До Великої палати Верховного суду зазвичай передають найскладніші справи з метою забезпечення справедливого застосування норм права. Це господарські, економічні суперечки, конфліктні взаємини громадян із владою. І ось маємо прецедент: Касаційний кримінальний суд передав до такого поважного колегіального органу справу про банальну крадіжку, вчинену простим сільським жителем. Вищі служителі Феміди побачили в ній наявність “виключної правової проблеми”.
У народі про таке кажуть - “до живого допекло!”. Зміни до Кримінального кодексу, ухвалені Верховною Радою на початку березня 2022 року, суттєво підвищили відповідальність за злочини проти власності, скоєні в умовах воєнного стану. Хотіли як краще: поставити перешкоди різним видам мародерства, а вийшло як завжди – суди вимушені саджати ледь не «за три колоски».
Поки Велика палата буде розмірковувати, що з цим робити, KP.UA радилася із правниками.
Потерпілі претензій не мали, мала - прокуратура
На початку лютого минулого року житель Сокирнянського району Чернівецької області поцупив із сусідського сараю кілька бідонів і чавунних ємностей. Злодійського досвіду, принаймні офіційно, чоловік до цього не мав, але дебютом надихнувся. Через місяць – у березні - він здійснив ще дві вилазки, розжившись бензопилою, мотокосою і кількома рулонами ламінату.
На суді обвинувачений щиро каявся, просив не позбавляти його волі, адже має на утриманні двох малолітніх дітей. Заради них, мовляв, і вчиняв крадіжки, на них і витратив гроші. Потерпілим все відшкодував, до земляка вони претензій не мали.
Районний суд до чоловіка дослухався, однак менше 5 років за законами воєнного часу призначити не міг. Проте дав відстрочку і замінив тримання під вартою на домашній арешт. Прокуратура проявила принциповість і оскаржила вирок. Апеляційний суд відправив селянина на реальні 5 років.
Це лише одна історія із багатьох подібних, але саме вона стала тою краплею, яка змусила Касаційний кримінальний суд порушити питання про наявність виключної правової проблеми.
Сім років на зоні за кілька пачок сигарет
Після вступу в силу закону про посилення відповідальності за мародерство всі крадіжки кваліфікуються за 4-ю частиною ст. 185 Кримінального кодексу, тобто переводяться в розряд тяжких злочинів. Байдуже, скільки, чого і за яких умов поцуплено, санкція одна – від 5 до 8 років.
Красти не можна – це поза сумнівом. Але до твердження, що кожен злодій має сидіти в тюрмі, суспільство давно почало ставитися диференційовано. Сьогодні ж гребінка одна, і критерії, як нею чесати, відсутні. Ось для прикладу:
На 5 років позбавлення волі в умовах воєнного стану був засуджений житель Миколаївщини, який взяв із платіжного терміналу непрацюючої через військові дії АЗС 76 000 гривень. А мешканець Львова, який поцупив з магазинної полиці п’ять пачок сигарет вартістю 556 гривень, отримав аж 7 реальних років ув’язнення.
З 7 березня 2022 року по 6 березня 2023-го кількість вироків по ч. 4 ст. 185 зросла з двозначної до чотиризначної цифри і становить 7550, про це і йдеться у рішенні Касаційного суду. Нараховані тюремні терміни зростають у геометричній прогресії. Тільки за 22 березня цьогоріч суди винесли 68 вироків, призначивши сукупно 340 років позбавлення волі.
Здебільшого Феміда обмежується мінімальними 5 роками з випробувальним терміном, розуміючи очевидну прірву між тяжкістю покарання і ступенем порушення. Однак на думку верховних суддів, це спотворює саме поняття “тяжкого злочину”, порушує принципи індивідуалізації та пропорційності покарання.
П’ять років з випробувальним терміном отримали крадії флакону дешевих парфумів, пляшки віскі, шматка свинячого ошийка, дешевого кнопкового телефона. І таке ж покарання було призначене трьом підліткам, які ґвалтували дівчину на Закарпатті, групі викрадачів людини, поліціянтам, які катували затриманого...
Щоб десять разів подумали…
Показово, що левова частка вироків за крадіжки стосується регіонів, де не ведуться бойові дії. Власне мародерство – це окрема стаття Кримінального кодексу.
- Військовий стан оголошено на всій території України. І логіка у підвищенні відповідальності за злочини проти власності є, - вважає адвокат Сергій Старенький. – Правоохоронні органи зараз ослаблені, бо вимушені концентрувати увагу на проблемах, пов’язаних з війною, багато поліцейських мобілізовані. Підприємці, приватні особи через фінансові проблеми втратили змогу забезпечувати охорону своєї власності. Тобто контроль за злочинністю знижений у всіх регіонах. Тому й посилили покарання, щоб люди десять разів подумали, перш ніж скоїти крадіжку.
Водночас юрист згоден, що суворі вироки за дрібниці, які у мирні часи потягли б на штраф або виправні роботи, - це абсурд.
- Депутатам варто переглянути закон, щоб встановити розумні розміри заподіяної шкоди та значення цієї шкоди для потерпілого. Бо одна справа - флакон парфумів із магазину, а інша – вкрадена у старої людини пенсія, без якої вона може померти з голоду, - відмічає Сергій Старенький.
Умови від умов різняться
На думку екссудді Верховного суду Галини Канигіної, вносити зміни до закону немає потреби. Практика кваліфікацій крадіжок пішла не тим шляхом. Слідчі та прокурори сліпо слідують закону, а його треба правильно тлумачити. Власне, про це йдеться і у рішенні Касаційного кримінального суду, який вважає, що і за нинішніх умов не втрачають своєї дії 1 – 3 частини статті 185-ї. Тобто більш легка кваліфікація.
- У Кримінальному кодексі не може бути прописано все. Закон треба правильно застосовувати. Ключове слово – це умови воєнного стану. Тобто мають бути якісь обставини, які пов’язують умисел із воєнним станом. Наприклад, оголошена повітряна тривога – люди з будинку пішли в бомбосховище, а в цей час хтось нишпорить у спорожнілих квартирах. Або виносить речі з будинків, які люди змушені були покинути через бойові дії. А якщо просто були поцуплені парфуми з магазину, то які при цьому були використані умови воєнного стану? Ніякі. Це просто крадіжка у невеликому розмірі.
Галина Канигіна наводить ще один приклад:
- Львівська і Чернівецька області прямими бойовими діями не зачеплені. Але там є склади гуманітарної допомоги для фронту або вимушених переселенців. Якщо на цих складах зафіксована крадіжка, то це злочин в умовах воєнного стану. А коли сусід вкрав у сусіда бензопилу, то це звичайні побутові обставини. Закони мусять бути логічними і справедливими. Я думаю, що коли хтось звертається до Конституційного суду, то він повинен визнавати поширення умов воєнного стану на всі без виключення випадки крадіжок неконституційним.
Не тим наступають на хвіст
Колишній заступник генерального прокурора заслужений юрист України Олексій Баганець вважає, що Кримінальний кодекс треба переглянути. І не стільки в частині крадіжок або інших посягань на майно, скільки по значно ширшому колу злочинів.
- Відповідальність за крадіжки має бути однакова як в мирний, так і воєнний час. Воєнний стан повинен суттєво впливати на всі види злочинів на підприємствах оборонного комплексу. За злочини, які вчиняються службовими особами, відповідальними за забезпечення Збройних сил, зокрема, за завищення цін при закупівлі продуктів та амуніції для армії. За зловживання гуманітарною допомогою, шахрайство на донатах. Ось тут воєнний стан має бути обтяжуючою обставиною. Однак за будь-яких умов має діяти принцип індивідуалізації покарання. Щоб злочини невеликої тяжкості, тяжкі і особливо тяжкі не опинилися на одній лінійці виміру.
Щодо дій прокуратури, яка вимагає позбавлення волі та послідовно оскаржує умовні вироки для дрібних злодюжок, то, на думку експерта, не тут варто проявляти принциповість.
- Принциповість має бути, коли йдеться про тяжкі і особливо тяжкі корупційні злочини, про економічні оборудки на мільйони гривень. Або коли народний депутат пропонує поліцейському хабаря і відбувається штрафом, - підкреслює Олексій Баганець.
Але таким особам, незважаючи на воєнний стан, дозволяють укладати угоди зі слідством. А батько двох дітей, якому пробаційна служба мусила б допомогти знайти роботу, утримується у колонії. За наш з вами рахунок, шановні платники податків.
Тим часом
Представники громадськості не раз порушували питання, що в умовах воєнного стану належить підвищити відповідальність за корупційні злочини. Однак тільки в лютому цього року до Верховної Ради надійшли два законопроєкти з певними пропозиціями змін до Кримінального кодексу.
Обидва включені до порядку денного, однак картки на сайті парламенту свідчать, що документи досі не опрацьовані і не пройшли необхідні експертизи.