Приклад Ізраїлю – наука для України. Як не крути, наші країни зараз в однаковому становищі: сусід по кордону виявився нахабним і не зовсім осудним, під гаслом «визволення територій» він займається вбивствами та пограбуванням. Тільки на відміну від України Ізраїль живе в безперервному стані війни вже десятиліття, а отже, є чому повчитися на їхній практиці формування збройних сил.
В армію - як на роботу
З 1949 року, через рік після офіційного оголошення Держави Ізраїль, у країні було прийнято «Закон про військову службу», за яким будь-яка цивільна особа могла бути призвана у збройні сили країни (Армія оборони Ізраїлю – ЦАХАЛ). Термін служби тоді становив 2 роки для чоловіків та 1 рік для жінок. Потім терміни поступово збільшувалися на пів року, а у 2000-і норми переглянули у бік скорочення. З 2020 року чоловіки служать у ЦАХАЛ 30 місяців, жінки – 24. Служити зобов'язані всі, крім рідкісних винятків – за медичними обмеженнями, через кримінальне минуле тощо. Практично всі, хто пройшов службу, перебувають у резерві.
– Ніхто не намагається «відмазатися» від армії, навпаки, прагнуть туди, навіть якщо є медичні протипоказання, – розповідає мешканка Ізраїлю, репатріантка з України Лілія Ногаль. - У ЦАХАЛ знаходять заняття і ампутантам, і слабозорим, і діабетикам - загалом, усім. Хтось іде до танкістів, хтось – у штурмові групи, а хтось – до служб забезпечення тилу, на склади. Усіх призовників спочатку проганяють через цілу систему тестів психічного та фізичного розвитку, дивляться, де людина буде найбільш корисною.
Напевно, багато хто в курсі, що служба в ізраїльській армії схожа на роботу: п'ятиденка з двома вихідними вдома. Є зарплата, відпускні, багато пільг, а надалі запис про службу у трудовій книжці – жирний плюс при працевлаштуванні. До речі, можна залишитися в армії та працювати до 45 років, після чого вийти на пенсію з непоганою підмогою. Зарплати військовим постійно зростають, тому дедалі більше людей пов'язують своє життя з обороноздатністю країни.
Інші резервісти (уточнюємо, що резервісти – це ті, хто проходив службу у військових частинах) щорічно, до досягнення ними 40-річного віку, приїжджають на військові збори. За сім-десять днів згадуються та відточуються необхідні для захисту країни навички.
«Ми не виховуємо ненависть, ми вчимо захищати країну»
На запитання, звідки у мільйонів людей такий дух патріотизму та щире бажання стати зі зброєю на захист Ізраїлю, самі мешканці країни кажуть – з дитинства.
- У школах, а може, й у дитсадках, з покоління в покоління пояснюють: ми любимо нашу країну, хочемо, щоб вона процвітала. Араби нам не вороги – в Ізраїлі живуть, працюють та навчаються мільйони арабів. Палестина нам не ворог – це просто сусідня держава, як Ліван, Єгипет та решта. Ми не виховуємо в дітях ненависть до арабів чи до когось ще, в жодному разі! Але ми говоримо, що якщо хтось (терористи) захоче на нас напасти – ми маємо вміти дати відсіч. У нас багато скаутських загонів, військово-патріотичних організацій для підлітків. Зброю їм там не дають, звісно, але якісь базові знання з військової справи вони здобувають, - каже ізраїльтянка Рахель із міста Ор-Аківа.
Що сталося 7 жовтня
Цього дня Ізраїль зіткнувся із надзвичайно жорстоким сплеском агресії з боку терористичної організації ХАМАС. Миттєво було оголошено мобілізацію. І в Ізраїль з усіх куточків світу помчали громадяни цієї країни, що перебувають у резерві.
- Ми стежили, як це було, і мало не плакали від гордості за наших людей! Ніхто їх не змушував, вони самі залишили роботу, відпочинок, подорожі та взяли квитки на літаки, щоб повернутися додому та захищати країну. Ви самі бачили ці черги в аеропортах. За перші два дні війни зібралося понад 300 тисяч резервістів, у ЦАХАЛ уже почали просити людей поки що нікуди не приходити. Моїм друзям, які мешкають у Тель-Авіві, прийшли електронні екстрені повістки («Цав 8») із вказівками, коли і куди прийти для мобілізації. Вони розповіли, що в черзі було дуже багато репатріантів із різних країн – чоловіків та жінок, які просили відправити їх на війну, бо вони медики, наприклад, чи вміють поводитися зі зброєю, – розповідає Лілія. – Звісно, їх ніхто нікуди не відправив, але вони можуть займатись волонтерством для нашої армії. Ні, наші солдати одягнені, взуті та нагодовані, але люди хочуть їм допомогти у дрібницях – гігієнічні приналежності якісь, білизна, смаколики... Збори йдуть у всіх містах, ми вже три рази відвозили пакети з футболками та білизною.
Можливо, це здасться нам дивовижним, але в оборону стали й ортодоксальні юдеї (харедим). Як розповідають жителі країни, кілька сотень резервістів у стосах та з пейсами пройшли тижневий «курс молодого бійця» і вирушили на кордон із сектором Газа. На підході ще кілька груп.
- Ми часто бачимо їх у місті, але ортодокс із автоматом не викликає потрясіння. Вони захищають свою країну – яка релігія це забороняє? – додає Лілія.
Нові герої
У цій війні Ізраїль побачив своїх нових героїв: 95-річний дідусь, котрий виявив бажання воювати разом зі своїми онуками і, одягнувши військову форму, прийшов на пункт призову. Або ортодоксальний єврей в аеропорту Нью-Йорка, який купив 250 квитків ізраїльтянам, які отримали повістки.
– Він стояв біля стійки ізраїльської авіакомпанії «Ель Аль» і просто купував квитки для тих, хто показував йому «Цав-8» – повідомлення про виклик до армії. Ніхто не знає, хто це був, він відмовився назватись, але йому безмірно всі вдячні. І потім авіакомпанія розповіла, що їй надійшло багато запитів на купівлю квитків для резервістів, які повертаються до Ізраїлю, - додала Рахель.
Також мобілізувався та пішов служити Авнер Нетаньяху – 29-річний син прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху, син державного контролера Ізраїлю Матаньяху Енгельмана – Хагай. Дізнавшись про трагедію 7 жовтня, Хагай одразу ж повернувся з відпустки, яку проводив за кордоном, і негайно прибув до резерву. На даний момент він отримав тяжкі поранення у секторі Газа і перебуває у шпиталі.