Українська корупція найбільше скористалась війною. Стала сестрою. Годується нею, використовуючи наш страх і безпомічність. Новий вид мародерства. На полі смертельного бою України цинічно крадуть. У живих і мертвих, у народу й ЗСУ. Майже кожна гілочка нашої ламкої політичної системи проросла власною вигодою та зухвалим нахабством чиновників.
Поки герої проливають кров в окопах, горять в танках, вмирають під ракетами й бомбами, в тилу жирують, насолоджуються життям корупціонери. На жаль, наша політична система довгі роки лише покривала та сама зрощувала таких ось паразитів. Є неймовірні привілеї, але немає жодної (?!) відповідальності. Так. Саме так. Ціна свободи без нагляду за суддями має свою шкалу. Всі дорого продають свої «послуги».
Національний координаційний центр сприяння протидії корупції (BYNKKSPK, 26.07.2019) випустив прайс-лист цін з «послугами» українських суддів: за скільки в Україні можна купити потрібне рішення? Так от, розцінки по «господарських справах»: від 4 000$ за земельний спір до 26 600$ «за рішення в інтересах підприємця».
Тому, й маємо суд, якого бояться інвестори світу. Лише мізерні випадки їх правових рішень знаходять довіру. Та й то, тільки відносно невдах, хто не відкупився від Феміди. Але жоден чиновник так і не доїхав до тюремних грат і не відпочиває на шконці.
Усім відома лірика. Українці якби все знають і розуміють. Сьогодні не здивуєш пересічного гречкосія фактом стрімкого збагачення непримітного судового чиновника, який раптово обзавівся крутою нерухомістю й дорогим автопарком. Громадяни терпеливо й наївно чекають подвигів антикорупційних органів і справедливих судових рішень.
Але суд України – це така собі річ сама в собі. Не за Конституцією, а за своєю внутрішньою релігією, окрема від держави структура. Кооператив «Ваша Честь». Найсильніший і найприбутковіший бізнес-холдинг, який, майже не ховаючись, продає ідеальний товар – вердикт. Сильніший від закону. Бо суддя має право переписати його в інтересах клієнта.
Зашторене царство. Головує Верховний суддя. Його прізвище Князєв. Але може бути будь-яке. Нещодавно він сам опинився на протилежній стороні від свого трону – лаві підсудних. За хабар у 2,7 мільйонів доларів США. Які ще й «чесно» ділив із 18 колегами. Вони досі ховаються за мантіями і недоторканністю.
Вся судова система України – тяжко хвора. В існуючих умовах – невиліковна. САП і НАБУ арештували нещодавно голову Державної судової адміністрації Олексія Сальнікова за отримання хабара, який, чомусь, назвали «неправомірною вигодою». За посередництвом перед суддями в інтересах комерційного підприємства.
І ось, від цього отруйного дерева поросли чисельні метастази в усі інші суди й закриті кабінети вершителів закону. Те, що і як робив Князєв, роблять і будуть ще довго робити голови апеляційних і місцевих судів. Разом із «колегами». Згадаємо незакінчене кіно про всемогутнього Вовка, який ледве не повернув президентом Януковича.
Ми розповімо вам історію непоодинокої національної династії суддів, яка глибоко вкорінилась і розквітає. За нею ми давно спостерігаємо. Не було цілісної картини. Тепер є. Ланцюг довгий. Від Чернігівського господарського суду аж до Верховного й Вищої ради правосуддя.
Клан Демидових. Сім’я. Родина. Спільна справа. Головне – процвітання. Повна кругова порука. Один за всіх і всі за одного.
Ми не правоохоронний орган. Тому, зосередимось лише на одному, але надто показовому, резонансному прикладі корупційної темряви й кругової поруки суддів – справі за позовом Чернігівського сільськогосподарського підприємства «Мена-Авангард», яке скаржилось в Чернігівський господарський суд до ТОВ «Макош Мінерал». З приводу постачання, під видом добрив, практично сміття, яке зіпсувало і нові імпортні сіялки, і весь врожай.
Матеріал, під видом добрив, вагою 528 тонн, був поставлений на суму 9 695 421,12 гривень напередодні війни. Сума чималенька, і позивач виплачував її з кредитних запозичень добросовісно, навіть перебуваючи в окупації в лютому-березні 2022-го року.
Зрозуміло, чому. На нього щодня тиснув ТОВ «Макош Мінерал» і підкуплений ним директор ТОВ «Мена-Авангард» Узунов Є.І. Доказом, напевно, є зарплати в конвертах, які він платив агрономам, щоб ті приховали факт поставок «Макош Мінерал» сміття натомість добрив. Відкриття його мішків перед посівом одразу би виявило фальсифікат. Що й сталося.
Якщо коротко. Між позивачем і відповідачем було укладено договір ще в осінній період 2021-го року. Звичайна аграрна практика. Для наступних весняно-польових робіт. І, згідно із договірними зобов’язаннями ТОВ «Макош Мінерал», воно й несло повну відповідальність за якість і відповідність стандартам поставленого товару.
Зовнішніх ознак невідповідності завезених на склад аграрія в опломбованих мішках із надрукованими на них реквізитами, жодних підозр до, мовби польських міндобрив, у позивача не було. Та й не могло бути!
Суддя Демидова відкрито глумилась над позивачем: «Треба було дивитись, перевіряти й провести експертизу». Тобто? Чому? Є договір, закони, інструкції, які однозначно покладають відповідальність на відповідача – продавця. Мішки, як би з добривом, згідно з договором, зберігались на палетах і не розпаковувались. Що визнав і «Макош». По суті, ТОВ «Мена-Авангард» зберігала матеріал ТОВ «Макош Мінерал», згідно з його вказівками, до моменту посівної кампанії. Відповідно й до рекомендацій «виробника» і самого ТОВ «Макош Мінерал». Той абсолютно точно знав, що можливість виявити недоліки товару з’явиться тільки після розпакування, його завантаження у сівалку і початку роботи механізмів. Або ж оцінки поганої вегетації культур в тривалому періоді після внесення такого матеріалу. Тобто, у значно віддаленій по часу перспективі весняно-польових робіт (в середньому – через 6 місяців).
Цікаво, чи здатна суддя Демидова була би розглянути скаргу, якщо б весь матеріал «Макоша» був використаний (на складі у позивача залишилось 230 тонн невикористаного, як небезпечного й неприйнятного матеріалу «Макоша»), але належного врожаю не було? А це стандартна судова практика. І не тільки Лондонського суду.
Класична злочинна схема. Ви купуєте фальсифікований матеріал під видом мінеральних добрив або їх репліку (копію) відомих виробників, але низької якості, закопуєте їх в землю, а низьку врожайність вам пояснять десятком різних природних катаклізмів або «у всіх так».
ТОВ «Макош Мінерал» на це й розраховувало і продовжує, отримавши за безцінь судову індульгенцію на таке шахрайство. Воно взагалі не повідомило позивачу інформацію щодо специфіки поставленого матеріалу. Хоч точно знало, що він не гранульований, майже вдвічі більший у розмірі від допустимих стандартів, і може розкидатись тільки лопатою. Бо сівалкою це зробити неможливо.
Практика конкістадорів. «Макош» дурив аграрія брендом польської фірми. Бо той геть заточений на всьому західному. Всі його сівалки німецькі й італійські. Коли поставлене «Макошем» кам’яне сміття поламало їх, зупинило весняно-польові роботи, сторони почали обмінюватись гарячими емоціями. Позивач закликав «Макош» поміняти матеріали, вернути гроші. Той все заперечував, хамив.
Провели складні експертні дослідження. У двох спеціалізованих і сертифікованих центрах: ТОВ «Укрхіманаліз» й Сервісно-аналітичному центрі ТОВ «УКРАВІТ САЙЕНС ПАРК» ВСП «Інститут здоров’я рослин» (м. Черкаси), та із залученням Торгово-промислової палати Чернігівської області. З 11 показників, названих у сертифікаті, 8 основних не відповідали його якісним характеристикам. Таки сміття. І ось компанія «Мена-Авангард» позивається в Чернігівський господарський суд.
Ситуація складна ще й тим, що немає грошей навіть на судовий збір біля 200 тис. гривень, а суд відморозився й у всьому відмовляє. Обмежує доступ до правосуддя? А якби згоріло все в пожежі, а винні відомі? Конституційні гарантії та правосуддя тільки за гроші?
Час минає. Урожай із матеріалом ТОВ «Макош Мінерал» значно менший (0,7 центнера соняшника з гектара (?!) при середній врожайності 3 тонни), від ділянок, де добрива взагалі не використовували. Бо не було. Три місяці в окупації. Господарство бореться за виживання. Борг по заробітній платі перевалив за 6 місяців. Стадо вирізають, половину орних земель не обробляють. А тут ще й Десна затопила третину земель. Інша – замінована. Арендодавці бунтують
Суддя Марія Демидова холодна. Як льодовик. Їй теж важко. Вона майже щодня їздить з Києва на роботу до своєї нарадчої кімнати в Чернігівському господарському суді на джипі.
З початку процесу стає зрозумілим, що вона пішла в найми до відповідача. Не ховаючись. Не чує і не бачить жодних доводів і фактів позивача, маніпулює ними, викривлює їх суть. Це її суд і її нічим не обмежене право чинити власне правосуддя. Видно, магістерські екзамени в Харківському юридичному університеті здала «За домовленістю».
Вона не знає, що Велика хартія вольностей англійців 1215 року гарантувала принцип верховенства Закону. Він стрижень верховенства права, який прикрашений мантією судді Демидової. Але він забороняє їй домінувати над ним, використовувати улюблене нею свавілля, гарантує рівний доступ до правосуддя, а не її суду, всіх сторін і не допускає будь-яких дискримінацій.
Посередині процесу, в протиправній ухвалі про відмову в проведенні експертизи, вона визначається – позивач дурень, сам винен, а «Макош» хороший. І хоч без спеціальних експертних знань неможливо визначитись із «типами добрив» «Макоша», вона сама, як в середньовіччя, стає експертом. Та ще й робить висновки гідні державної премії з агрохімії. Грубо порушуючи процес, в односторонньому і закритому режимі, прямолінійно обманюючи позивача, приєднує за межами підготовчого засідання фальсифіковані докази «Макоша» – ідеальні висновки його партнерської компанії. І на вимогу позивача відмовляється вийти з процесу, не дивлячись на грубі порушення норм правосуддя, його прав.
Нарешті – «судний день». Її рішення передбачуване: відмовити в усьому – праві на захист і компенсації тяжких збитків. Винен сам позивач. Текст її рішень без розпачу, змішаного із жахом, читати неможливо. Ще трошки, і можна буде розбудити Чезаре Ломброзо. Хоч суддя Демидова, здається, не міряла в своєму процесі череп (?!) позивачу, але якось постійно використовувала теорію атавізму, примітивізму, ледве не вроджених його дефектів.
Перше. Марія Демидова повністю відредагувала, змінила в рішенні всю реальну історію подій, вимоги та докази позивача. Друге. Вона взагалі не оцінювала дії «Макоша» і послідовно діяла за його сценарієм. Як адвокат диявола. Третє. Безпідставно відмовила в обов’язковій судовій експертизі, ще й звинуватила аграрія в його неприпустимій безпечності й наївності. Вона не звернула увагу, що є аж два «вінницьких Макоша»: ТОВ «Макош Мінерал» і ТОВ «Компанія «Макош» (1,5 тис. гривень статутного капіталу) з одним власником Поліщуком В.В., що може бути продуманою схемою заплутати покупців на ринку, зменшити податкові платежі, тощо.
Суддя Демидова й до того моменту була відома. Про неї ходять легенди.
Марія Демидова, як зразок чесності й прозорості для носіння мантії, не декларувала жодного житла в місті Чернігові, де працює. На родичів, за традицією всіх сумнівних чиновників, оформлені квартири в Києві. Як і дорогі автівки. Дивовижно, але вона якось пройшла переатестацію у Вищій кваліфікаційній комісії суддів (ВККС).
Хоч цьому є пояснення, і воно просте – сім’я. Демидова вже давно, з 2015 року, працює в Господарському суді Чернігівської області. Жодної нерухомості тут у неї немає. Живе вона в Києві. За 150 кілометрів. Їздить на роботу кожен день? Малоймовірно. То де і як вона живе? На які кошти? Про її власність, і власність родичів вже було розслідування журналістів «Слідство Інфо».
Більше. Під час кваліфікаційного оцінювання суддів до Комісії 30 жовтня 2019 року о 23 годині 30 хвилин електронною поштою надійшов висновок ГРД про невідповідність судді Демидової М.О. критеріям доброчесності та професійної етики. Відбилась. Тепер її жертвами стають, і буде ще більше, закон та бізнес, що не може переконливо із нею домовитись. Бо Господарський суд – взагалі радянський атавізм, легалізований бізнес для людей у мантіях. Не вірите?
27 липня 2021 року вона з іншими суддями корпорації господарських судів написала Президенту звернення – заборонити (ветувати) судову реформу в частині залучення міжнародних експертів для перевірки суддів на доброчесність. Повторюючи кремлівські наративи про встановлення зовнішнього управління та порушення суверенітету. Лякаючи самого Зеленського, що його також будуть перевіряти на доброчесність. Судові клани кинули виклик політичній владі, погрожуючи їй і шантажуючи.
Тоді заколот Марії Демидової провалився. Але вона готова буде його повторити, якщо складуться умови. Не дивлячись, що Кодекс професійної етики судді, прийнятий з’їздом суддів ще у 2002 році, в п.3 (!) забороняє їй брати участь у будь- якій політичній діяльності. Її підпис під маніфестом Президенту є типовою політичною позицією і політичною вимогою.
Хто прикрив її та інших Демидових на посаді суддів при переатестації, ще до кінця невідомо. Можлива відповідь – династія, клан, сім’я.
Чоловік, Владислав Демидов. Працював суддею у Господарському суді Луганської області разом зі своєю майбутньою дружиною, Марією Москаленко. Вже після її окупації Росією. Потім перебрався до Києва. На ту ж саму посаду у Київському господарському суді. Дорогий байкер, з набором брендових мотоциклів і авто.
20 липня 2020 року він був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог господарського процесуального закону.
Мати Демидової – Наталія Вікторівна Москаленко, донедавна, до 2018 року, провадила активну адвокатську діяльність в м. Луганськ. Славетно вони попрацювали в тандемі по господарських справах, судячи з майна пані Москаленко. Де тепер вона з чоловіком, в Луганську чи іншому місці, невідомо.
Все би нічого, але апеляцію «Мени-Авангард» буде розглядати Північний апеляційний господарський суд. Наш досвід підказує, що то марна справа. Це підтвердив і наш інсайдер в суді. Рідна тітка чоловіка, Алла Маркіянівна Демидова, вже про все домовилась. Вона тамтешня суддя. Громадська рада доброчесності довела її невідповідність для призначення 20.08.2013 року суддею Верховного суду. Взяли в Північний. Але там в 2019 році ГРД знайшла в неї таку кількість порушень статусу судді, що тягне на десятки томів кримінальної справи.
Вона вже має досвід захисту сім’ї. У 2015 році розглядала касаційну скаргу на рішення рідного племінника, судді Господарського суду Києва, Владислава Демидова. А потім, у січні 2016 року, – касаційну скаргу підприємства, де працює її чоловік. Ще вона знищила у 2006 році «Артемівський завод скловиробів», що заставило Мін’юст Чехії позиватись проти України в ЄСПЛ. Які шанси у «Мени-Авангард»? Жодних. Це стіна. Може, й шкляна. Але ми з одного боку, а люди в мантіях з іншого – там, наверху. Глухі й сліпі.
Олена Хромова (сестра) – суддя Дніпровського районного суду міста Києва, яка винесла неймовірно абсурдне рішення: заборонила ЗМІ критику податкових схем! Об’єктом спору стало журналістське розслідування щодо існування скруток ПДВ в Одеській області.
Сергій Юрійович Бурлаков (двоюрідний брат) – суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду, член Вищої ради правосуддя.
Тепер розумієте, як будується справжній клан. Агов, пане Президенте! Бурлаков і його родичі систематично відвідували Крим після 2014 року. Батько – громадянин РФ. Рука руку миє, але бруду на них стає тільки більше.
Суд повернув Князєву, який в СІЗО, 127 тис. доларів і 10 тис. євро, бо з його слів, ці гроші «йому дали друзі на зберігання». Типу, «суддівський общак». То, що ми хочемо від Суду і що можемо отримати?
Матір чоловіка Марії Демидової, Маргарита Маркіянівна, у 2016 році придбала дачний будинок у Києві та земельну ділянку площею понад 100 квадратних метрів. Орієнтовно будинок міг коштувати майже 3 мільйони гривень. Цього ж року свекруха Демидової отримала в подарунок квартиру в Києві вартістю майже 2 мільйони гривень та автівку Porsche Сауеnnе 2005 року. Такий автомобіль може коштувати від 227 тисяч гривень.
До речі, у Марії Демидової такі судові рішення – це улюблені творіння. Ще в травні цього року вона винесла подібний вердикт про зупинення провадження не просто так, а з «ментальним гальмом». Справа стосувалась подовження оренди приміщення Троїцького монастиря та Спасо-Преображенського собору в Чернігові московським (забороненим) патріархатом. І, як Понтій Пілат, «умила руки». « І рада би в рай, та гріхи не пускають».
12 травня 2015 року суддя (чоловік пані Марії) Владислав Демидов виносить рішення. Тоді ще й іменем України. За позовом ТОВ «Магазин ВВТ», де відповідачем виступає концерн «Військторгсервіс». Суддя Демидов відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі. Як би людина на роботі. Зовсім «випадково» цю справу за цим же номером касаційно переглядає, як головуючий суддя Вищого господарського суду, Алла Демидова (тітка чоловіка). Аплодуйте! Племінник виграє! Ви це бачите? Ну, і що ви можете зробити? Проти небожителів, недоторканих, вершителів доль і останніх інстанцій, об’єднаних бажанням до легкої наживи в обмін на дешеві літературні тексти.
Коротше кажучи, беззаконня й свавілля цієї династії суддів призводить до ось таких рішень, як і у справі «Мена-Авангард». Для Марії Демидової не проблема майже 10 мільйонів збитку агропідприємства, яке виживає в умовах війни, з колективом в 320 працівників, намагаючись годувати українців, фронт і не маючи шансів протидіяти злочинній, шахрайській зграї «Макошів», які вміють домовлятися. З Фемідою.
Переконані, що Марія Демидова й не дуже засмутиться нашим текстом. Хоч це тільки початок. Гроші, як вчив сина один імператор, таки не пахнуть. Згідно із рішенням ВККСУ №1106/ко-19 тільки за 2015-2018 роки суддею та її близькими особами було набуто у власність майна на суму 9 298 012 грн, що не відповідає доходам її і близьких протягом останніх шести років.
Далі буде.