Замість Георгія Змієборця з'явиться Сумирний ангел. Не встиг голова Київської обласної адміністрації Руслан Кравченко розповісти про презентацію нового герба та прапора Київщини, як уже почався тихий опір. Розігріте суперечками навколо музею Голодомору та герба на щиті "Батьківщини-Матері" суспільство отримало ще один привід для підозр про безглузду витрату грошей під час війни.
Нова символіка уже пройшла експертизу та схвалена Інститутом історії НАНУ. Однак очільник Київщини обіцяє, що без широкого обговорення в громадах остаточне рішення не ухвалять.
Про те, чим саме – в деталях - не догодив старий герб, чому новий такий не войовничий і яке значення мають зображення в нашому житті, ми говоримо з координатором робочої групи з розробки символів, відомим геральдистом, заслуженим художником України Олексієм Руденком.
Святий Георгій ніколи не був гербом Київщини
- Олексію, як ви долучилися до цього проєкту і чому пропонуєте саме такий образ?
- Ми з науковцями, зокрема відомими істориками Олегом Однороженком, Олександром Алфьоровим, Валерієм Томазовим, давно обговорювали, що діючий герб Київської області, який був затверджений у 1999 році, є недоречним. Святого Георгія на ньому зображено саме в такий спосіб, як на гербі міста Москва. Це абсолютно неприпустимо. Тим паче, що ніколи Святий Георгій не був гербом Київщини.
З початку XV століття це був срібний білий ангел на синьому тлі. Коли до нас з питанням заміни герба звернулася Київська обласна військово-цивільна адміністрація, ми вже мали наукову концепцію, залишалося тільки втілити її візуально.
Ми це зробили і презентували депутатам Київщини новий герб. Надалі призначене громадське обговорення. В будь-якому разі ми на правах фахівців будемо наполягати, що герб Київської області потребує змін. Обласне керівництво в цьому не сумнівається.
- Поки що відгуки на пост Руслана Кравченка не дуже позитивні. Люди підозрюють, що великі гроші знову підуть повз військові потреби.
- По-перше, наша група розробників працювала на волонтерських засадах. Навіть планшети для презентації я друкував за власний рахунок, якщо когось це цікавить.
По-друге... Ну давайте так і залишимо, щоб герб Москви був гербом Київської області! Я вважаю абсолютно безглуздими думки, що на монументі над Дніпровими схилами теж треба залишити радянський герб. Або що монумент (йдеться про "Батьківщину-Матір". - Ред.) треба геть знести. Є диванні експерти, а є професійні заключення, що цю фігуру неможливо розібрати. Вона важить 500 тонн, демонтаж буде коштувати просто шалених грошей. Отже, її треба українізувати.
Повертаючись до символіки Київської області, стверджую: не може бути в українському регіоні, який постраждав від російської навали, герба, подібного до московського. Це аксіома.
Ангел молиться, і ніякого меча!
- Тим часом люди стають на захист Святого Георгія. От журналіст, політтехнолог Юрій Дорошенко обурюється, що святого, який приносить перемогу, міняють на ангела, який зажурено склав руки. Інші наполягають, що з рук ангела прибрали меч, який там мусить бути.
- Це емоційні характеристики, всі вони розбиваються об геральдичну логіку. Коли йти за емоціями, то давайте в усі герби українських міст, які б’ються з ворогом, встромимо мечі та інші збройні атрибути.
Ми зберігаємо національну історію, ми знаємо, як виглядав первісний герб Київщини, і намагаємося це відродити. На гербі початку XV століття була фігура ангела, який молиться. Все, крапка. Місто Париж протягом свого існування воювало не менше за українські міста, а може, й більше. Як у нього в середньовіччі з’явився на гербі корабель на хвилях, так вони це і зберігають. І ніхто туди не домальовує гармати чи щось інше.
У нас дуже вільно ставляться до такої точної дисципліни, як геральдика. І дуже самовпевнено вважають, що можна на власну думку чи примху міняти історичні зображення. Це у нас було 70 років за радянської влади, і нинішні часи, на жаль, не виняток.
Не як на Русі, а як у Московії
- Є ще така думка: чому ми маємо міняти герб, коли Юрія Переможця першими почали шанувати і зображувати християни Київської Русі. Це Московія у нас його скопіювала.
- Московія не взяла образ Святого Юрія таким, яким він був за часів Київської Русі. Герб Москви виконаний у символіці, яка використовувалася в російській імперії. І на гербі Київської області вершник розвернутий саме так, як на московському, хоча це суперечить правилам.
Вершник повинен їхати в протилежний бік. Бо є поняття про почесну і непочесну сторону геральдичної композиції. Почесна – це та, яка знаходиться з правої геральдичної, тобто лівої для глядача сторони.
- Люди, які братимуть участь в громадському обговоренні нової символіки, не знають таких тонкощів.
- Тому я дуже скептично ставлюся до такої процедури, як громадське обговорення символіки. Геральдика – це спеціальна наукова дисципліна. Люди, які не мають історичної підготовки, будуть говорити на власний розсуд.
От уявіть, що на громадське обговорення виноситься діагноз, який проставив професор медицини, і береться до уваги думка людей з вулиці, як лікувати хворого. Не уявляєте? А тут саме так!
Ще раз повторюю: аналіз символіки Київщини проведено видатними науковцями нашого часу – докторами, кандидатами історичних наук. Моя робота полягала лише в тому, щоб візуально закріпити образ.
До святого питань немає, до списа і змія - є
- А якщо громадськість справді не затвердить герб з ангелом? Можна якось переробити Георгія? Повернути в іншу, почесну, сторону?
- Так, як ви ставити питання – це диктат натовпу. Прийдуть люди зі своїми болями, бідами, з бажанням перенести проблеми зі своєї голови на голову місцевої влади, і скажуть: нам не подобається. Ви, панове історики та художники, повинні намалювати, як ми хочемо. От кенгуру намалюйте – буде весело.
Ми не заперечуємо проти внесення в проєкти коректив, які мають наукове або художнє підґрунтя. Але лягати під думку громадськості в професійній сфері – це нонсенс.
- Юрій Змієборець присутній на гербах багатьох українських міст. Як з цим бути?
- Юрій Змієборець є на гербі Ніжина, Кам’янця-Подільського. Так, цей символ багато використовувався. Інша річ, що він інакше намальований. Питання не до постаті Святого Георгія, питання саме до цього зображення.
Повторюю: ніколи Георгій, або Юрій Переможець. не був гербом Київщини. Це перша проблема. І друга: в тому вигляді, в якому він зображений, він явно запозичений з герба міста Москва. Розташування списа, змія під ногами коня - всі деталі тяжіють до московського малюнка.
Герб Києва: Архістратиг... "нелегітимний"
- Тобто бажання змінювати інші герби зі святим Георгієм у вашої наукової групи немає.
- Йдеться не про бажання. Йдеться про необхідність, якщо вона є. Моє тверде переконання: якщо герб того чи іншого міста або району не відповідає історичним традиціям, його на певному етапі доведеться міняти. Коли ми дійсно прагнемо берегти національну культурну спадщину та традиції, мусимо відкоригувати символіку під це завдання. Тому у нас уже були спроби внести нормалізацію в герб Києва.
- Щодо Києва. Пригадується, були суперечки, що Архангел Михаїл чи то не так вбраний, чи то навіть “нелегітимний” на столичному гербі.
- Архістратиг Михаїл теж історично не був гербом міста Києва. Він з’явився, коли Україна потрапила під владу Московської держави. Вперше Архістратиг згадується в титулярнику царя Олексія Михайловича 1672 року.
Історичний герб Київського магістрату, Київської громади – це лук або арбалет. Нам з цим жити.
Один схожий на Косаківського, другий – на Черновецького
- Писали, що на київському гербі була ще лицарська рукавиця.
- В одному із зображень печатки простежувалося, що рука, яка тримає арбалет, нібито в обладунку. Насправді ніякої рукавиці не було. У зібранні київського знаменитого колекціонера Олексія Шереметьєва є кілька старовинних печаток міста Києва. Це найдавніша, найоригінальніша версія. Там хмара, з хмари виходять руки, які натягують лук зі стрілою.
- За логікою історичної справедливості, столиця також мусить змінити герб?
- Я можу сказати наступне. Символіка територіальних громад, згідно з законом, є виключно компетенцією територіальної громади. Якщо київська громада вирішить внести корективи до герба, ми зможемо допомогти. Або принаймні зробити тюнінг.
Така спроба уже була за часів Черновецького: на щит Архістратига Михаїла пропонувалося поставити той самий київський лук або арбалет. Але непопулярність постаті мера гробила всі, навіть хороші проєкти, бо вони асоціювалися з Льонею-Космосом.
Рівень критики був такий, що в образі Архістратига ми вивели портрет Черновецького. Так само у 1993 році критикували ескізи автора першого герба з Михаїлом Георгія Куровського за те, що святий ніби нагадує своїми рисами тодішнього мера Леоніда Косаківського.
В суті питання ніхто не хотів розбиратися. Так і зараз.
Люди завжди думають, що їх дурять
- Звичайні люди мало розуміються на тому, що таке геральдика. Максимум - уявляють колекційні зібрання.
- Люди і не зобов’язані розумітися. Для цього їм пояснюють, що існує спеціальна наукова дисципліна, є її дослідники, є художники, які мають досвід роботи з геральдичними символами.
Але ж наші люди весь час думають, що їх дурять, на будь-які новації реагують нервово. Я розумію, що пристрасті навколо герба не стосуються нас, художників та істориків. Вони стосуються відносин владної верхівки і народу. Затіяли щось зробити? Ага, задумали вкрасти гроші! І починається...
Тому я дуже скептично ставлюся до ненаукових, непрофесійних публічних обговорень. Якщо влада Київщини наважиться одразу провести голосування серед депутатів щодо герба, символіка зміниться. Якщо не наважиться – ми продовжимо користуватися символікою, яка подібна до московської. Вибір ось такий.
- Для багатьох символіка – це тільки малюнок. Чому їй надається таке значення?
- Мій улюблений вчитель – професор Василь Чебаник створив прекрасний проєкт шрифтів “Рутенія”. Він апелює до історичного написання літер, відомого ще з Київської Русі. На це теж находяться критики, але я не про те. В преамбулі до книжки Василя Яковича написано: “Символи і знаки правлять світом, а не закон і благодать”.
Під яким символом ми ходимо, так і розвивається наше життя. Можливо, це містика, але мені здається, що правда. Умовно кажучи, якщо зараз переможе думка, що не треба нічого міняти, а залишити все, як є, зокрема, на монументі "Батьківщина-Мати", ми й надалі розвиватимемось під гербом колишнього Радянського Союзу.