Літо вже на носі, і тільки-но пригріє сонечко, багатьом заманеться на природу - на шашлики, відпочинок біля озера, збирати ягоди чи гриби у лісі. Не секрет, що нерідко такі прогулянки закінчуються досить плачевно через укуси змій.
Панікувати не варто, а потрібно розібратись, що треба знати про плазунів, аби не наражати себе на небезпеку, та як поводитися, якщо зустрічі все ж уникнути не вдалося. І це з'ясовувала KP.UA.
Неточна статистика
Львівщина, зазвичай, є лідером серед регіонів, де люди найбільше страждають від укусів змій. За активний сезон-2022, тобто з весни до пізньої осені, в області плазуни покусали більше трьох десятків людей. Однак це лише офіційна статистика, а реальна може бути в рази більша, впевнені спеціалісти.
У Головному управлінні ДСНС Львівщини кажуть, що отримують інформацію про укуси змій лише від медиків, коли доводиться, наприклад, для транспортування травмованого у медзаклад залучати рятувальників. До того ж є багато випадків, коли людина взагалі не звертається до лікарів. Тож цю цифру можна спокійно множити на два.
Через доволі прохолодну весну наразі випадків укусів змій в Україні небагато. Так, наприкінці квітня у Бродівську центральну міську лікарню поступив 66-річний чоловік, якого змія вкусила у руку. Однак після обстеження та надання медичної допомоги від подальшої госпіталізації він відмовився.
Ще один випадок був у Чернівецькій області - у Берегометі змія вкусила 44-річну жінку за руку. Але її стан був задовільний, і до медиків вона не зверталася.
- Найдоцільніше підбивати підсумки в кінці сезону, - розповідає KP.UA голова Львівського відділення Українського герпетологічного товариства Тарас Гринчишин. - Наприклад, у 2018–2019 роках відомо про 40-50 укусів, у 2020-му було лише 28, мабуть, тоді дався взнаки карантин, коли люди на природу вибиралися менше. Загалом можна сказати, що офіційно щороку у Львівській області фіксують до 50 укусів змій. Але наголошую, що це лише офіційна статистика, реальна ж принаймні вдвічі більша - до 100 випадків на рік.
Тепло і посуха - сприятливе середовище
Змії в Україні активні з травня до жовтня, але найбільше шансів зустріти їх - у травні-червні, під час шлюбного періоду. Другий пік - восени, у вересні, якраз припадає на грибний сезон. Хоча усе залежить від погоди. Тарас Гринчишин каже, що одного разу був випадок, коли змія вкусила людину у грудні.
Найчастіше змії кусають людей у Стрийському районі Львівської області. Можливо, через те, що влітку там багато відпочивальників, все ж таки - Карпати. І приблизно 50 на 50 відсотків серед постраждалих - місцеві мешканці і туристи. Також часто через укуси змій страждають жителі Івано-Франківської та Закарпатської областей.
Активність плазунів зумовлена, насамперед, кліматом. Посуха і тепло - ідеальне для них середовище, адже воно сприяє їхньому розмноженню.
- Змій більшає, і вони змушені розселятися на нові території. Це можуть бути околиці міст, закинуті приміщення або навіть новобудови там, де колись був ліс чи поле, - каже Тарас Гринчишин. - Тому останнім часом не дивно, що плазунів можна зустріти навіть у місті.
Як розпізнати небезпечного плазуна
В Україні, включно із Кримом, є десять видів змій, отруйними з яких є лише два. На Львівщині трапляються чотири види: гадюка звичайна, вуж звичайний, мідянка і полоз лісовий, на Закарпатті та у каньйоні Дністра є ще п’ятий - вуж водяний. Усі, крім першого, - не отруйні. Так само безпечна і безнога ящірка веретільниця, яку в народі звуть гладуном, падальником чи мідяницею.
- Єдиний небезпечний вид плазунів на Львівщині - це гадюка звичайна. Більшість з них може мати забарвлення різних відтінків, але завжди з типовою темною смугою – зиґзаґом чи ланцюжком із ромбиків вздовж спини, проте деякі (у горах – близько третини від усіх) є повністю чорними, - розповідає Тарас Гринчишин. - Втім, її укуси здебільшого несмертельні. Після укусу гадюки виживають більше 99,5% людей. І сьогодні на Львівщині більше ризиків загинути від безпілотника, ніж від укусу змії. На півдні і сході України трапляється гадюка степова. У центрі і на сході України ще є гадюка Нікольського, або лісостепова, яку зараз визнали лише підвидом звичайної. Вона також чорного забарвлення, проте у нас не трапляється, і її не слід плутати з місцевими чорними. Також слід пам’ятати, що жодної "гадюки карпатської" не існує, це той же вид, який розповсюджений від Франції і аж до Сибіру - гадюка звичайна.
Трапляються ці плазуни у різних місцях: лісовий полоз і мідянка - у сухих кам’янистих місцевостях, звичайний вуж полюбляє вологу, а водяний вуж взагалі прив’язаний до водойм. До речі, останній вид не має тих жовтих "вушок", чим лякає людей, особливо коли плаває у воді. Гадюки найчастіше трапляються на стику різних біотопів, поміж чагарників, біля боліт, на вирубках.
Усіх неотруйних змій, що трапляються на Львівщині, можна розпізнати за довгим і тонким тулубом, що плавно переходить у довгий хвіст, заокругленою формою голови, круглою зіницею ока. Мідянки у довжину можуть сягати 70 см, вужі - понад метр, полози - до 1,5-2 метри. Гадюки ж мають доволі валькувате і товсте тіло з коротким хвостом, щонайбільше до 80 см завдовжки, вертикальну зіницю ока.
- Якщо змію помітили біля людського житла, то туди вона потрапляє переважно в пошуках здобичі (найчастіше це миші). Полоз теж полює на гризунів, тоді як звичайні вужі "спеціалізуються" на жабах, водяні - на рибі, мідянки - на ящірках. Поселитися біля людського житла змія може, якщо подвір’я захаращене - є стоси дошок, каміння, дров, висока трава. Це можливий сховок і для гадюки, і для вужа. Вони там і ховаються, і можуть зверху вигріватися на сонці, - каже Тарас Гринчишин.
Варто пам’ятати, що змії ніколи не нападають першими - вони кусають, лише захищаючись, а спочатку змія намагається заховатися або завмерти, сподіваючись, що її не помітять. Тож, натрапивши на плазуна, не варто панікувати.
- Якщо людина стає, сідає на неї чи тягнеться рукою, то це провокує змію на укус. Сама вона розуміє, що людина не є для неї здобиччю, крім того, витрачати отруту даремно їй зовсім не хочеться, - продовжує герпетолог. - Якщо молода гадючка, скажімо, може видати одразу весь запас отрути, який має в залозах, то доросла буде його ощадно дозувати. Трапляються навіть випадки, що вона кусає, але не випорскує отрути.
Тому, за словами спеціаліста, якщо ви все ж натрапили на змію, лякатися не потрібно. І в жодному разі її не вбивати. Слід спокійно розійтися, за можливості - спробувати сфотографувати змію. З відстані 1-2 метри зробити це можна цілком безпечно, адже наші види змій не кидаються і не стрибають. Надіслана фахівцям фотографія допоможе визначити вид змії, якщо її не розпізнали, а також поповнить відомості про її поширення, особливо, якщо відомі й координати знахідки.
- Зустрівши змію на природі, слід просто спокійно розійтися, не зачіпати її. Бажано мати добре захищені ноги - добре взуття, довгі штани. А також палицю, якою попередньо ворушити траву та чагарники, якщо шукаємо гриби чи ягоди. Трохи тупотіти, бо змії не чують голосу, але відчувають вібрацію, і це їх відлякує, - каже науковець.
Головне - не панікувати
Що ж робити, якщо зустрічі зі змією не уникнули і вона все ж вкусила? Тут, кажуть медики, не настільки усе трагічно. Насамперед, варто зберігати спокій. Накладати джгут та припікати місце укусу не можна. Потрібно обробити рану антисептиком, прикласти лід, випити таблетку від алергії і якомога швидше звернутися до медичного закладу.
Тарас Гринчишин каже, що йому особисто відомо лише про три смертельні випадки у Львівській області за останні 20 років - це двоє дітей (4 та 7 років) і одна доросла жінка. Це значно менше половини відсотка усіх укусів.
Найбільшу небезпеку укус гадюки становить для дітей, бо в них доза отрути припадає на меншу масу тіла, або для людей, в яких може бути вроджена підвищена алергічна чутливість. Для дорослої людини її укус обходиться по-різному - деколи легко, деколи досить важко, але не фатально. Інколи можна обійтися навіть без спеціального лікування, але якщо мова про дитину, то необхідно доставити її якомога швидше до лікарні.
- Якщо змія вкусила, треба спершу продезинфікувати місце укусу чи протерти його рідиною, хоча б слиною. Якщо укушений палець, слід зняти всі перстні, каблучки, браслети, годинник тощо, бо коли розвинеться набряк, цього зробити буде неможливо. Не можна накладати джгут, бо отрута гадюки має місцеву дію. Наприклад, якщо отрута кобри паралізує дихальний центр людини, то гадюки - розкладає місцеві тканини. Якщо зупинити кровообіг і дати цій отруті сконцентруватися в певному місці, то може настати некроз тканин, тоді наслідки будуть невтішні. Знову ж таки, не варто багато рухатися, бо отрута розійдеться по всьому організму і буде набрякати все тіло. Також постраждалому слід багато пити, за можливості - охолодити місце укусу та вжити антигістамінні препарати. Але не слід ані розрізати, ані припікати місце укусу, бо це додаткове травмування. Це призведе до більших травм і не допоможе, - каже Гринчишин.
Також, за його словами, медики не радять відсмоктувати із ранки отруту, але він, опираючись на власний досвід, не проти цього, особливо, якщо йдеться про потерпілу дитину. Це можна робити губами, відразу спльовуючи, або спробувати витягнути зрізаним пластиковим шприцом. Чим менше отрути залишиться в ранці, тим легші будуть наслідки.
Найважчі наслідки можуть бути, якщо змія вкусила у шию чи десь поблизу. Але таке трапляється дуже зрідка, кажуть спеціалісти, зазвичай, понад 90% - це укуси руки, ноги, стопи, гомілки.
Чи є сироватка проти зміїної отрути в українських лікарнях зараз, Тарас Гринчишин не впевнений. Каже, що, зазвичай, в наші лікарні постачають імпортний препарат, призначений не проти гадюки звичайної, а проти кількох видів змій, так звана полівалентна сироватка. Тому деколи введення її може викликати в організмі сильнішу реакцію, ніж сам укус.
- Через це частина медзакладів відмовляється її купувати. Окрім того, її потрібно зберігати в холоді, треба вводити якнайшвидше після укусу, а це не завжди можливо,- вважає герпетолог.
Тож, помітивши змію на природі чи в себе на подвір’ї, у жодному разі не панікуйте і не торкайтеся її руками. А якщо все ж не вдалося уникнути з нею близького контакту, варто пам’ятати, що смертельні випадки після укуси гадюки - надзвичайна рідкість.