Українське слово «перегузня» навряд чи знайоме більшості жителів нашої країни, але його добре знають екологи та колекціонери монет. Перші – тому що це рідкісний вид куниць, відоміший за своїм російськомовним аналогом як «перевязка». Перегузні схожі на строкатих тхорів, і, до речі, це єдиний хижак української фауни з таким незвичайним розфарбуванням. Іноді перегузню називають «мармуровий тхір».
Нумізматам перегузня відома як «обличчя» банківської монети номіналом у 2 гривні, випущеної у 2017 році.
Це настільки рідкісний вид, що він, звичайно ж, занесений до Червоної книги України, адже всього перегузнь у нас налічується чи не 100 особин.
Перегузні зникають
На жаль, ці милі тварини можуть взагалі зникнути як вид, адже ареал їхнього проживання в нашій країні – степи Донецької (заповідник «Хомутівські степи»), Луганської (Стрільцівський та Провальський степи, а також Королівські скелі) та Запорізької областей, тобто там, де війна продовжує залишати свої смертоносні сліди.
Власне, і до війни перегузням жилося несолодко: ці степи людина активно перетворювала на сільськогосподарські угіддя. Через зміну довкілля з цих територій зникали миші, ховрахи та сліпаки – основний раціон строкатих хижаків. Відповідно, і перегузні мігрували до незвичних для себе екосистем. Хтось вижив, хтось ні...
А війна додала неприємностей не лише людям, а й тваринам. Перегузні живуть у норах, на поверхню вибираються рідко і загалом – або вночі, або у сутінках. А як тут вибратися, коли гуркоче і вдень, і вночі, земля гуде і здобути їжу неможливо?
І водночас перегузні не мають страху перед людьми! Про зустрічі з ними розповідали мешканці Костянтинівки, Краматорська, Сєвєродонецька, Луганська, Лисичанська… Щоправда, екзотичне забарвлення тварини вводило у ступор – багато хто думав, що це просто рідкісний вид тхора.
Страшна зброя дикого звіра
Екологи забили на сполох: війна може знищити фауну України, і першими в небуття можуть піти нечисленні перегузні. Фахівці Світового фонду природи, зокрема WWF-Україна, вважають, що шанси на відновлення популяції є: там, де бойові дії завершилися, перегузні дають потомство, оскільки під час воєнного стану в країні полювання заборонено і смерть від мисливських зарядів їм не загрожує. Проте звірята можуть гинути через постійний стрес від вибухів і пожеж у полях і степах, через забруднення фауни та ґрунту.
- Знищення насамперед загрожує рідкісним видам тварин, що знаходяться в степовій зоні, де відбуваються найгарячіші бої та серйозні руйнування, - пояснюють у WWF-Україна.
Коли перегузні виходять до людей, багато хто ловить їх заради продажу, вважаючи, що це екзотичний вид тхора. У домашніх умовах перегузня виживає дуже погано, поводиться агресивно і може завдати серйозних поранень. І до речі, почувши небезпеку, ці тварини вміють на якийсь час «впадати в кому», зображуючи смерть, одночасно виділяючи специфічний секрет з неприємним запахом. Ця здатність споріднює перегузню зі скунсом. Щоправда, якщо запах скунса неприємно лоскоче носа, то перегузня видає таку субстанцію, від якої в оточуючих може початися навіть діарея чи лихоманка.
У зоні ризику – ще й орел із байбаком
На жаль, ці здібності не можуть врятувати від російського екоциду унікальної тваринки та інших її колег по фауні. У Міністерстві захисту навколишнього середовища та природних ресурсів України вже підрахували, що 600 видів тварин (а також 750 видів рослин та грибів) перебувають під загрозою через воєнні дії. У «червоній зоні» ризику: перегузня, степовий орел та байбак, що мешкає переважно на території Харківської та Луганської областей і навіть знайшов собі місце на гербі Луганського регіону. Після закінчення бойових дій Україні належить ще підрахувати завдані природі збитки, домогтися відшкодування і почати відновлювати популяцію не тільки червонокнижних, а й інших тварин, чиє життя забрала або покалічила війна.