Ізраїль переводить дух і повертається до звичного життя: протести з приводу судової реформи закінчуються, однак, чи надовго покаже час. Скандальний законопроект, за однією версією влади, відкладено до липня, за іншою – заморожено на невизначений період. Поки керівництво країни намагається вести переговори з опозицією, начебто шукає компроміс. Багато жителів Ізраїлю кажуть: вони не мають поняття, в чому справа, але протести по всій країні стали серйозною проблемою для повсякденного життя.
Про що мова
Ізраїльтян можна зрозуміти: судова влада настільки закрита та забюрократизована, що розібратися в її функціях звичайній людині непросто. Якщо спробувати коротко розповісти, що спричинили конфлікт, то виглядає це приблизно так.
Держава Ізраїль не має конституції у звичному нам розумінні. Є Основне зведення законів, а конституція перебуває у процесі створення. Відповідно, немає і Конституційного суду, який контролює дії уряду та розглядає всі закони щодо дотримання всіх цивільних прав, як в інших країнах. Ці функції виконує Верховний Суд справедливості (БАГАЦ). У роботі він спирається різні документи типу Декларації незалежності, інші закони, судові прецеденти тощо.
Що хочуть реформувати? Наприклад, процедуру вибору суддів до Верховного суду. Ще хочуть відмовити цьому органу у праві скасовувати рішення уряду, які Верховний суд вважає неконституційними. І ще багато інших процедурних моментів, які противники реформи назвали різким обмеженням повноважень Верховного суду Ізраїлю. В Ізраїлі однопалатний парламент, тому правляча коаліція змогла б вільно ухвалювати чи скасовувати будь-які закони. А більшість місць у суддівському корпусі Верховного суду після реформи мали б займати члени правлячої коаліції. Незалежно від того, якщо вони мають необхідний досвід.
- Ми точно не знаємо, що саме сталося у Кнесеті, хоча дивимося новини та намагаємось розібратися. Ми чули лише слова «судова реформа» і «загроза демократії», але ми не знали, про що мова. У Тель-Авіві були демонстрації та протести, але навіть там люди не змогли пояснити, чому треба було виходити на вулицю, – розповіла мешканка міста Ор-Аківа Рахель.
За її словами, протести в країні йшли з лютого, набравши чинності останні кілька днів. Через це переважна більшість підприємств приєдналася до страйків, що довелося не до вподоби співробітникам.
- У порту Ашдода людям сказали виходити на акції протесту, але ніхто не повідомив, чи оплачуватиметься цей робочий день. Наскільки я знаю, люди хотіли працювати, адже їм треба годувати сім'ї. У нас погодинна оплата праці, вимушений вихідний ми не вітаємо. Але керівництво порту разом із профспілкою «Гістадрут» вимагало йти на мітинг та не дозволяло працювати, - розповіла ізраїльтянка.
Країна мало не зупинилася
Протестні акції в Ізраїлі розпочалися у січні, коли до присяги прийшов новий уряд, обраний на позачергових парламентських виборах. Саме з партії «Лікуд», що перемогла, з'явився новий міністр юстиції Ярів Левін з пакетом реформ судової системи. І пролунало торжество демократії: на площах Тель-Авіва мітингували проти реформи, в Єрусалимі – за неї. При цьому в Єрусалимі мітинги за і проти чергувалися в часі, не виявляючи конфронтації один з одним.
У понеділок поліція акуратно розігнала останніх протестувальників в обох містах, оскільки влада оголосила про призупинення реформаційних процесів.
- Усі страйки закінчилися, країна повертається до звичайного життя. Відкрилися університети, пошти, лікарні, порти, банки і навіть Макдональдс, який також оголосив про приєднання до протестів і почав закривати свої ресторани (в Ізраїлі їх 200). Оце був би удар! - Усміхається житель Ізраїль Давид Гольц.
Втім, він усміхається, бо все начебто закінчилося й непогано – проблему «зам'яли для ясності». Однак при думці про те, до чого міг би привести такий «розгул демократії», йому стає не по собі.
- Загальнонаціональний страйк – це коли країна зупиняється. І потім швидко вмирає. Ми з таким трудом пройшли через пандемію коронавірусу, щоб зробити масове самогубство через судову реформу? Ні, ми любимо свою країну і пишаємося тим, що народ має право на своє слово, але щоб ось так…
Інших проблем вистачає
Давид розповідає: протестувальники перекрили головні дороги в країні, через що працівники, які мешкають в одному місті, а працюють в іншому (це звичайне явище для Ізраїлю, де сусідні міста можуть перебувати в парі кілометрів один від одного), запізнилися на своїх робітників. місця. Страйкували компанії, що підвозили паливо на АЗС, а без підвезення запасів станцій навряд чи вистачило б більше, ніж на 2-3 дні. Закривалися магазини та лікарні.
- Ходили лише потяги, що викликало у багатьох питання: якщо вже аеропорт приєднався до страйку, то чому залізничники залишилися осторонь? Але це добре, бо інакше було б зовсім погано. У нас у понеділок був справжній параліч країни. І це страшно! – запевняє ізраїльтянин.
Політичні неактивні жителі країни тихо обурюються: в Ізраїлю і без того багато проблем, щоб ще додавати собі головного болю.
- У нас поруч із кордоном божевільні сусіди, які нас обстрілюють. У нас не дуже гладко працюють лікарняні каси і є проблеми зі страхуванням, погано працює поштою сервіс у банках залишає бажати кращого. Дякувати Богу, що ЦАХАЛ (Армія Ізраїлю) не зрушила з місця і продовжувала захищати країну. А медики виступили з відкритим листом і попросили не втягувати їх у політичні розбірки, хоч у лікарнях теж говорили про страйки, – кажуть в один голос і Давид, і Рахель.