передати Олені частину свого досвіду, підказував, як доглядати за бджолами. А коли через рік його не стало, сумувала не лише родина.
- Напередодні похорону бджоли раптово вилетіли зі своїх вуликів і сіли на ворота, - каже Олена. – Ось так комашки попрощалися зі своїм господарем. А мені це був знак: я мала продовжити дідову справу. І скажу вам чесно, не змогла б віддати чи продати ті вулики, які ще у 60-х дідусь зробив своїми руками (він був теслею).
За шість років праці пасіка Олени розрослася з 5 вуликів до 50! Щороку у травні-червні пасічниця бере відпустку на своїй офіційній роботі у Центрі культури та дозвілля Райгородської ТГ, тому що починається час роїння: бджолосім’ї діляться. Це природний процес, коли у вулику з’являється дві королеви. «Стара» матка разом із частиною своїх «підданих» залишає вулик новій королеві. І треба не пропустити момент вильоту бджіл, тому що рій може утекти.
Узагалі робота з бджолами «не медом намазана». Зазвичай на пасіці Олена працює сама. Щоправда, до війни їй багато допомагав тато Віктор. Від нього, каже Олена, мала ще й велику моральну підтримку. Але вже другий рік поспіль батько на передовій…. А Олена у спеку, одягнена в спеціальний комбінезон бджоляра, має і вулик почистити, і рамки витягнути, і мед викачати. Лише одна медова рамка важить приблизно 4 кг. Ніби й не важко. А коли рамок 5-6 штук? Таку кількість за один раз тендітна Олена переносить самостійно зі своєї пасіки до будинку.
- Вулики відкриваю старим ножем, який дістався мені ще від дідуся, - констатує пасічниця. - Маю ще й таку ж стару, дідову, ручну медогонку. Вже у сезон збору меду мені допомагає вся сім’я, навіть 9-річна донька. Загалом, скажу вам, що останніми роками жінок-пасічників стає все більше. Чоловіки йдуть на війну, а за пасікою доглядає жінка. А ще бджоли - це потужний антистрес. Моя медова справа – моя відрада. Люблю спостерігати за бджолами. У їхніх сім’ях такі перипетії трапляються, куди там мексиканським чи турецьким серіалам!
Наприклад, одна бджолосім’я дозволила залізти у вулик миші. Більш того, комахи та гризун прекрасно уживаються по сусідству. Є бджоли, які свій вулик тримають у такій чистоті, що й прибирати Олені там не має що. Інші, навпаки, засипають усе пилком. А ще є комахи, які увесь вулик заліплюють прополісом, й так, що без викрутки не відкрити.
Мед продає, а з воску робить свічки
За шість років роботи на пасіці Олена зібрала близько 4 тонн меду. Солодкий та корисний продукт в основному продає, каже, що в її сім’ї полюбляють лише свіжий та рідкий мед. До Марчуків по мед приїздять не лише з різних куточків Вінничини, а й з інших областей. Але продає в основному закупівельникам. Хоча, зізнається, їхня ціна на мед надто низька. Минулого року закупівельники платили 62 грн за кілограм, а цього року ще менше – всього 42 грн. А на ринках та у магазинах ціни на солодкий продукт в рази вищі: від 200 грн за кілограм залежно від сорту.
Купують і свічки, які Олена власноруч виготовляє з воску.
- Мед і віск - це основні продукти з моєї пасіки, - каже Олена.
Зараз, у холодний період, пасічниця має трохи більше вільного часу, тому що бджоли тихенько сплять у своїх вуликах. Олена залишила для них певну частину меду, також час від часу підгодовує спеціальним цукровим відваром з полином, чебрецем та хвоєю, аби з травленням у комах було все гаразд.
А поки бджоли зимують, Олена вже будує плани на майбутній сезон. Пасічниця планує в майбутньому збільшити кількість вуликів до 70. А ще хоче проводити сеанси апітерапії: сон на вуликах. Навіть спеціальну лежанку вже купила.
До речі
Дзижчання комах заспокоює людські нерви
Сон на вуликах – процедура, яка благотворно впливає на організм людини загалом. Лягаючи на кушетку, під якою знаходяться кілька вуликів, людина зміцнює серцево-судинну систему, нормалізує тиск та обмін речовин, покращує психічне здоров’я, підвищує імунітет.
Яким чином? Завдяки працьовитим комашкам! Виявляється, дзижчання бджіл розслаблює та заспокоює нервову систему, своїми крильцями комахи створюють мікровібрації, які, наче легкий масаж, діють на тіло та голову. А ще пасічники кажуть, що бджолосім’я виробляє потужне магнітне поле, яке збалансовує енергетику людини. Щоправда, аби був ефект, дрімати на вуликах треба не менше години, і разів з 10.