Третій день білгородського трагіфарсу не приніс ясності, що це було і чим закінчилося. Міністерство оборони Росії відзвітувало, що 70 диверсантів убито, решта втекла, залишивши одяг і згорілі військові автомобілі. Куди саме втекли голі диверсанти на двох – у відомстві не уточнили. Як і забули розповісти про те, що під час зіткнень загинули 17 людей російських військових, із них 11 солдатів-строковиків. І загинули вони через «вогонь по своїх», що виник через плутанину та нескоординовані дії під час «видавлювання» ДРГ з території Росії. Про це акуратно шумлять у телеграм-каналах.
Також інсайдери популярного телеграм-каналу "Генерал СВР" повідомили, що факт загибелі строковиків озвучили президенту РФ Путіну. Він дав розпорядження розібратися та попросив надати пропозиції щодо зміцнення кордонів у прикордонних з Україною областях, що «викликало нервовий сміх у кількох учасників наради».
«Мені б кудись в атаку»
І саме зараз Білгородську область почав зачищати від "диверсантів" генерал-полковник Лапін. Він же командувач угрупуванням військ "Центр", він же автор «негативної перемоги» та відходу ЗС РФ з десяти міст Харківської області, він же ватажок поразки росіян під Ізюмом, Лиманом та Балаклією та командувач переправи через Сіверський Дінець, під час якої втратив майже пів тисячі військових та сто одиниць техніки. Генерала, звичайно, з посади командувача «Центру» після цього зняли і призначили начглавштабу сухопутних військ ЗС РФ. Тепер він "вичавлює" «диверсантів» із Білгородщини.
- Тепер у мене менше питань до того, що відбувається, - заявив Євген Пригожин, засновник ПВК «Вагнер», маючи на увазі, що Лапін і тут запоре все, що можна.
Щодо Лапіна можна згадати філатовські рядки із «Сказ про Федота-стрільця…»: «Що дурень - не обєссудь! У мене інша сутність! Мені б кудись в атаку. Або на штурм кудись!» Куди завгодно, але не на реальний фронт. Адже в результаті «видавлювання» лапінські солдати не показали (хоча б здалеку) вбитих «диверсантів», натомість крупним планом знімали згорілу техніку «українців» із написами « За Бахмут ».
Тут вже взялися за голову навіть найпатріотичніші воїнкори: літери свіжою фарбою були нанесені поверх згорілої автомобільної – і це побачили тисячі користувачів інтернету, які вміють наближати картинку на екрані та уважно її розглядати. Найгучніше за всіх обурювався колишній український блогер Анатолій Шарій, який кричав, що таких і близько не можна підпускати до медійного простору.
- Сидіть, журнали заповнюйте та зошити шнуруйте! – обурювався у соцпостах Шарій. Хоча б тому, що Бахмут до «звільнення Білгородщини», заявленого РДК та «Легіоном « Свобода Росії », жодного відношення не має.
Але росіяни вірять. Їм, бідним, хочеться вірити у могутність своєї армії та нескінченне «можемо повторити», але тільки, цур, без реальних повторів.
Путін та його змінена свідомість
Ті ж, кому за родом діяльності або через надлишок вільного часу (чай, не в окопах сидять!) доводиться оцінювати те, що відбувається, відчувають певні труднощі. Як оцінювати та аналізувати те, в чому ніяк не можеш розібратися? Де диверсанти? Як пройшли кордон? Де була наша «славна армія»? Відповідь на кожне питання загрожує статтею за дискредитацію ЗС РФ, але російські аналітики намагаються лавірувати між наявністю своєї думки, кримінальним терміном та кількістю лайків під постами.
А що робити, якщо офіційно ніхто нічого не каже: президент нагороджує вчителів за загиблих учнів, прем'єр-міністр у Китаї тисне руку «дорогому другові Сі». Наче й не було ніяких диверсантів з іншої країни, не було евакуації, вибухів, стрілянини, автоколон місцевих жителів, які поспішно виїжджали…
Так, російський військовий аналітик Анатолій Несміян, відомий в інтернеті під ніком Ель-Мюрид, акуратно натякає: сил і засобів для охорони (не кажучи вже про оборону) кордону з Україною Кремль просто не має. І запевняє, що кордон прорвали саме українські бійці, а не росіяни.
- Створити щільну оборону в тисячу кілометрів – означає розмістити там всю мільйонну армію. По суті, щоб тримати цей кордон, потрібна друга армія, водночас не зовсім зрозуміло, де брати людей та техніку для першої. Тому на кордон доведеться відтягувати війська з півдня, а значить - у майбутньому створити ударний кулак для нового наступу на Париж і Берлін з форсуванням Атлантичного океану і маршу на Вашингтон буде набагато проблематичніше. Якщо взагалі можливо… – пише Несміян.
Але жарти щодо маршу на Вашингтон росіян уже не збуджують, із селами Козинка та Глотове б розібратися, який тут уже Вашингтон.
- Якщо ВСУ вдасться настільки малими силами змінити всю картину військового конфлікту, це буде свідчити лише про те, що українські генерали на голову вище та розумніші за своїх російських колег. Про політиків говорити не доводиться, тут доводити вже нема чого, - резюмує Несміян. - Тому варто розглядати дії ЗСУ у Білгородській області та їхню активізацію по всьому кордоні як превентивні дії з далеким прицілом. Пропаганда в Росії, звичайно, нестиме ахінею про дрібні групи диверсантів, слідчий комітет порушуватиме справи, міністерство оборони солідно розповідатиме про завдані удари по терористам, що прорвалися. Але суть того, що відбувається, полягатиме зовсім в іншому - тепер Кремль починає грати другим номером. І це переламати буде з кожним разом все складніше.
Говорити подібні речі у РФ – отже, наговорити собі строк. Ох, неспроста насмілився Несміян, неспроста! Одне тільки це: «Будь-який публічний виступ Путіна тільки зміцнює підозру в тому, що він все глибше занурюється в якийсь власний метавсесвіт зміненої свідомості» - вже можна вважати якщо не держзрадою, то зломом мізків нещасних росіян.
«Подобається не подобається, але доведеться воювати, моя красуне»
Також одним із перших наступив на мозоль диктатору голова ПВК Пригожин.
- Кілька місяців тому, коли я заявив про те, що вестиму підготовку бійців у Білгородській та Курській областях, трапилося кілька подій. Перша: мені зателефонував міністр оборони Шойгу і обурений, сказав: «Не лізьте, Євгене Вікторовичу, куди не треба. Російська армія сама здатна захищати кордони». А друга: було кілька зустрічей із губернаторами регіонів, які теж попросили займатися самостійно, - розповів Пригожин в одному з інтерв'ю, повністю підтвердивши тезу, що ПВК «Вагнер» та міноборони РФ – близнюки-брати.
Намагається пояснити незрозуміле і доктор політичних наук, професор Московського інституту національних та регіональних відносин Ігор Скурлатов. Він критикує ще жорсткіше.
- Чому немає «відповіді», чому немає наступу, незважаючи на наявність у Генштабі РФ кількох планів визволення України? І людей вистачає, і озброєння. Нема політичної волі. Продовжуємо спостерігати. Виходу Кремль не має. «Подобається не подобається, але доведеться воювати, моя красуне», - обурюється Скурлатов, цитуючи чи то з наміром, чи випадково Путіна з його «подобається не подобається». - Або тебе, всю таку гламурну, геополітичні вороги витягнуть та зґвалтують. Тепленька, що перебуває в мріях, і не помічає, що ґвалтівник вже в твоїй квартирі, громить начиння і шукає тебе. «Все життя попереду, роздягнися і чекай» - як у пісні. Якийсь лютий політичний мазохізм.
Евакуювати 150 тисяч «вдячних» за це людей? Легко!
Але все це емоції, а от громадський діяч, блогер та один із ініціаторів переслідування опозиціонера Олексія Навального – Сергій Карнаухов уже знайшов вирішення проблеми. У своїй передачі "Лабораторія Карнаухова" він прямо заявив: треба створити буферну зону на кордоні РФ та України.
- Буферна зона на території Росії – це не соромно! Через те, що ми не створили буферну зону на території ворога, нам потрібно зробити це всередині країни. Нічого такого у цьому немає. Ми робимо все для людей. Це реальний шлях порятунку на лінії бойового зіткнення, – заявив Карнаухов. Водночас місцевих жителів, на його думку, слід евакуювати зі своїх будинків у безпечне місце. І всі ці 100-150 тисяч людей будуть «вдячні за безпеку». Де саме знаходиться «безпечне місце» – Карнаухов не уточнив. А якщо брати за приклади евакуацію мешканців окупованих частин Донецької та Луганської областей у 2022 році, мешканців окупованих районів Запорізької та Херсонської – то стає більш-менш зрозумілим, де в Росії безпечно. Ямало-Ненецький округ та Красноярський край із радістю зустрінуть своїх нових мешканців.
Чи не про це говорили бійці «Російського добровольчого корпусу» та Легіону «Свобода Росії» у перший день візиту на Білгородщину – про демілітаризацію прикордонного регіону? Тоді навіщо за ними ганялися, якщо Карнаухов каже, що буферна (і відповідно – демілітаризована) зона – це не соромно і навіть нормально? Хто їх розбере, цих росіян...
А ось міністр оборони, цей Шойгу, висловився конкретно і чітко! Щоправда, третього дня після відомих подій.
- Міноборони й надалі оперативно і гранично жорстко реагуватиме на дії Києва, подібно до атаки в Білгородській області, - ось що він сказав.
У сухому залишку маємо: бойові дії переходять з території України до Росії, про що неодноразово говорилося, але серйозно до цього ніхто не ставився (у російських ток-шоу навіть любили жартувати на цю тему, ось і дожартувалися). Ситуацію в Білгородській області не розуміють навіть у Кремлі, який не збирається проводити засідання Ради безпеки, ніби нічого не сталося. Офіційної реакції немає (пустослів Шойгу не береться до уваги). Переможні реляції російського міністерства оборони, як вони перемогли у Грайвороні, не підкріплені доказами. Частина громадян Росії взагалі не знає, що у них проблеми в Західному військовому окрузі – у перший день «диверсії» ЗМІ ретельно замовчували те, що відбувається.
Вишенькою на цьому торті здивування став секретар РНБО України Олексій Данилов, який передбачив, що події Білгородської області можуть повторитися в інших регіонах Росії.
– Брянська, Курська, Воронезька області, інші території не можуть бути у безпеці, – резюмував Данилов.
А ось тут віримо!