Нещодавно у Гданську на базі благодійного фонду «Фундація Gremi Personal» відкрився унікальний музей. Його експонати - трофеї, зібрані військовими ЗСУ під час бойових дій. Всі їх можна купити: кожен експонат - це одночасно лот благодійного аукціону.
Про музей, його експонати, реакцію польських ЗМІ та місцевих жителів на трофеї українських військових KP.UA розповіла менеджерка проєктів фундації Світлана Хачатрян.
Музей почався з уламка “несбиваемого воздушного танка”
- Світлано, чому ви вирішили відкрити музей? З чого все почалося?
- Офіційно музей працює від 6 червня. В цей день ми запросили польських журналістів з радіо та телебачення. Були приємно здивовані величезним інтересом до нашого музею. До речі, в день відкриття було навіть пряме включення. Така зацікавленість з боку Польщі до нас була одночасно несподівана та приємна.
Поки не хочу називати наш музей грандіозним, бо там біля ста експонатів. Але для приватного музею він класний. Якщо порівнювати з музеєм Другої світової війни, який є в Польщі, то ми маленькі. Але ми швидко ростемо.
Наша фундація була заснована при агентстві працевлаштування для українців в Польщі і має два основних напрямки допомоги.
З самого початку ми вирішили допомагати ЗСУ. Тобто частину прибутків компанії рада директорів направляла на допомогу військовим.
З початку повномасштабного вторгнення два-три місяці ми возили рідних наших працівників, тобто займалися гуманітарною допомогою. Паралельно почали допомагати ЗСУ. А потім зосередились саме на військових.
- Чому ви вирішили зосередитись саме на допомозі ЗСУ?
- Бо в Європі є такий момент - тут дуже обережно ставляться до допомоги ЗСУ, закупівлі прицілів, дронів: нібито це розпалює війну.
У нас інша позиція. Ми вважаємо так: чим більше оснащена наша армія - тим швидше ми прийдемо до перемоги - тим менше допомоги буде потрібно саме цивільним. Таку тенденцію ми тримаємо всі 15 місяців.
Більшу частину запитів ми реалізуємо саме для рідних наших співробітників, яких понад 5000 по всій Польщі. Якщо у нашої співробітниці тато, чоловік або брат на фронті, ми шукаємо допомогу для нього.
Щомісяця ми реалізуємо більше ніж 30-40 запитів. Знаємо всіх, кому допомогли. Друкуємо кожну фотографію, яку надсилають військові. Їх в нас вже сотні - в кожному офісі всі стіни завішені реальними фото хлопців та дівчат з фронту.
Десь після трьох-чотирьох місяців після початку повномасштабного вторгнення одна з бригад, якій ми допомагали, телефонує до нас і каже: слухайте, ви стільки для нас зробили! У нас є для вас дуже визначний трофей. Ми такі: супер, а що? Виявилося, що наші хлопці на сході збили російський гелікоптер Ка-25, який в армії РФ називають “танком в повітрі” і кажуть що це “несбиваемый вертолет”.
Казали, що збити їх нереально. Але українська армія їх не просто збила – а збила багато. А саме цей Ка-25 збили ще й “Перуном”, виготовленим в Польщі. Хлопці дісталися до тих уламків і вирішили зробити нам такий подарунок. Звичайно, ми не стали відмовлятися.
Замовили одну поличку, щоб поставити уламок, який важить кілограм 20. Вирішили, що можемо просити всіх хлопців надсилати нам трофеї.
Від цього гелікоптера почалася історія музею, і зараз в нас є вже більше ста експонатів. До речі, всі трофеї в музеї можна придбати. Всі кошти йдуть на допомогу ЗСУ.
- Що ви хотіли розповісти місцевим за допомогою вашого музею?
- В музеї у нас представлена російська частина та українська. Але більше все ж-таки російських експонатів. До нас приходить багато поляків. Їм цікаво. Вони долучаються, дивляться.
За допомогою цих експонатів, ми хочемо показати, що, по-перше, війна триває. І не за тими законами, які були прописані колись. Російська армія використовує заборонені касетні міни. Також ми маємо уламок ракети "Іскандер". А якщо в нас є від неї уламок, то значить, вона розірвалась десь в Україні.
В нас є такі експонати, які доводять, що те, що люди бачать по телевізору, існує не тільки на екрані.
Ще один мотив, який нам хочеться передати - “друга армія світу” не така вже й друга армія світу. І це не про те, що ми недооцінюємо нашого супротивника. Ні, вони роблять багато біди нашій країні. Ми розуміємо, що їх багато, вони мають силу, зброю й тому подібне. Але в той же час нам з різних куточків окупованої і звільненої України надсилають різноманітне оснащення, медичні речі, форму, в якій були російські полонені чи вже збиті російські загарбники. І що ми бачимо? Все в кепському стані.
“Взаємодіяти з експонатами «від росіян» люди готові тільки в рукавичках”
- А хто ваші відвідувачі?
- Музей знаходиться прямо в офісі, де ми працюємо. Тому поки що для гостей з вулиці ми зробили один день відвідувань: працюємо в посиленому режимі, особливо після Каховки та початку контрнаступу.
В планах - записати аудіогід та відеоекскурсію, де за будь-який донат люди зможуть подивитись музей та дізнатися про історію кожного експонату. Всі донати підуть на допомогу ЗСУ. Також в нас немає людини, яка буде займатися відвідувачами музею. Зупинити роботу фундації, щоб розповідати про експонати… Ми не можемо цього собі дозволити.
Гості, які були в нас минулої п'ятниці, - це дорослі поляки 60+, яких тут називають сеньорами. Але після навчального року почнеться хвиля туризму в Гданськ - це місто-порт на березі моря, сюди приїжджає відпочивати багато поляків. Чекаємо на нову хвилю людей. Для них ми будемо робити рекламу.
Українців в нас ще не було, бо п'ятниця - робочий день. Ми плануємо по суботах зробити відкриті дні музею. Та й на українську аудиторію ми поки що не пускали рекламу.
- А що казали відвідувачі, які в вас вже були?
- Для багатьох поляків відбувається зустріч з реальністю, яку вони бачили в телевізорі.
Минулого разу до нас приходили поляки, колишні військові у відставці. Вони розповідали про свою історію, дивились на те, що є, розповідали про взаємовідносини польської армії з російською. Такий цікавий і неочікуваний контингент.
Але російські експонати вони дивилися тільки в рукавичках. В нас лежать поліетиленові рукавички, як в супермаркеті. Взаємодіяти з експонатами "від росіян" люди були готові тільки в рукавичках.
Коли ми кажемо, що будь-який експонат можна придбати, вони відповідають: “Ні-ні, ми краще задонатимо просто так: вдома цього зберігати не хочеться".
Люди в шоці від того, як виглядає газета для російських солдат в 2022 році. Від того, що на російських солдатах був ремінь, який носили ще в Радянському Союзі в 50-х роках. Від парашута, який скидав заборонені касетні міни.
- А які експонати у вас є з української сторони?
- З українські сторони в нас є гільзи. Їх охоче купують, донатять, зберігають у себе, тримають в руках .
- Що ще надсилають з фронта?
- Різне оснащення (росіян. - Авт.) - камуфляжі, сумки, бронежилети тощо. В тотальній більшості це дуже неякісні речі.
Наприклад, з початку війни ми відіслали на фронт більше 20 000 одиниць тактичної медицини - дуже гарно на цьому спеціалізуємося. І коли нам із півдня, сходу та запорізького напрямку надсилали трофейні аптечки, ми побачили, що в кожній аптечці російського солдата - жгут Есмарха, і нема нічого іншого.
Це говорить про те, наскільки плювати владі в Росії на своїх так званих захисників, яких вони всюди піарять та пропагують. Насправді про життя своїх військових вони не турбуються. Цинізм зашкалює.
Ще приклад: ми маємо каску, здається, 1942 року. Вона обгоріла, на неї натягнута дуже неякісна камуфляжна тканиночка. В ній не дихає тіло, дуже некомфорно. І таких речей дуже багато.
І третій пункт, який ми хотіли представити, це те, як процвітає у них пропаганда. Там є газети, на які ти дивишся… Якби ви побачили ці газети, ви б сказали: ну, це з Радянського Союзу. Але там стоїть дата: 2022 рік. Такі газети з деокуповоної Херсонської області були у кожного військового російської армії. І такі речі вражають.
- А чи часто привозять до вас трофеї? Це не складно? На кордоні пропускають?
- Довозити трофеї досить довго: потрібно оформлювати документи при перетині кордону, тому не все так швидко.
Не всі експонати, які забрали хлопці, ми перевезли, але музей поповнюється. Компанія готова під нього виділяти більше приміщення, і ми бачимо надзвичайний інтерес, якого не очікували з боку польських ЗМІ.
В нас немає зброї, немає вибухових чи подібних речей. Камуфляж провозиться просто як одяг. На деякі речі ми робили спеціальні папери. Це треба, щоб довести, наприклад, що балістика - це не зброя.
В Україні є експонати, для яких ми тільки готуємо папери. І це не швидко. Поки експонати знаходяться на території України, займаємося логістикою.
- Які плани у музею на майбутнє? Ви плануєте існувати до кінця війни чи і після?
- 100% музей буде існувати і до перемоги, і після перемоги. Поки працюватиме фундація, буде й музей. Зараз ми працюємо на перемогу, а після перемоги будемо працювати на відбудову України. Думаю, музей буде мати довготривалу історію.
- А чим ще займається ваша фундація?
- Ми робимо найбільші заходи в Польщі для українців. Якщо не рахувати концерти, які збирають тисячі людей, проводимо фестивалі "борщу" в кожному великому місті.
Також в нас є “гастролюючі експонати”, які ми беремо з собою. Це, як правило, тубуси від різноманітної зброї, яку випустили по ворогу під час захисту України. Використовуємо трофеї у вигляді фотозони на заходах, де бажаючі можуть сфотографуватися за донат. Люди роблять фото з цими тубусами за донати. Таким чином ми назбирали більше 15 000 злотих (понад 136 тис. грн. – Ред.) на 5 фестивалях.
За майже півтора роки війни ми надали 40 мільйонів гривень допомоги ЗСУ. Нас запитують: як це можливо? Вас працює тільки двоє! Дійсно, офіційно нас працює у фундації двоє, але ми маємо цілу армію волонтерів. 250 працівників по всій Польщі, в кожному великому місті.
Всі, хто бере участь в роботі фундації, не мають зарплати, бо це - працівники компаній. Якщо нам необхідний приціл і ми знайшли його в Познані, то завжди є люди, які поїдуть, візьмуть і відправлять його нам.
Центральний офіс компанії знаходиться в Гданську. Тому географічно ми тут, але зараз гастролюємо по всій Польщі. Ми ще будемо проводити фестиваль "борщу" в Гданську і Лодзі. До нас приходить дуже багато людей. Більше збирає тільки концерт Вакарчука.
Які є лоти
Уламок ударного гвинтокрила Ка-52. Приїхав до Гданська з Донеччини. Десантник 79-ї ОДШБ отримав команду збити ворожий БПЛА "Орлан-10", але “випадково” збив ударний гвинтокрил Ка-52.
Стартова ціна лота - 30 тис. злотих (265,5 тис. грн). Зараз це найдорожчий експонат.
З Бахмута до музею приїхав шматок “Малыша”. Цей нічний оптичний приціл російського виробництва був знайдений розвідниками на позиціях російських окупантів після п`ятигодинного бою.
Стартова ціна лота - 10 тис. злотих (88,5 тис. грн).
Ще один цікавий експонат-лот знайшли на позиціях ППО окупанта у Чорнобаївці - газета “Красная Звезда” від 18 липня 2022. Напередодні українські військові знищили чотири російських склади з боєприпасами. Один якраз був розташований у Чорнобаївці. У газеті окупантам розповідають, що: “Киевский режим коварен и бесчеловечен”.
Стартова ціна лота - 1 тис. злотих (8850 грн).
Є у музеї й казанок російського окупанта. Цікавий він, насамперед, завдяки написаному на ньому позивному. "Демон" - красномовна точна характеристика. Лот був знайдений в селищі на Київщині, де понад місяць жили й мародерили окупанти. Всередині цього казанка знаходились якісь амулети, не схожі на християнські, а ще – магніти-сувеніри: Бахчисарай, Іжевськ, Удмуртія.
Стартові ціна - 500 злотих (4425 грн).
Офіцерський тактичний ніж дістався під час рейду у глибокий тил. Показово, що "еліта" обвішується дешевими китайськими ножами з AliExpress.
І що ж це за “друга армія” без джгута Есмарха, що використовувався під час Першої світової.
Серед експонатів також є радянський шолом зразка 1942 року. Він обгорів на загиблому росіянині. Дуже показово, що той шолом обтягнули новим тканинним чохлом та видали черговому мобілізованому.
До речі
Фонд Gremi Personal підтримує боротьбу за звільнення усіх окупованих українських територій. Наразі він виділив близько 40 млн грн на обладнання для Збройних Сил України, передали на фронт близько 50 систем Starlink, 13 автомобілів підвищеної прохідності, дрони, антени, рації, ноутбуки, метеосистеми, одяг, медикаменти та багато іншого тактичного обладнання.
Музей військових трофеїв знаходиться у Гданську за адресою вул. Wały Piastowskie 1/1416, 14-й поверх (між ліфтами).
Вхід безкоштовний, але за попередньою реєстрацією.
Зареєструватись можна, написавши повідомлення на сторінки Gremi Personal у соцмережах.