Український громадський діяч, дисидент і політичний в'язень радянських часів Василь Овсієнко помер у віці 75 років після тривалої хвороби. Сумну звістку повідомив редактор сайту "Історична правда" Вахтанг Кіпіані, який був близьким другом Овсієнка.
- Друзі, погана новина. Не стало Василя Овсієнка – людини численних чеснот, християнина, українського філолога, редактора, літописця руху опору, популяризатора життя і творчості Василя Стуса та інших дисидентів, політв'язня брєжнєвсько-горбачовських таборів. Ми були дуже близькі. Останні роки пан Василь хворів. На цьому тижні ми обговорювали з його племінниками переведення в краще місце для реабілітації та лікування. Це була велика і дуже скромна людина, подвижник, яких одиниці на мільйони, – розповів журналіст.
Василь Овсієнко народився 8 квітня 1949 року в селі Ставки Радомишльського району Житомирської області. Отримавши вищу освіту на філологічному факультеті Київського університету з 1967 по 1972 рік, Василь проявив свою активну сторону, виготовивши кілька фотовідбитків роботи Івана Дзюби під назвою "Інтернаціоналізм чи русифікація?" та розповсюдивши їх серед студентської аудиторії. Його активність призвела до перших арештів у березні 1973 року за звинуваченням у антирадянській агітації та пропаганді.
У вересні 1988 року Василь Овсієнко долучився до Всеукраїнської координаційної ради Української Гельсінкської групи, де очолював Житомирську філію. Його активна участь в правозахисних рухах продовжувалась, і з початку червня 1998 року він став координатором програми Харківської правозахисної групи (ХПГ).
Під керівництвом Василя Овсієнка ХПГ здійснила найбільшу кількість інтерв'ю з колишніми політв'язнями та склала біографічні довідки для кожного з них. Його робота стала основою електронного архіву справ політв'язнів ХПГ, важливого джерела для збереження історії й пам'яті.
Василь Овсієнко був співавтором 4-томного видання матеріалів Української Гельсінкської групи (2001 рік) та "Міжнародного біографічного словника дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Том 1. Україна" (208 імен, 2006 рік).
Після розпаду СРСР і до того моменту, поки Путін не став президентом Росії та не закрив доступ до архівів та об'єктів ГУЛАГу, Василеві Овсієнку вдалося разом із однодумцями вивезти деякі речі із табору в Кучиному, що знаходиться в Пермській області Росії, зокрема ключі від камери Василя Стуса.
Він був лауреатом премії імені Стуса за публіцистику, удостоєний премії Огієнка в номінації "Громадська діяльність" та удостоєний орденів "За заслуги" ІІІ ступеня, "За мужність" І ступеня, а також ордену князя Ярослава Мудрого V ступеня.