Після початку повномасштабної війни в Україні школи Німеччини прийняли близько 200 тисяч українських дітей. Одні діти пішли до інтеграційних «вітальних» класів, де інтенсивно вчать німецьку мову, інші ризикнули одразу йти у звичайні - для німців.
Чим здивували українців німецькі школи? Про свій досвід розповіли Анастасія із Кременчука (Берлін), Людмила із Києва (Мюнхен) та Олена із Київської області (Кельн).
Школа від школи відрізняється
У Німеччині 16 освітніх систем, тож єдиних нормативів, підручників у німецьких школах немає.
Спершу новачки відвідують лише уроки німецької, а потім починають освоювати інші предмети. Але навіть у цьому правилі є винятки. Киянка Людмила ризикнула віддати 11-річного сина одразу до четвертого класу, без підготовки.
- Хотіла занурити дитину у середовище. Вийде чи ні. Пів року мій Сашко мовчав. Я хвилювалася – вчителька заспокоювала, казала: це нормально, дитина набирає словникового запасу. У другому півріччі син заговорив. Навіть друзі у нього з'явилися серед німецьких дітей. Нещодавно запрошував одного з них додому з ночівлею. Вчитися тут було б нескладно, якби не мовний бар'єр, - вважає Люда.
Олена із Київської області не стала віддавати 12-річного сина до звичайного німецького класу без підготовки.
- Бачу, що синові у школі складно. У нашому класі навчаються лише діти з України різного віку – від 11 до 17 років. Моя дитина в класі наймолодша, друзів у неї не з'явилося. Продовжуємо дистанційно вчитися в українській школі. Розумію, що тепер знатиме німецьку краще за старшокласників, і це позитивний момент, - зазначає Олена.
Дві дочки Анастасії – 15 та 13 років – навчаються у звичайному німецькому класі.
- Нам пощастило, що ми потрапили одразу до гімназії. Коли тільки приїхали до Берліна, дітей розподіляли не за здібностями, а за тим, де місце знайдуть. Люди, які нам допомагали, домовились за моїх дітей у адміністрації. Поки були місця у гімназії, їх взяли туди.
Ті ж, хто приїхав пізніше, до гімназії не встиг, - їх розподілили в школи нижчим рівнем - Realschule і Hauptschule, де були місця.
Тут дітей розподіляють після 4-го класу у різні школи – за здібностями. Ті, хто сильніші, йдуть у Gymnasium. Тих, хто слабше - відправляють до Realschule. Дуже слабких відправляють до Hauptschule.
– Теоретично, діти можуть переводитися із однієї школи до іншої залежно від успішності. З Gymnasium можна потрапити до Realschule і навпаки. Але переважно буває так: хто куди пішов, той там і залишився. А від цього залежать подальші перспективи дитини. Мені це здалося дивним, – каже Анастасія. - Виходить, моїм дітям дуже пощастило, що вони одразу опинились у гімназії. Але не факт, що вони залишаться там.
Чи обов'язково дітям біженців ходити до школи в Німеччині?
Так! Освіта дітей у Німеччині обов'язкова. Навіть якщо батьки українських дітей поки що не мають реєстрації, це не привід пропускати заняття в школі.
Не ходити до школи, навіть якийсь час, небезпечно. На пропуск кожного дня і навіть уроку має бути пояснення від батьків. Відсутність дитини без поважної причини не може перевищувати 10 днів на рік. Якщо пропущених днів виявиться більше, школа може звернутися до соціальної служби.
У разі хвороби дитини слід мати довідку від лікаря. А якщо вона не ходить до школи без причини, батьків можуть оштрафувати. У деяких випадках відсутність дитини можуть трактувати як злісне невиконання батьківських обов'язків. За такий «злочин» можна навіть втратити батьківські права.
Система оцінювання
Система оцінювання в Німеччині 6-бальна. Але, на відміну від Польщі, у Німеччині найвища оцінка – 1, а найнижча – 6.
Харчування - смачно та безкоштовно
- Годують тут смачно. У нашій школі в Кременчуці меню у їдальні було одноманітним, особливо вибирати не доводилося. Тут же діти самі заходять на сайт, у свій особистий кабінет, і вибирають страви наступного дня, які їм до вподоби, – ділиться Анастасія.
Ставлення до українських дітей
– Загалом ставлення до моїх дітей нормальне, – продовжує Настя. – Про інші школи я чула різне. Іноді діти потрапляють у середовище, де їх цькують, дехто стикається з українофобськими настроями.
У школах нижчого рівня, за словами співвітчизниць, багато дітей ведуть розгульний спосіб життя – туди краще не потрапляти.
Знайомі скаржилися, що у деяких гімназіях до українців ставляться суворо. Збираються влаштовувати іспити з німецької та англійської мов, і, якщо ті їх не складуть, з гімназії переведуть до Realschule, школи нижчого рівня. У подруги син дуже хочеться залишитися в гімназії, тому як проклятий з ранку і до ночі вчить німецьку та англійську мови, - розповіла Настя.
Дистанційка
Дистанційної, як і сімейної форми навчання, у Німеччині немає. Хоч це здається дивним, навіть у ковідні часи школи Німеччини здебільшого працювали. Дистанційку могли собі дозволити лише вищі навчальні заклади.
Дисципліна і ще раз дисципліна
Запізнень у Німеччині не люблять: правил потрібно дотримуватися. Якщо ситуація із запізненнями повторюється кілька днів поспіль, на батьків може чекати серйозна розмова.
Більше того, якщо школяр прийшов за 5, а не за 15 хвилин до початку уроку, вчителі будуть незадоволені.
- Хто запізнився, їх просять постояти якийсь час за дверима. Після цього недбайливого учня повертають до класу, кажуть, що запізнюватися не можна. Щоправда, на наших дітей цей захід діє не надто ефективно, - розповіла Олена.
Гуртки, розваги, групи продовженого дня
При німецьких школах є безліч гуртків та секцій, де дитина може затримуватись після уроків. Діти можуть робити уроки у групі продовженого дня, спілкуватися, займатися спортом.
- У школах Німеччини багато розваг – свята, дискотеки, посеред шкільного дня можуть прийти аніматори розважати дітей. Бувають цілі маскарадні дні. Періодично діти всім класом їздять у якусь подорож. Нещодавно молодшу дочку запросили поїхати у туристичну поїздку на 10 днів усім класом. Про оплату не було жодного слова. Донька, на жаль, відмовилася: не дуже впевнено почувається серед німців. А взагалі така можливість є – вирушати у короткі табірні поїздки. Якби подібне можна було б запровадити у наших школах – це була б мрія, – розповіла Настя.
- При школі є купа гуртків. У нас – фехтування, танці, вокал, футбол, кулінарний гурток – все безкоштовно. Мій син спочатку не хотів йти до кулінарного гуртка, а потім йому навіть сподобалося. На одному занятті готували суші та їли їх. Продукти для приготування надає школа. Також німецька школа організовує подорожі. Нещодавно діти вирушали у 5-денну подорож. На поїздку із класом потрібно було здати 290 євро. Але оскільки ми не працюємо, поїздку за нас оплачувала держава, - розповіла Люда.
Шкільні предмети
– У німецьких школах є предмети, яких немає у нас. Наприклад, релігієзнавство, політика, економіка. На жаль, на багатьох уроках українські діти не беруть участі у навчальному процесі через мовний бар'єр, – розповіла Настя.
– Незважаючи на різноманітність предметів, у німецькій школі окремого уроку літератури немає. Все, що читають діти, є у загальному курсі мови, – зазначила Олена.
Домашні завдання та уроки
Анастасія каже, що домашніх завдань її дітям майже не дають. Хіба що зрідка й потроху. Старша може посидіти з математикою чи політикою. Середня не робить взагалі нічого. Тільки на додаткових уроках українці вивчають німецьку.
- Якщо судити з предметів, які збігаються з українською програмою, можна сказати, що вона легша. Математика точно простіше, а ось англійська – навпаки. Рівень англійської не можна порівняти з нашими школами. Якщо в Україні старша донька була однією з найсильніших учениць і дуже комфортно почувалася, то після вступу до німецької гімназії говорила, що знає англійську найгірше в класі. Хоча зараз уже підтягнулася, – каже Анастасія.
Також вирізняється і наповнення шкільного дня. Якщо в Україні будуть шість різних уроків, то в Німеччині йдуть пари – 2 математики, 2 фізики тощо. Відповідно, менше уроків задають додому.
- Але при цьому складно висидіти пару: у старшої в день по 4 півторагодинні уроки, - нарікає Настя.
Грошові збори
Що стосується шкільних зборів, що нав'язали в зубах - на ремонт, на миючі засоби, на подарунки вчителям, то в Німеччині наші співвітчизниці з подібним не стикалися.
- Зборів у школах немає й близько. Якщо не брати до уваги того, що ми здали 1 євро за рік, - розповіла Людмила.
– У німецькій школі у нас ніхто нічого не просив. А от до батьківського чату української школи постійно надходять повідомлення про те, що треба здати гроші то на охорону, то на подарунки. Здаємо... - поділилася враженнями Олена.
Ставлення вчителів до наших дітей
- Ставлення до наших дітей дуже різне. Нам пощастило, класний керівник у німецькій школі знає російську мову. Україномовних дітей у нашому класі немає. У кожному класі навчається по одній-дві дитини з України, – каже Людмила. - Гендерний розподіл серед учителів більш рівноважний, ніж в Україні. Якщо в наших школах викладають переважно жінки, учительський склад у Німеччині – половина жінок, половина чоловіків.
Людмила зазначає, що у Німеччині діти не бояться вчителів, не побоюються викликати у них негативні почуття. Вчителі виглядають емоційно безпечними, ставляться до дітей по-дружньому. Навіть якщо дитина щось накоїла, її не вичитуватимуть, не принижуватимуть, не дорікатимуть. Однак, не у всіх так райдужно.
– А от знайомі на курсах німецької кажуть, що їхніх дітей кривдять у школі. Донька знайомої, яка навчається у першому класі, завжди у всьому винна. Вчитель запевняє, що саме вона ініціює конфлікти. Хоча, коли мама приходить забирати її зі школи, обличчя обдерте саме у її доньки, а в іншої дівчинки, з якою стався конфлікт, усе ціле, - розповіла Настя.
Канікули – через кожні 6 тижнів
Кожна федеральна земля Німеччини має свій графік відпочинку. Загальна тривалість канікул не повинна перевищувати 75 днів на рік, за винятком вихідних та свят.
За часом канікули у різних землях збігаються лише у різдвяні та великодні дні. У багатьох шкіл канікули – через кожні шість тижнів.
Успіхи та неуспіхи українських дітей
- На жаль, дітям, які не знають німецької мови, освоїти зміст звичайного уроку досить важко. Деколи і німецькі вчителі просять українців «посидіти тихенько». Тому є побоювання, що багато дітей українських біженців, які відразу пішли у звичайні німецькі класи, а не «вітальні», залишаться на другий рік, - розповіла Олена.
Враження від навчального року
- Вчитися в українській школі не встигаємо. Уроки робимо у вихідні. Вирішила: закінчуємо цей рік - і йдемо з української дистанційки. Дві школи – це надто велике навантаження. Повернемося додому після війни обов'язково, але поки ми тут, повноцінно вчитися мій син буде лише у німецькій школі, – розповіла Людмила.
– В інтеграційному класі нам не сподобалося. Плануємо повернутися до України, аби закінчувати навчальний рік у своїй школі. Старші діти ображали сина, який був наймолодшим. Крім того, одною із причин для булінгу стало те, що він – українець, – розповіла про плани Олена.
- Навчання у звичному розумінні тут зараз немає. Старша із захопленням тренує мови – англійську та німецьку, середня вчить німецьку і вже хоч щось може сказати. Зрозуміло, що таких знань з німецької вони б не отримали в українській школі. Середня дочка також продовжує навчатися в українській школі онлайн. Встигати все реально. Головне, робити стабільну кількість уроків на день. Тут, звичайно, потрібно, щоб я її підштовхнула і проконтролювала, – ділиться Настя. - За підсумками цього року можна сказати, що основна увага у Німеччині - на німецьку мову. Поки що від наших дітей не вимагають повноцінного вивчення шкільної програми. Я назвала б цей навчальний рік затяжним уроком німецької мови, - підсумувала Настя.
До речі
Шкільний рік учню інтеграційного «вітального» класу не зараховується. Однак якщо дитина зможе вивчити мову протягом року, то продовжити навчання у німецькому класі їй буде набагато простіше.
Важливо
У Німеччині дітей до 12 років залишати без нагляду дорослих заборонено. Від 7 до 12 років дитину можна залишити на період до двох годин одну Проте, якщо сусіди поскаржаться, що дитина у квартирі сама, - приїдуть соціальні служби. І якщо вони знайдуть місце перебування дитини небезпечним, у батьків можуть виникнути проблеми.
Як усе влаштовано
У перший клас Grundschule у Німеччині йдуть у шість років. Тут діти навчаються 4-6 років (залежно від регіону). Після закінчення молодшої школи вони проходять тестування.
Залежно від успіхів, учень отримує рекомендацію до однієї зі шкіл. Тривалість навчання залежить від виду навчального закладу та федеральної землі.
Основна школа - Hauptschule. Після 5 років навчання діти можуть вступати до технікумів або професійних коледжів.
Єдина школа - Gesamtschule. Після її закінчення діти можуть вступати до гімназії або продовжувати професійне навчання.
Реальна школа - Realschule, тут навчаються 6 років, після чого можуть переходити до Sekundarstufe II або вступати до коледжів.
Gesamtschule – загальна школа, що поєднує особливості різних освітніх програм та дозволяє вивчати технічні та гуманітарні науки одночасно.
Після цієї школи діти можуть вступати до гімназії або продовжувати професійне навчання.
Gymnasium - найпрестижніша установа середньої ланки освіти, тому зараховують сюди за серйозним конкурсом та рекомендаціями. Часто вимагають знання щонайменше двох іноземних мов.
У гімназії діти можуть навчатися 9 років після молодшої школи або два-три роки, якщо здобувають тут повну середню освіту.
До речі, до університету можна вступити лише після закінчення гімназії. Після 12-го або 13-го класу гімназисти одержують атестат Abitur. Він дає право вступу до вищого навчального закладу.
Загалом майбутнє дитини залежить від успіхів у молодших класах школи. Теоретично можна переходити із однієї школи до іншої, але практично це відбувається рідко. Однак, якщо успішність у дитини впаде, її переведуть до іншої школи, простішої.