Серед білого дня теплим травневим днем недільну тишу у невеликій Лохвиці раптово порушили постріли. Люди перелякалися: до нас прийшли вороги чи діє ДРГ? А потім пролунав вибух: невже обстріл?..
Ближче до вечора все невелике місто дізналося, що сталося, а коли поліція Полтавської області видала офіційне підтвердження, жахнулася і вся Україна. В розпал війни, коли так по-особливому цінується кожне людське життя, простий мешканець Лохвиці – не фашист, не садист – розстріляв трьох сусідів та підірвав себе гранатою.
Правоохоронці поки не повідомляють причини трагедії – триває слідство. KP.UA поговорила з людиною, яка знала і стрільця, і його жертв.
Політики немає
Одним із трьох загиблих від руки 53-річного Олександра Сови був колишній мер Лохвиці – В'ячеслав Демчук. Через це події спочатку надали політичного відтінку. Склавши повноваження міського голови, Демчук став директором місцевого спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, при якому працює автошкола. З початком війни колишній мер багато робив для фронту, а Сова, кажуть, дотримувався інших поглядів і нібито раніше був членом Партії регіонів.
- Я про партію нічого не знаю і сумніваюся, що Сашко до якоїсь організації входив. Він завжди був замкнутий, не любив компаній. Ми з пацанами у юності то м'яч ганяли, то бігали на річку. А він тримався осторонь. Щоправда, в армії відслужив, потім улаштувався до школи трудовиком, у вільний час автомобілі ремонтував. Взагалі звичайний мужик - рукастий, не п'є. Усі знали, що має рушницю – зареєстрована "гладкостволка", він з нею на полювання ходив, - каже уродженець Лохвиці Микола Чиж. – Я вчора зі своїми рідними розмовляв, які на одній вулиці із Совою живуть. Так всі у шоці. Політики тут ніякої немає, але хто ж знав, що побутова сварка ось так може закінчитися.
Стукіт, грюкіт і війна за межу
Будинок Демчука стоїть навпроти будинку Сови. Окрім ексмера, Олександр розстріляв свою найближчу сусідку – 63-річну вчительку математики Алевтину Панченко, з якою працював в одній школі, та сусіда через будинок – 67-річного Михайла.
- У Сашка була сім'я - дружина, дитина, але він начебто розлучився. Жив один, будинок упорядковував. Він у нього не двоповерховий, але досить високий, міцний. Останнім часом він на хаті дах перекривав. Звичку мав стати о п'ятій-шостій годині ранку і розпочинати роботу. А це стукіт, грюкіт, вереск пили, дзижчання перфоратора... Кому це сподобається, коли люди довкола спати ще хочуть? Демчук неодноразово йому робив зауваження, і дядько Мишко теж, і Алевтина. Це довго тривало. З Алевтиною, а в них обох по 40 соток городу, Сова ще й за межу щороку під час оранки сварився.
Ось і цього недільного ранку Сова нібито знову стук-грюк на даху влаштував. Його попросили вгамуватися, а він ні в яку - що, мовляв, робитиму, коли дощі підуть? Поговорив із сусідами так міцненько, та й сам невтішні слова, мабуть, почув.
- Дядько Мишко, люди розповідають, начебто Сові ще й дорікав: йде війна, герої на фронті Україну захищають, а ти собі хату будуєш, спокою нам не даєш. Ось він усіх трьох і постріляв.
Діяв так, ніби все спланував
Повідомлення про злочин поліція отримала о другій годині дня. Наш співрозмовник не знає, що трапилося у проміжку між цим часом та ранковим конфліктом. Але є свідчення, що дії Сови не виглядали спонтанними. Він поводився як людина, яка все для себе спланувала.
Спершу підійшов до будинку В'ячеслава Демчука. Нібито зробив пару залпів у повітря. Коли колишній мер відчинив ворота, вистрілив у нього.
Потім увійшов до будинку сусідки, у якої були відчинені двері. Жінка тим часом займалася з дитиною. Стрілець наказав дитині вийти, але перед цим забрав у неї телефон, пообіцявши, що потім віддасть. І вистрілив у вчительку.
Останнім був убитий дядько Мишко. Виконавши свій страшний задум, Олександр повернувся до себе на подвір'я та підірвав під собою гранату.
У поліції Полтавської області сказали, що побутова версія розглядається як одна з основних, але про те, які ще можуть бути мотиви, – не сказали.