Капітан збірної України з карате: Їхали на чемпіонат Європи тільки за золотом

Чоловічій збірній України з карате вперше в історії вдалось вийти в топ-3 чемпіоната Європи.

facebook.com/karate.ua/

З 22 по 26 березня у іспанській Гвадалахарі проходив 58-й чемпіонат Європи з карате, на якому національна збірна України продемонструвала тріумфальний виступ. Українські каратисти здобули 3 золоті і 1 срібну нагороду, посівши 3-е місце у загальному заліку.

Попри війну, українські каратисти зуміли здобути найкращий результат в історії виступів нашої команди на чемпіонатах Європи. За рахунок трьох золотих винагород наша збірна вперше в своїй історії увійшла до топ-3 загального заліку, обійшовши Францію, Іспанію і Туреччину.

А одним з найяскравіших моментів турніру стало історичне золото нашої чоловічої збірної з куміте. Українська команда у складі з Андрія Торошанка, Різвана Талібова, Валерія Чоботаря, Андрія Заплітного, Станіслава Горуни, Костянтина Цимбала і Валерія Сонних здолала команду Португалії (3:0), Чорногорії (3:0) та Хорватії (12:6). А в фіналі зійшлась у драматичному протистоянні з командою Франції.

KP.UA поспілкувались з капітаном збірної України з карате Валерієм Чоботарем про те, наскільки напруженою була боротьба і наскільки яскравими були емоції після перемоги.

Мали забрати своє

- Основна підготовка проходила в Чернівцях, у спортивному клубі «Лідер». У нас є два зали з фізпідготовки, спеціалізовані для карате. Готувалися, звісно, ми цілеспрямовано під турнір. Пророблено було багато роботи. За тиждень-півтора до чемпіонату Європи національна збірна зібралася у Кончі-Заспі. Там просто підтримували форму, відшліфовували її. І, відповідно, звідти ми вирушили на чемпіонат Європи, - каже Валерій Чоботар.

В Гвадалахару українські каратисти їхали з максимально бойовим настроєм. Хлопці бажали взяти золото, враховуючи, що чотири рази до цього їм підкорялась бронза.

- Насправді їхали туди тільки за золотом. Так як я брав участь і в індивідуальному, і в командному заліку, тому були налаштовані і там, і там робити золото. В індивідуальному заліку це вдалось тільки Заплітному Андрію. Мені не вдалося - в першому колі поступився 2:2 за рішенням суддів. І, на жаль, завершив свій виступ. Тому саме так. А в командному ми були налаштовані лише на перемогу. І у всіх нас була велика мотивація. Зробити цей історичний крок і забрати своє – те, що ми багато років не могли. У нас склад команди був дуже сильний. Всі вже досвідчені спортсмени. Всі призери або чемпіони Прем’єр-ліг, Серій А, призери чемпіонатів Європи і світу. Тому ми їхали за золотом, - каже капітан збірної України з карате.

До фіналу чоловіча команда каратистів дійшла цілеспрямовано, перемігши принципового суперника.

- Ми доволі впевнено дійшли до фіналу. Не програли жодного поєдинку. Мали лише одну нічию, а решту закінчували достроково - 3:0 і проходили далі. Мали важкий поєдинок тільки з хорватами, ми їм поступалися, тому ми були на них дуже сильно налаштовані, - продовжує Валерій Чоботар.

Переламали фінал у третьому поєдинку

А от фінальне протистояння з французами складалось дуже непросто. Після перших двох сутичок рахунок був 2:0 на користь французьких спортсменів. І багато хто в такий непростий момент міг би опустити руки, вирішивши, що перемога вже недосяжна. Але не наші спортсмени.

- Чесно вам скажу, вірили. Бачили розклад команд, хто на кого виходив. Розуміли, що перші два поєдинки будуть складні, тому що вони виставили основну свою силу у перші два поєдинки. А у нас була ставка на 3-й, 4-й і 5-й номери. Ми сподівались, що і перших двох ми зможемо побороти. Але так склалося, що два протистояння ми програли. Але ми віру не втрачали, і в принципі я, як капітан команди, розумів, якщо вдасться переломити хід зустрічі і зробити 2:1, то у нас є всі шанси забрати золото, що і сталося. Просто потрібно було з розумом, без зайвих емоцій провести вдало поєдинок. Трішечки переломити розуміння суддів на нашу сторону. І дати нам шанс поборотися далі. Ну і, слава Богу, це склалося, - каже Валерій Чоботар.

Ну а далі були яскраві емоції та святкування такої довгоочікуваної перемоги.

- Звісно, найщиріші, найкращі емоції. Тому що заради цього і працюємо. Основне, що в спорті нас мотивує і надає сили, – це наші емоції. Це була довгоочікувана мрія, яка збулася, і вся команда максимально задоволена, - продовжує наш співрозмовник.

Та святкувати перемогу особливо немає коли. Українські каратисти мають вже нові виклики перед собою, рухаються вперед, до нових перемог.

- У нас зараз буде проходити Прем’єр-ліга в Рабаті, готуємося набирати бали в світовий рейтинг. Після того у нас будуть Європейські ігри. Туди потрапляє тільки топ-8. Я потрапив уже і буду намагатися робити все, щоб забрати звідти золото. Минулого разу у мене була тільки бронза, хотілося б покращити результат. І також у цьому році у нас ще кілька Прем’єр-ліг і основний старт - в кінці року на чемпіонаті світу, - заключив Валерій Чоботар.

Нагадаємо, що раніше чоловіча збірна України з карате чотири рази вигравала бронзу чемпіонату Європи з карате. Це вдавалось зробити в 2017, 2018, 2021 і 2022 роках.

Думка тренера

Ми давно затвердили статус одної з найсильніших команд Європи

Також ми поспілкувались із головним тренером Національної збірної України з карате Миколою Сіраковським.

- Ми, звісно, налаштовувалися боротися за золото. Останні шість років команда 6 разів боролася за бронзу, двічі ставала п‘ятою і чотири рази ми були бронзовими призерами. І ми давно затвердили статус одної із найсильніших команд Європи. Тож на цьому турнірі були одними з фаворитів, і команда була налаштована на найкращий результат.

Ми одразу попали у друге коло, як медалісти минулого року. У другому колі здолали португальців, з якими до цього попередніми роками двічі билися в бронзових фіналах.

У третьому колі обіграли команду з Чорногорії - віцечемпіонів Європи 2021 року.

У півфіналі виграли в хорватів - дуже сильної команди, чемпіонів Європи 2021 року - тоді саме вони зупинили нас на шляху до фіналу, і ми вибороли бронзу. Фінал з Францією також має історію. В 2021 році ми виграли в них бронзу, але в 2022 році вони вибили нас в півфіналі і стали чемпіонами Європи, а ми знову були третіми.

Психологічне навантаження, звісно, на команду трохи почало давити. Але Франція фактично виклала всі козирі саме в перших двох боях. Перший номер на цьому турнірі вже виборов золоту нагороду серед ваговиків 84+, другий номер - олімпійський чемпіон і також переможець цього турніру в категорії 67 кг. Далі в них вже не було таких атлетів, а в нас, навпаки, лишалися досвічена і виважена трійка.

Це неперевершена мить - мить перемоги. Ніхто, крім атлетів і тренерів, не здатен до кінця відчути її, бо це квінтесенція років виснажливих тренувань, зусиль, падінь і зльотів, які вкладені в одну секунду - оголошення переможця.

До речі

У Гвадалахарі своє четверте срібло чемпіонатів Європи здобула Аніта Серьогіна, яка у фіналі поступилась німкені Рім Хаміс – 1:3.

А Анжеліка Терлюга втретє в своїй кар’єрі стала чемпіонкою Європи. Українка не залишила шансів у фіналі італійці Вероніці Брунорі. Італійка поступилась 8:0. Для Анжеліки ця медаль стала восьмою в кар’єрі на рівні чемпіонату Європи.

Андрій Заплітний вперше виступав в індивідуальній категорії -75 кг (раніше у ній виступав бронзовий призер Олімпійських ігор Станіслав Горуна, який на цьому чемпіонаті Європи зосередився лише на командних змаганнях) і відразу виборов у ній золото, що стало сенсацією турніру (категорія 75 кг – одна із найскладніших у карате).