Нещодавно наші веслярі прославилися на весь світ, закінчивши гонку в Таїланді практично в затопленому човні.
І ось новий успіх: шість наших клубів - українська збірна з веслування на човнах «Дракон» серед клубних команд - успішно виступили на чемпіонаті Європи, який проводився в італійській Равенні. Українські веслувальники підіймались на п’єдестал пошани аж 24 рази. У підсумку, українська збірна має в своєму активі 9 перших місць, 9 других місць, а також 6 третіх місць.
KP.UA поспілкувалась з однією зі спортсменок, Ольгою Лебідь, яка виступає у складі клубу «ДБС Київ», - їхній бот здобув золото на дистанції 2000 м.
Головне – бути командою
- Ольго, наскільки складним є чемпіонат Європи у вашому виді спорту? Наскільки висока конкуренція і рівень суперників?
- У кожному виді спорту змагання такого рівня є по-своєму складними. Цього року на чемпіонат прибули понад 24 команди із різних країн Європи. Вони брали участь у запливах на дистанції 2000, 500 та 200 метрів. Це були човни чоловічого класу, змішаного та жіночого. Наша команда змагалася у змішаному класі. Рівень підготовки кожної з команд був високим, а деяких з них - надзвичайно високим, що якоюсь мірою ще більше підбадьорювало та активувало бажання показати все, на що ти здатен.
- Що найголовніше для успіху команди у веслуванні?
- Для успіху команди у змаганні з веслування найголовніше - бути командою. Підготовка членів команди - це особиста відповідальність кожного спортсмена перед самим собою. А під час змагань ми вже стаємо одним цілим, коли панують такі якості, як взаємопідтримка, взаємодопомога, взаємоповага, взаємовідповідальність, уважність та вміння відчувати одне одного в човні.
Першокласний гребець має бути міцним та сильним як фізично, так і психічно
- Якими якостями має володіти першокласний гребець?
- На мою думку, першокласний гребець має бути міцним та сильним як фізично, так і психічно, бо емоції під час змагань теж часто переповнюють; бути уважним до роботи учасника команди, який сидить попереду, і найголовніше - любити те, чим займаєшся, та мати бажання зібрати всі свої ресурси, щоб виплеснути їх під час дистанції.
- Наскільки складні у вас тренування?
- Тренування - це моє хобі, те, що я люблю після насиченого робочого дня, те, що навантажує тіло і в той же час «розвантажує голову». Залежно від плану тренування, ми кожен раз виконуємо різну роботу, долаємо різну дистанцію, відпрацьовуємо старти та фініші. Є дистанції, які мені даються легше, є дистанції, під час яких мені треба докласти всі-всі зусилля.
- Який рівень призових за перемогу на ЧЄ?
- Призові, на жаль, у нашому виді спорту не передбачені, хоча я б була дуже не проти. І так як це моя перша перемога на змаганнях такого високого рівня, то мене б це ще більше спонукало на те, щоб покращити своє екіпірування: гарне весло та зручну форму залежно від пори року, щоб мої досягнення були ще масштабнішими.
Раніше думала, що гребля - це тільки для чоловіків
- Які турніри за свою спортивну кар'єру вже виграли? Якими перемогами пишаєтесь найбільше?
- Пишаюсь усіма перемогами нашої команди, бо кожна – це величезні старання, постійна праця та неймовірне терпіння у досягненні мети. Але, мабуть, як завжди, запам’ятовується перша. Перша здобута медаль на марафоні у 2021 році, місто Київ.
- Чим особисто вас захопив цей вид спорту?
- Я живу в місті Горішні Плавні Полтавської області. У нашому місті цей вид спорту дуже розвинений. У довоєнний час відбувалося багато змагань з греблі, на які я приходила вболівати і постійно захоплювалася цією командною роботою. Але чомусь раніше я думала, що гребля - це тільки для чоловіків. З часом цей міф розвіявся - я почала займатися греблею теж. Ой, з якою ейфорією розповідала своїм рідним та друзям про мої перші тренування. Згадую - і мимоволі на моєму обличчі виникає усмішка. Обожнюю греблю на човнах «Дракон» за цей неймовірний командний дух.
«Кращий відпочинок - це зміна діяльності»
- Розкажіть, будь ласка, про себе. Як ви пов'язали своє життя зі спортом?
- Мені 31 рік, маю вищу медичну освіту, працюю лікарем-невропатологом у міській лікарні. Після основної роботи практикую масаж. Кожного робочого дня в мене заплановані тренування з греблі та в тренажерному залі. У тренажерний зал я почала ходити в зимовий період, коли вода взялася кригою, щоб підтримувати свій рівень фізичної підготовки.
Переважну більшість часу я живу за принципом «кращий відпочинок - це зміна діяльності». Тому мій день і наповнений чергуванням розумових та фізичних занять.
- Чим сподобався вам саме цей вид спорту?
- Як я раніше згадувала, мої заняття греблею почалися після чергового змагання в нашому місті, це було навесні 2021 року. З перших тренувань мені подобалось усе. Оскільки спочатку не можна сказати, що ти повноцінно гребеш, то тренування проходило так: певний час гребу, певний час милуюся природою. Згодом тренер удосконалив мою техніку - і понеслись активні тренування з подальшими змаганнями.
У нашому виді спорту переважна більшість людей має своє постійне місце в човні, тобто гребе з одного, свого сильнішого боку. А я, за можливості, почала пробувати гребти з обох боків. І, як показує практика, виходить однаково гарно як зліва, так і справа. У цьому є плюси і для фізичного здоров’я, адже розвиток м’язів спини відбувається рівномірно, і зручно для команди, що я амбідекстер.
- Чим захоплюєтесь у житті, крім спорту?
- У житті я люблю вчитися всьому новому. Тому у свій вільний час удосконалюю знання іноземних мов, наразі німецької. Хоча іноді здається, що вільного часу я взагалі не маю. Наприклад, у теплий період року це прогулянки з друзями на велосипеді. Щоб урізноманітнити перебування на воді, обожнюю зустрічати світанки та захід сонця під час веслування по Дніпру на сапборді. І, звичайно ж, спосіб проведення вільного часу залежить від мого настрою. Тому час від часу є бажання готувати смаколики для своїх рідних та друзів.
- Які цілі ставите перед собою і про що мрієте?
- Цілі - стосовно спорту. У фізично-оздоровчому комплексі нашого міста є стенд з фотографіями майстрів спорту з різних видів, який я побачила два роки тому. От і з першого ж разу промайнула думка, що хочу бути теж майстром спорту. Як цю думку назвати, мрією чи ціллю, я не знаю, бо особисто для мене мрія починає бути метою тоді, коли ти докладаєш зусиль і рухаєшся в напрямку омріяного.