В районі української антарктичної станції "Академік Вернадський" можна зустріти дуже цікаву пташку - океанника або качурку Вільсона. Свою назву вона отримала на честь американського орнітолога Олександра Вільсона. Цих пернатих легко впізнати за невеликим розміром (15-19 см), темним оперенням тулуба та виразною білою плямою в районі надхвістя. А ще вони вміють ходити по воді, повідомляють у Національному антарктичному науковому центрі.
Полярники прозвали океанників Вільсона ластівками Антарктиди за їхню витонченість. На час антарктичної зими вони мігрують до північної частини Атлантичного океану (іноді навіть зупиняючись на ночівлю на суднах) і повертаються лише з початком антарктичної весни. Та окремої уваги варте спостереження за тим, як качурки Вільсона добувають собі їжу. В основі їхнього раціону - ракоподібні, насамперед криль. Полюючи над водою, птахи ніби виконують граційний танок, торкаючись лапками води. Це дуже нагадує місячну ходу.
Для виведення потомства океанники Вільсона обирають безпечні місця, як-от заглиблення в мохових полях чи тріщинах скель, невеликі проміжки між великими каменями. Так вони намагаються приховати гнізда від поморників, які чатують на пташенят та переслідують дорослих качурок. А ще океанники Вільсона дуже швидкі в небі. Через неабияку спритність їх складно зловити на фото, інколи може вийти лише один вдалий знімок за день.