У Національному реабілітаційному центрі “Незламні” Першого медоб’єднання Львова відкрили майстерню протезування, що розрахована одразу на 10 робочих місць. Це дозволить встановлювати сотню протезів на місяць. До команди протезистів уже приєдналися пацієнти, які втратили свої кінцівки на війні. Зокрема, військові. Як працюватиме заклад та кому тут будуть допомагати насамперед, дізнавалася KP.UA.
50 тисяч пацієнтів на рік
Майстерня розташована на першому поверсі головного корпусу лікарні імені святого Пантелеймона у Львові, більш відомій у народі як "лікарня на Топольній". Керівник напрямку протезування центру "Незламні" Назар Багнюк наголошує, що в майстерні є все для повного циклу виготовлення протезу - від зняття мірки до його встановлення. Площа приміщень майстерні - 250 м&³2;.
- Тут є і гіпсова, де виготовлятимуть гіпсові негативи, і кімнати з пічками та верстатами, де робитимуть куксоприймачі, а також примірочна і тренувальна кімнати, - каже лікар.
Варто зазначити, що цій майстерні передувала так звана "мобільна", що працювала тут ще у вересні минулого року. Ця, як і попередня, оснащена обладнанням одного з найкращих у світі виробників - німецької компанії Ottobock.
Центр насамперед орієнтований на допомогу військовим та цивільним українцям, які отримали травми внаслідок війни РФ проти України. Щорічно тут планують лікувати понад 50 тис. пацієнтів та проводити понад 10 тис. операцій. Раніше тих, хто отримав вибухо-мінні травми і потребував протезування, відправляли на лікування за кордон. Тепер у цьому немає потреби.
У центрі "Незламні" дорослі та діти, які постраждали від війни, отримують комплексну медичну допомогу - реконструктивну хірургію, ортопедію і роботичне протезування. Тут встановлюють біонічні протези та протези, надруковані на 3D-принтері. Їхнє виготовлення фінансують спонсори, а пацієнт не платить жодної копійки.
Окрім того, у центрі займаються фізичною, психологічною та психосоціальною реабілітацією постраждалих військових та цивільних. Взагалі центр працює у Львові з червня минулого року. Відтоді тут надали допомогу понад 12 тисячам пацієнтів. І якщо раніше протези доводилося замовляти за кордоном або виготовляти у "мобільній" майстерні, то тепер все можуть робити на місці.
- Ми відкриваємо цю майстерню, щоб уп’ятеро збільшити наші потужності. Щомісяця до нас звертаються все більше українців, які втратили кінцівки. І наш обов’язок про них потурбуватися. Кожен, хто звертається з ампутацією, має бути прооперований і протезований, щоб якомога швидше відновитися та повернутися до максимально повноцінного життя, - сказав гендиректор Першого медоб’єднання Львова Олег Самчук.
Допомагати тим, хто постраждав на війні
Нині у команді центру - вісім фахівців. Це протезисти із багаторічним досвідом роботи і молоді спеціалісти. Серед них Ілля Пилипенко - танкіст, що втратив ногу в бою. Захисник саме проходить лікування в центрі "Незламні". Невдовзі він отримає свій протез, надрукований на 3D-принтері, а потім, пройшовши навчання, допомагатиме таким, як він.
- Це дуже хвилюючий для мене момент. Довго я думав над тим, чим тепер буду займатись, як далі жити. І тоді мені запропонували приєднатись до команди “Незламних” у Львові. Для мене важливо, що я зможу допомагати тим, хто також постраждав на війні, - каже військовий.
30-річний Ілля народився та проживав у Вінниці і буквально із перших днів пішов добровольцем на фронт. Важке поранення отримав на Херсонському напрямку. Але вже зараз він вчиться працювати на 3D-принтері і буде виготовляти протези для інших поранених.
До речі, у центрі є ще шість вакансій протезистів.
Найлегший протез у світі
У вересні минулого року у центрі встановили перший біонічний протез, який надрукували на ЗD-принтері. Його отримав львів'янин Юрій, який втратив руку внаслідок мінно-вибухової травми. Протез виготовила американська компанія Unlimited Tomorrow. Це була друга у світі така рука, яку встановили пацієнту.
Біонічні протези кінцівок - це найлегші протези, і їх можна встановлювати одразу після загоєння рани. Вони регулюються і завдяки спеціальним сенсорам при скороченні м'язів дозволяють рухати пальцями. Людина напружує м’яз на ампутованій кінцівці - і кисть реагує.
Військовослужбовець Микита Бабуркін став ще одним пацієнтом, який отримав такий протез. У травні минулого року втратив руку, коли рятував побратимів у Тошківці на Луганщині, звідки він сам родом. Майже рік тривало лікування, і ось уже тиждень він вчиться керувати "новою" рукою.
- Я ще в 2014-му пішов на фронт і шкодую що моя війна швидко закінчилася, але тепер буду психологом, бо військовим це дуже допомагає. Ось уже тиждень живу з новою "рукою", звикаю, вчуся, бо майже за рік, відколи втратив кінцівку, звик до інших реалій, - каже Микита.
Микита потрапив сюди чотири тижні тому. Протез йому розробляли індивідуально.
- Я його швидко опанував, тому що він дуже зручний, у нього легке керування. Ми з протезисткою Оксаною вдосконалили цей протез, щоб він був найфункціональнішим, - каже чоловік.
Також вперше у центрі надали допомогу дитині. 13-річний Дмитро Тесленко з Одещини потрапив сюди, оскільки є сином військовослужбовця. Поки його тато на фронті, він вирішив допомогти мамі і дуже близько підніс праву руку до січкарні. Край куртки зачепився за лезо. Руку дитина втратила в одну мить.
У центрі "Незламні" виготовили для Дмитра міоелектричний протез. Керувати ним хлопець може за допомогою міодатчиків, які кріпляться до м’язів його руки.
Картина як символ початку нового дня
Незабаром на базі центру планують відкрити ще й новий корпус реабілітації. Це будуть сім поверхів для реабілітації з моделями квартири та навіть магазину, аби пацієнт міг максимально підготуватися до нових умов життя. В новому корпусі встановлять новітнє обладнання - роботизовану систему ходьби, екзоскелети, роборукавички, які допомагають рухати рукою, тощо.
Будується також басейн, адже реабілітація у воді - невід'ємна складова відновлення. Водночас тут створюють реабілітаційні зали зі сталевими підйомниками, аби прикуті до ліжка пацієнти могли переміститися до басейну чи реабілітаційної кімнати. Щороку отримувати допомогу тут зможуть 10 тисяч українців.
На відкритті майстерні намалювали картину сходу сонця, як символ початку нового дня. Перший мазок фарбою зробив Микита Бабуркін. Каже, малювати хоч і непросто, але тепер для нього теж можливо. Далі до полотна підходили лікарі і пацієнти, зокрема 13-річний Дмитро. Йому малювати сподобалося найбільше.