Вибори президента в Росії, намічені на березень 2024-го, відбудуться чи ні – не має значення, адже з переможцем уже давно визначилися, вбивши інтригу ще років двадцять тому. Сам кандидат-переможець ще не заявив про свій намір брати участь у майбутніх виборах (хоча чекали на заяву на початку листопада), але різні джерела підтверджують, мовляв, і має намір, і готується.
Кандидати хоч куди
На тлі нещодавніх інсайдів про смерть справжнього Путіна 26 жовтня та його заміну дублерами участь у виборах головного кандидата з «обнуленими» у 2021 році президентськими термінами виглядає містично і кумедно.
Ще більш кумедними виглядають потуги російської пропаганди придумати йому суперників, та так, щоб ті випадково не виграли. Бо російський народ хоч і показує йому 78% довіри (згідно з жовтневими дослідженнями ВЦВГД), але у світлі останніх висловлювань – наприклад, про участь мобілізованих до кінця «СВО» без права на дембель – може щось відчебучити в день виборів.
А якщо додати до цього українські ІПСО, які за годину піднімають 200 тисяч дагестанців на боротьбу з «єврейцями» в аеропорту Махачкали і можуть сильно нашкодити народному волевиявленню, то взагалі страшна картина малюється. Тому зараз перелік майбутніх опонентів ретельно фільтрується.
Втім, навіть у глухих сибірських селах майбутній захід вже називають «вибори Путіна», розуміючи всю безперспективність будь-яких виборів, якщо знаєш значення цього терміну, у цей момент російської історії.
Поки що список тих, кого акуратно впишуть у виборчий бюлетень кандидатами, які не викликають невдоволення у головного кандидата, може виглядати так:
- прем'єр-міністр Михайло Мішустін – акуратно господарює в уряді, запевняє всіх у зростанні економіки, сильно не відсвічує, за повідомленнями інсайдерів – займається роботою двійника Путіна після смерті оригіналу. Відданий прізвищу «Путін», може злити голоси своїх виборців йому, якщо раптом виникне потреба;
- експрезидент та заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв – слухняний клоун, який дискредитує сам себе постами в соцмережах, з яких країна дізналася значення слів «ібліс» та «манкурти». Про алкоголізм Медведєва ходять уже не чутки, а твердження. Прокапати, зачесати, висунути кандидатом – отримає свої 5%, зобразивши демократію та плюралізм думок, після чого знову вирушить у запій (хоча навряд чи заради якихось виборів він із нього вийде);
- мер Москви Сергій Собянін – ось хто по-справжньому тандемний із Путіним. Все чудово розуміє, у свої ігри не грає, слухняно зробить усе, що від нього вимагається, і піде далі Москву чепурити;
- перший заступник керівника адміністрації президента Сергій Кирієнко – ця кандидатура викликає настороженість, оскільки Кирієнко став надто самостійним, «засвітився» на окупованих територіях та пішов у тінь, не особливо координуючи свої дії зі старшими товаришами. Над ним поки що думають;
- міністр сільського господарства Дмитро Патрушев – він же син секретаря радбезу Миколи Патрушева, він же колишній «наступник Путіна», він же головний фігурант скандалу з курятиною, що стрімко подорожчала в РФ. Сидить тихо, не висовуючись, чекає, що скаже тато. У президенти не мітить, та й молодий – 46 років. Народу сподобався б, але вік може зіграти в мінус нинішньому 72-річному кремлівському старцю (або хто там замість нього).
Усих таких кандидатів разом на передвиборному сленгу називають «спойлерами». Їхня справа - не перемагати, а відтягувати голоси в інших. І якщо ця п'ятірка потенційних кандидатів – не стовідсотковий варіант спойлерів, то Григорій Зюганов від КПРФ, Леонід Слуцький від ЛДПР та Олексій Кудрін від блоку «Нових людей» та «Партії зростання» – це однозначні відтяжки. Голосувати за Зюганова, який все одно програє, – це національна російська забава, за Слуцького від партії-фарсу – собі дорожче, ну а голова Рахункової палати Кудрін такий президент, як із Промокашки - балерина. Решту поки що не особливо відомих навіть самим росіянам людей типу Бориса Надєждіна в розрахунки ніхто не бере.
Навчаються натискати кнопку
Скидати з рахунків темну у всіх відношеннях конячку Рамзана Кадирова навряд чи варто. Нехай він демонструє і лояльність президентові так, що аж щоки лопаються, але те, що Кадиров собі на думці, не помітив лише сліпий. Так, він пропонує проводити не вибори, а референдум, а якщо таки вибори – то проводити їх після закінчення «СВО» (переможного, зрозуміло). Залишається додати: і винести на референдум одне запитання - "Ну, ви зрозуміли, хто?" І один варіант відповіді – «Так».
Про реальну опозицію чинному президентові в Росії вже ніхто не говорить – ні погано, ні добре, нічого. А що казати, якщо її немає і найближчим часом не передбачається? Хтось у в'язниці, хтось в еміграції, хтось просто сидить тихо, як велено.
Поки сидять – з адміністрації президента до бюджетних організацій, вишів і навіть шкіл полетіли переконливі листи з вимогою взяти участь у «тренуванні з дистанційного електронного голосування». Під розпис і скріншот, надісланий куратору, зрозуміло. У школах тиснуть на батьків через дітей, бюджетникам просто встановлюють терміни.
Тренування триватиме до 20-х чисел листопада, а набити руку в натисканні потрібної кнопки можна тільки через портал «Держпослуги», в якому зібрана вся інформація про людину.
І вже відомо, що для окупованих територій Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України надрукують понад 4,6 млн бюлетенів. Чи повториться фарс із ходіннями по квартирах із виборчою скринькою чи голосуванням за секретними адресами виборчкомів – поки що не говорять. Доки головний фігурант не висловиться – і не скажуть.
Ставка на Захід
Оскільки «СВО» чомусь раптом перестала влаштовувати ще якусь частину населення Росії, і «на Київ», а також «на Вашингтон» уже йдуть набагато менш стрункі натовпи «можемоповторителей», навряд чи передвиборча кампанія Путіна на "виборах Путіна" будуватиметься на педалюванні цієї теми. Якщо, звісно, він взагалі опуститься до будь-яких виборчих елементів. Обходився ж він раніше без теледебатів та поїздок регіонами? І нормально, «вигравав».
Висловлюються думки, що про війну - "ні гугу", а ось обрушитися з критикою Заходу, який запровадив нехай і "цілющі", але такі "неприємні" санкції – це буде якраз. Буде знайдено винуватця всіх бід – війни, інфляції, відсутності моста через річку Лєну та дірок у стінах районних лікарень Тверської області – це Захід. І захисник та рятівник від заморських згубних віянь – сам Путін.
Варіант зі скасуванням чи перенесенням виборів теж розглядається. І подано це буде з благородною сльозою в голосі: мовляв, може, годі витрачати державні гроші на такі дрібниці, коли країні важко? Кажете, легко й ніколи не було? Ну ось.
Мріють у Кремлі і про програш президента України Володимира Зеленського на президентських виборах 31 березня 2024 року – це можна було б записати як перемогу над нацизмом. Але той нюанс, що у Росії вибори, найімовірніше, призначать десь на 17 березня, а Зеленський теоретично "програє" лише 31-го (і це ще не факт, що в Україні ці вибори відбудуться – не до цього нам, війна), ламає цю струнку схему. А раптом Путін обереться – а Зеленський не програє? Незручність якась.
Втім, кого і коли хвилювали такі дрібниці? Головне, що зараз ми спостерігаємо одну з наймасштабніших вистав на планеті – підготовку до виборів російського президента. Відноситися серйозно до цього ніяк не виходить, але й смішного мало, поки ця людина веде війну проти України та обдурює мільйони своїх співгромадян.