Історія про художницю, яка послужила моделлю для монумента «Батьківщина-мати», широко розлетілася соцмережами.
Розповідають, що було все так: 1972 року 21-річна студентка Ніна Яценко (після заміжжя – Данилейко) підробляла сторожем у київському ботанічному саду. Там її й побачила група скульпторів, які працювали над проєктом "Батьківщини-матері". Скульптори зупинили дівчину зі словами: "Це вона! Яка шия! Ось типова українка!».
KP.UA розшукала Ніну Миколаївну, щоб розпитати її, як усе було насправді.
«Не на часі»
Сьогодні Ніна Миколаївна живе у Польщі – виїхала з невістками та онуками на початку війни. 29 липня їй виповнилося 72 роки. Місяць тому приїжджала в Україну – побачитись з великою родиною.
Ніна Данилейко – художниця. Наразі вона поглинена підготовкою до виставки своїх картин, яка пройде у Польщі, також допомагає з вихованням онуків.
Обговорювати гучну заміну герба СРСР на український тризуб на щиті «Батьківщини-матері» і участі у створенні її образу не хоче… Це, як вона зазначила KP.UA, зовсім не на часі, адже в країні війна. Та й історія про неї, яка блукає інтернетом, нібито спотворена…
Позувала для «Батьківщини-матері» з дитиною
KP.UA поспілкувалася із молодшим сином художниці - Данилом Данилейком.
- Останніми днями тільки й розмов, що про «Батьківщину-матір». Як ви і Ніна Миколаївна ставитеся до декомунізації статуї під час війни?
- Я з мамою говорив про це, і, думаю, вона, якщо захоче, сама може дати коментар. Щодо декомунізації статуї, я підтримую мамину позицію: ці гроші зараз краще спрямувати на перемогу.
Такі питання треба потім вирішувати. Нашому міністерству варто визначитися, що саме ми хочемо зробити – українізувати якимось чином усю ту радянську спадщину, яку ми маємо, чи ми маємо позбутися її? Якщо наша держава має гроші на те, щоб позбутися радянської спадщини, – тоді треба справді це зробити, як зробили з пам'ятниками Леніну чи Пушкіну.
Якщо говорити про те, що це роботи українських скульпторів, то для цих пам'яток, зокрема й «Батьківщини-матері», можна створити музей тоталітарного режиму. І територія для цього є – у місті Прип'ять чи Чорнобиль. Там чудово може розміститися алея пам'ятників Леніну чи Сталіну і решта… Це моя думка.
- Ніна Миколаївна, кажуть, також позувала для статуї революціонерки, яка стояла поряд із Леніним у Києві (ймовірно, мова про обеліск Жовтневої революції, знесений 1991 року)?
– Ні, я такого не чув. Щодо історії створення пам'ятника «Батьківщина-мати», то там було кілька композицій, і для однієї з них справді позувала моя мама. Це композиція, де « Батьківщина-мати » з дитиною на руках, вона не пройшла конкурс – обрали іншого виконавця. І зробили збірний образ. Тобто це не образ конкретної жінки, це збірний образ, наскільки я знаю.
Головна на пагорбах – Лавра, а не «Батьківщина-мати»
- А наскільки ця історія взагалі важлива для вашої мами та родини? Ніна Миколаївна пишалася тим, що стала одним із прототипів «Батьківщини-матері», чи шкодувала, що погодилася позувати, чи не надавала особливого значення?
– Я не думаю, що мама шкодувала, що брала участь у створенні цього образу. На публіку ми не виносили цієї інформації, але в сім'ї знали, що ця історія була. Щоб вона ходила і прапором махала - "Це - я! "- такого не було. Тут треба запитати громадську думку - вона зараз досить сильно розділилася з цього приводу. Особливо коли сказали, що на тризуб потрібно 28 мільйонів гривень. Зараз кожен збирає гроші, донатить на Збройні сили України, щоб у нас була перевага над ворогом, а в цей час виділяються аж такі гроші... Потім, щоправда, виявилося, що гроші не виділялися і що «Запоріжсталь» давала безплатно метал для тризуба.
– А як ваша мама ставиться до монумента? Багатьох обурює, що він завдяки розташуванню здається вищим, ніж дзвіниця Лаври, хоча насправді це й не так.
- Щодо цього не можу сказати. Багато керівників, мислителів, творців, художників Києва вважають, що цей монумент на пагорбах в цьому місці не надто потрібний. Там головна – Лавра.
«Краще б знали про її виставки»
- Історія про художницю, яка позувала для «Батьківщини-матері», зараз активно тиражується у соцмережах. Як відреагувала Ніна Миколаївна на популярність, що звалилася? Їй приємна така увага чи навпаки?
– Знаєте, мама – не публічна людина, якій дуже цікаво бути на перших шпальтах. І ось цей зайвий галас... Мама від цього, я думаю, не дуже в захваті - це по-перше. І по-друге – було б про що шуміти.
- Ну чому – історія цікава, мало хто знав про це…
- Краще б знали той факт, що мама – художниця, про виставки її картин. Вона зараз готує виставку картин. Це було б цікавіше та правильніше.
– А де буде виставка?
– Зараз готується у Польщі. Перед цим були виставки її картин у Києві, Полтаві, Німеччині.
(у дівоцтві – Яценко) народилася 29 липня 1951 року у селі Гребінки Київської області. Вийшла заміж за старшого на 21 рік письменника та етнографа Володимира Данилейка з Полтави, куди згодом переїхала родина – батьки чоловіка потребували догляду. Володимир Данилейко був знайомий із поетами-шістдесятниками Василем Стусом, Василем Симоненком та Іваном Світличним.
У шлюбі з'явилося шестеро дітей: сини Світослав, Кий, Северин, Данило та дві дочки – Соломія та Маруся. У всіх – вища музична освіта.
Данило Данилейко – учасник фольклорного ансамблю «Гуляйгород», з яким співпрацює Северин Данилейко. Раніше з ансамблем працював і їхній брат Кий. Северин – співзасновник та учасник київського колективу «Хорея Козацька», в якому співала їхня сестра Маруся. Також брати та сестри Данилейка – учасники колективів Novemore, Буття, хору Гомін.
Чоловік Ніни Миколаївни Володимир Данилейко помер у 2017 році. На початку війни художниця з невістками та онуками виїхала до Польщі.
Данило Данилейко 2022 року служив у Збройних силах України. Уся сім'я допомагає армії як волонтери.
НА ЗАМІТКУ
Меч «залізної баби» вкоротили, щоби не було війни?
" Батьківщина-мати " могла виглядати зовсім по-іншому - замість щита і меча вона могла тримати дитину або чашу. Початковий варіант також передбачав покриття статуї із запорізької сталі сусальним золотом. По обидва боки водоспаду, який мав впадати в Дніпро, річку форсували б сталеві 30-метрові воїни. Після смерті скульптора та первісного автора монумента Євгена Вучетича київський скульптор Василь Бородай, якому доручили закінчити статую, відмовився від цієї задумки.
У народі статую прозвали «залізною» чи «клепаною бабою», дехто називає «Лаврентьєвною» - вона стоїть на Лаврентійському пагорбі недалеко від Лаври. До речі, цей пагорб – одне із «темних» місць Києва, це одна із трьох «чорних гір» столиці. За легендою, його уникають птахи та тварини, а поселення, які періодично там з'являлися, гинули через селі чи пожежі.
Невдоволення статуєю були і через те, що візуально меч «Батьківщини-матері» виглядає вище за дзвіницю Лаври, хоча насправді не дістає до її верхівки на 12 метрів. Кажуть, митрополит Філарет попереджав першого секретаря ЦК КПУ Володимира Щербицького: «Зброя, символ війни, не може бути вищою за хрест». Інакше нібито розпочнеться довга кривава війна. І меч укоротили. Хоча архітектори заявляють, що це зробили «для архітектурної рівноваги», а ще щоб клинок не вібрував на сильному вітрі.
ДО РЕЧІ
Є версія, що образом «Батьківщини-матері» була скульптор Галина Кальченко – саме її обличчя зобразив Василь Бородай.
Галина Кальченко – авторка київських пам'ятників Ванді Василевській, Марії Заньковецької, Лесі Українці, Івану Котляревському, меморіального комплексу «Холм Слави» у Черкасах та інших. Вона померла у віці 49 років у 1975 році.
Втілювати в життя ухвалене ще рік тому рішення – замінити герб СРСР тризубом – розпочали 30 липня 2023 року. Усі роботи мають закінчити до Дня Незалежності.
БУДЬ В КУРСІ!
Київська «Батьківщина-мати» – найвища статуя в Європі та п'ята у світі
Монумент відкрили у 1981 році 9 травня – на рік пізніше запланованого відкриття до 35-річчя перемоги у Другій світовій війні. На відкриття приїжджав Генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв. Монумент розташований на правому березі Дніпра на території Музею історії України у Другій світовій війні.
Автор – народний художник та скульптор Василь Бородай. Також над статуєю працювали скульптори Фрідріх Согоян і Василь Винайкін та архітектори Віктор Єлізаров, Георгій Кислий, Микола Фещенко.
Усередині статуї є два ліфти та обладнані майданчики для огляду. Один ліфт піднімається до голови статуї – у ній є люки, технічні та монтажні майданчики. Також вони є в руках – зі щитом та з мечем.
2002 року на статую почали піднімати екскурсії – до позначки 36 та 92 метри. Майже через рік стався трагічний випадок, коли з висоти 92 метри впав та розбився відвідувач. Після цього доступ до статуї тимчасово закрили.
ТТХ
- Висота з постаментом – 102 метри
- Висота статуї – 62 метри
- Вага – 450 тонн
- Вартість споруди - за різними даними, 2-12 млн радянських рублів
- Матеріал – сталь