22 липня у Кривому Розі був зареєстрований рекорд – «Найбільша кількість пройдених багатодисциплінних онлайн-курсів». Рекордсменкою у номінації «Наука та технології» Національного реєстру рекордів України стала 27-річна Аліна Кузьмич.
За останні три роки Аліна закінчила 304 онлайн-курси. Серед них – державна, обласна та муніципальна адміністрації; підприємництво; медіаграмотність; SMM-активність; громадянська активність та сотні інших. Аліна успішно поєднує роботу у ВНЗ, саморозвиток та аспірантуру у Київському національному університеті Т. Г. Шевченка.
Про те, як можна пройти 304 курси за 3 роки (більше 100 курсів на рік!), навіщо це потрібно і головне - як це все втримати в пам'яті, Аліна розповіла KP.UA.
"Хтось фоном включає музику, а я - онлайн-курси"
- Аліно, як ви все встигаєте? Більше 300 курсів за 3 роки – це близько 100 на рік, у році лише 365 днів… Може, ви проходите паралельно кілька курсів?
– Паралельно курси я не проходжу. Дуже часто на відкритих платформах запускається курс, який виходить умовно раз на тиждень. Деякі люди дивляться серіали, поки весь сезон не вийшов, а в мене так із курсами. Проходжу їх, доки не вийдуть усі. Я дивлюся їх у запису.
Люди часто думають, ніби я сиджу і вперто навчаюсь, ні на що не відволікаючись. Однак я можу добре сприймати інформацію, коли займаюся домашніми справами, готую млинці або вишиваю хрестиком: ці заняття не вимагають інтелектуальних зусиль. Хтось фоном включає музику або серіали, а я слухаю онлайн-курси.
Спочатку, коли я тільки почала прослуховувати курси у такий спосіб, сама себе запитувала: чи буде від цього якийсь ККД? Можливо, я слухаю курс, а він проходить повз мене?
- І як із ККД? Чи є сенс від такого навчання?
– Це просто перевірити. Наприкінці кожного блоку онлайн-курсу проводять тестування. Якщо ти його проходиш – отримуєш сертифікат. Не проходиш – не отримуєш. Коли я побачила, що успішно проходжу тести, а потім на парах поділяюсь новими знаннями зі студентами в рамках тієї чи іншої теми, зрозуміла, що це мій формат навчання.
Я проходжу курси, коли їду на роботу, якщо треба чекати на якусь зустріч. Відкриваю курс та слухаю – це дуже зручно. Вважаю це перевагою онлайн-навчання.
– З якою метою ви почали проходити онлайн-курси? Для саморозвитку чи з інших причин?
- Все почалося з ковідних часів, коли стала дуже модною тема саморозвитку та онлайн-курсів. Люди сиділи вдома – хотілося проводити час із користю. Я почала вибирати курси, які мені були цікаві. Оскільки я дуже молодий викладач, хотіла повністю опанувати термінологію, різноманітні мовні конструкції. Мені було важливо, щоб моя мова була максимально грамотною та професійною, коли я спілкуюся зі студентами.
Я викладач, навчаюсь в аспірантурі, пишу кандидатську дисертацію, і я розуміла, що курси будуть корисні. Управління, адміністрування – це те, що я викладаю. Також СММ: раніше я працювала як СММщик.
Є люди, які черпають знання із книг, але я читаю мало: погано сприймаю тексти, це не мій спосіб отримання інформації.
Для мене найкращий спосіб навчання – онлайн-курси.
Допомагає відволіктися від поганих думок
– Понад три сотні курсів – це була ваша мета чи так вийшло випадково?
- Мети отримати 304 сертифікати і поставити рекорд у мене не було.
Коли за навчальний 2021-2022 рік потрібно було подати інформацію про те, що ми робили, я дуже здивувалася кількості своїх сертифікатів. Коли проходила курс, просто складала сертифікати у папку – і забувала про них. Потім утомилася їх вкладати, думала: скільки їх ще буде! Вже тоді зрозуміла, що це дуже багато.
А коли подавала звітність, бачила, як усі дивувалися. Для мене в цьому не було нічого шокуючого, але тоді зрозуміла, що це трохи відрізняється від норми.
У грудні 2021 року в мене помер батько – завдяки онлайн-курсам я відволікалася. Коли вчилася, думала про курс, а не про сімейне нещастя. Так тривало до воєнного стану.
Після повномасштабного вторгнення, коли ночами у нас вили сирени, розуміла: треба у щось занурюватися подалі від новин, щоб не божеволіти. Вдень ми з братом волонтерили, а вночі особливо не поволонтериш. А треба йти кудись думками, щоб не сидіти у новинах, – у цьому знову допомагали курси.
У звичайному житті я їх проходила в режимі нон-стоп – коли я їду на роботу, коли добираюся додому з роботи, на когось чекаю, займаюся домашніми справами, вишиваю хрестиком – це моє хобі. Усі дивляться серіали, а я проходжу онлайн-курси. Коли їду у відпустку, завантажую собі відео та дивлюся курси в дорозі.
Востаннє ми їхали на захід України понад добу – я весь час дивилася відео. Це вже стало для мене хобі та свого роду відпочинком. У жодному разі не напружує і не сприймається як робота: мені це цікаво.
"Під час навчання запитую себе - що було в цьому блоці"
- Як отримані знання ви використовуєте на практиці? Вони допомагають у роботі?
- Так! Оскільки онлайн-курси, як правило, виходять за дуже цікавими та сучасними темами, інформація подається з іншого ракурсу в порівнянні з тим, що є в класичній теорії.
За моєю ініціативою ми запровадили у навчальний процес такі дисципліни, як «демократія – від теорії до практики», «децентралізація влади в Україні», «урбаністика», «зв'язки з громадськістю» та ін. Це стало можливим завдяки онлайн-курсам. Сьогодні це актуально та доцільно.
– Мабуть, студентам цікаво слухати.
- Звичайно! Тому що те, про що ми говоримо, відбувається тут і зараз.
- Окрім курсів, ви якось відпочиваєте? У вас лишається час на себе?
- Звичайно! Від курсів теж втомлюєшся. Я легко відчуваю, коли втомилася, і розумію, коли потрібно зробити перерву.
Під час навчання щоразу запитую себе: що було в цьому блоці? Коли усвідомлюю, що не можу відповісти – роблю паузу. Зазвичай мені вистачає 2-3 дні. Мозок відпочиває, перетравлює отриману раніше інформацію – і після цього готовий отримувати нову.
- Які курси вам здалися найцікавішими, а які, навпаки, розчарували?
– Один із перших курсів, який я пройшла, – дуже цікавий від Анатолія Ткачука: “Децентралізація, теорія та практика”. На курсі ми дізналися, з чого розпочалася децентралізація, чому вона виникла і з якими проблемами зіткнулася Україна у територіальному устрої. Було дуже цікаво.
Потім, коли я була на форумі, підійшла і подякувала Анатолію за такий курс. Для мене це був must have. Сподобався курс "Основи державної політики", його складали викладачі Києво-Могилянської академії, і вийшло дуже класно.
Що стосується розчарувань, такого, щоб подумала: навіщо я взагалі проходила той чи інший курс, - не було. Однак на одній із платформ був курс, де треба було сидіти та читати – це не зовсім мій формат сприйняття інформації. Я була трохи розчарована, бо не могла з нього взяти, скільки мені хотілося б.
- Чи плануєте й надалі продовжувати такий спосіб самоосвіти? Може, є курси, які б особливо хотілося пройти?
- Я не зупиняюсь, постійно моніторю освітні платформи, там з'являється щось нове.
Зараз проходжу курс, присвячений шкоді екології, спричиненій російською агресією, – це те, що є актуальним сьогодні. Можливо, у майбутньому я зацікавлюся новою сферою діяльності, але поки що проходжу курси строго за своїм напрямом.
- Онлайн-курси, та ще й у такій кількості – це дороге задоволення?
- Усі вони безкоштовні.
- У коментарях під новиною про рекорд на фейсбук-сторінці Лани Вітрової писали, що хотіли б бачити вас міністром освіти України. Якби ви ним стали, що б змінили?
- Перше, що я б запровадила – це електронні університети. Ми вже маємо електронні банки, електронну пошту, інтернет-магазини, а інтернет-університетів немає. Насамперед я зробила б усе, щоб такі університети могли відкривати.
І друге, оскільки я працюю у сфері вищої освіти, я б посилила підтримку вчених: сьогодні її дуже мало.
Вибирайте свій спосіб навчання
- У вас є якісь секрети ефективного навчання та швидкого запам'ятовування інформації? Що ви могли б порадити іншим?
- Кожна людина індивідуальна, тому своїм студентам я раджу пробувати різні способи сприйняття інформації. Потрібно знайти свій – і від цього відштовхуватися.
У мене є студентка, яка не читає. Лекції, які ми даємо в електронному форматі, вона підвантажує на платформу - платформа їй їх читає, а вона слухає. Це її формат: вона загалом не візуал. Комусь, навпаки, зручніше читати - людина повинна сама для себе вибрати формат.
Чим швидше знайти оптимальний спосіб навчання, тим краще. Із цим безпосередньо пов'язана ефективність навчання. Але оскільки все індивідуально, потрібно пробувати.
До речі, мама теж у мене викладач. Якщо вона проходить онлайн-курси, то поки тезово собі все не пропише, вона його не запам'ятає.
- Отже, все встигати, незважаючи на те, що за добу всього 24 години, реально.
- Так. До речі, в 11-му класі я мала подібний досвід. Потрібно було готуватися до ЗНО, а географії в 11-му класі у мене не було. Тоді на YouTube були записи відеоуроків. Вони були не дуже професійно зроблені, але інформація, яку давав викладач, була якісною.
Я сиділа, дивилася ці відео, вишивала хрестиком: дуже хотілося тоді вишивати. Мама мене сварила, казала: що це за підготовка до ЗНО? Але завдяки цим відеоурокам за 5 днів я пройшла та повторила весь матеріал з 7-го по 11-й клас. Зрештою, здала ЗНО на 186 балів.
- Здорово! А які у вас плани на майбутнє?
– Зараз моя головна мета – захистити дисертацію: я вже закінчила 3-й курс аспірантури. Далі - більше особистих планів: сім'я, декрет, а потім уже максимально розвиватимемо науку. Але насамперед – дисертація. (Тема дисертації Аліни Кузьмич «Організаційно-правові засади залучення самоврядних організацій в розвитку територій». - Авт.)
У кар'єрному плані я вже викладач і директор юридичного інституту (Аліна – в.о. директора Навчально-наукового юридичного інституту в Державному університеті економіки і технологій. – Авт.). Що стосується кар'єри, з цим все ок.
Я хотіла бути викладачем ще зі школи. Мама мене в педагогічний не пустила, але я оминула систему. Після магістратури мене запросили викладати до університету. Ніколи не запитувала себе, ким я хочу бути. Доля вирішила все за мене. І я жодного разу не пошкодувала, що обрала саме сферу освіти.
Виріжи та збережи
На яких платформах Аліна проходила безкоштовні курси: