Вплив війни на спорт жахливий – кількість пошкоджених об’єктів спортивної інфраструктури вже підходить до 350, а загальні збитки перевищують кілька сотень мільйонів доларів. Спортсменам доводиться тренуватись в умовах постійних повітряних тривог та блекаутів. Багатьом довелось виїхати з України взагалі. Також багато спортсменів вступили до лав ЗСУ і захищають країну, ризикуючи, а іноді і віддаючи свої життя та здоров’я.
Про труднощі, виклики, відкриття і розчарування в українському спорті KP.UA поспілкувалась з президентом НОК України, міністром молоді та спорту України Вадимом Гутцайтом.
На міжнародній спортивній арені Україна успішна, незважаючи на війну
- Вадиме Марковичу, які результати у спорті були цього року найкращими? Що і кого особисто ви могли б виділити?
- Я пишаюсь і вдячний кожному спортсмену і тренеру, які в цей дуже непростий час тримають наш спортивний фронт – продовжують тренуватися, змагатися і перемагати.
2022 рік був надзвичайно успішним на міжнародній спортивній арені. Українські спортсмени на змаганнях з олімпійських, неолімпійських видів спорту і видів спорту для осіб з інвалідністю вибороли 3467 нагород: 1398 золотих, 1023 срібних та 1046 бронзових. І щоразу на честь наших переможців у різних країнах світу майорів наш прапор і звучав Гімн України.
З початку поточного року наші спортсмени вибороли вже 570 нагород: 209 золотих, 165 срібних, 196 бронзових.
Насамперед хочу відзначити успішний виступ українських спортсменів на ХІ Всесвітніх іграх, де наша команда показала найкращий результат за всю історію участі – третє місце у медальному заліку. На цих змаганнях українська збірна виборола 45 медалей, з яких 16 золотих. Це також – рекорд для нас.
Варто відзначити і високі результати наших паралімпійців (29 медалей і 2-е місце в командному заліку) та абсолютну перемогу українців за кількістю завойованих нагород на Дефлімпійських іграх – 138 медалей. Також тріумфально виступили українки на шаховій олімпіаді, де вдруге в історії здобули золото.
Високі нагороди в 2022 році також вибороли і наші спортсмени в олімпійських видах спорту. Сергій Куліш став чемпіоном світу в кульовій стрільбі та здобув ліцензію на Олімпійські ігри 2024 року в Парижі. Срібними призерами на чемпіонатах світу в своїх видах спорту стали: Олександр Абраменко – на зимових Олімпійських іграх з фристайлу; дует із синхронного плавання Владислава і Марина Алексєєви; легкоатлетка Ярослава Магучіх; наші токійські призерки-веслувальниці Людмила Лузан та Анастасія Четверікова; борчиня Ірина Бондар та Михайло Вишневецький – борець греко-римського стилю, і багато інших.
Четвірка – Олег Кухарик, Ігор Трунов, Іван Семикін, Дмитро Даниленко – стали бронзовими призерами чемпіонату з веслування на байдарках і каное. Серед бронзових призерів чемпіонату світу також: Ігор Радівілов (спортивна гімнастика); Ігор Хмара та Станіслав Ковальов (академічне веслування); Андрій Проценко (легка атлетика), Єлизавета Литвиненко (дзюдо); Ігор Рейзлін (фехтування); Павло Коростильов (кульова стрільба); Ілона Прокопевнюк (вільна боротьба).
Михайло Романчук – бронзовий призер чемпіонату світу, чемпіон Європи з плавання; Аліна Грушина – бронзова призерка чемпіонату світу, чемпіонка Європи з вільної боротьби.
Збірна України з артистичного плавання (Владислава та Марина Алексєєви, Олеся Дерев’янченко, Вероніка Гришко, Марта Фєдіна, Анастасія Шмоніна, Ангеліна Овчиннікова, Валерія Тищенко, Софія Мацієвська, Дар’я Мошинська) завоювала золото на чемпіонаті Європи-2022. Українки здобули перемогу в усіх восьми дисциплінах, у яких брали участь. Справді, молодці дівчата!
Ярослава Магучіх взяла золото у стрибках у висоту на Мультиспортивному чемпіонаті Європи-2022 і стала першою в історії України чемпіонкою Європи зі стрибків у висоту та срібною призеркою чемпіонату світу.
Марина Бех-Романчук – найсильніша українська стрибунка у довжину, а також одна з лідерок у світовому рейтингу у цій дисципліні. У 2022 році вона завоювала срібло чемпіонату світу в приміщенні, стала чемпіонкою Європи у потрійному стрибку та віцечемпіонкою Діамантової ліги.
Зараз не можна применшувати виступ жодного нашого атлета
- Були неочікувані прориви і досягнення?
- У спорті всі завжди орієнтуються на перемогу. Без цього ніяк не досягти високих результатів. Однак приємно здивували українські фристайлісти. У грузинському Бакуріані на чемпіонаті світу наша команда у складі Анастасії Новосад, Олександра Окіпнюка та Дмитра Котовського здобула історичну бронзову медаль у лижній акробатиці.
Також успішно виступили українські батутистки на Кубку світу, що відбувся вже цього року в м. Баку (Азербайджан). Світлана Малькова та Катерина Кулешова посіли друге місце у синхронній програмі та будуть боротися за ліцензії на Олімпійські ігри 2024 року.
Великі сподівання на наступних Олімпійських іграх покладаємо і на перспективного 21-річного борця греко-римського стилю Михайла Вишневецького, який є володарем золотих нагород чемпіонату світу та Європи у своїй віковій групі.
- Кого можна назвати головним спортивним відкриттям?
- 19-річна Єлизавета Литвиненко стала третьою на чемпіонаті світу з дзюдо у ваговій категорії 70 кг. Змагання відбулися у жовтні минулого року в Узбекистані. На чемпіонаті Європи серед юніорів віком до 21 року вона посіла перше місце. Вважаю її перспективною спортсменкою, здатною боротися за нагороду на Олімпійських іграх у Парижі.
- Хто зі спортсменів були найкращими за рік війни?
- Змаганнями найвищого рівня завжди вважаються Олімпійські ігри. У 2022 році відбулися зимові Олімпійські ігри, на яких Олександр Абраменко здобув срібну нагороду. І хоча він - спортсмен досвідчений, мав золоту нагороду на минулих зимових Олімпійських іграх, друге місце на змаганнях такого рангу - теж високий результат.
Можна відмітити і Ярославу Магучіх – чемпіонку світу та Європи з легкої атлетики у стрибках у висоту та дует з синхронного плавання Владиславу і Марину Алексєєвих.
Але вкотре наголошую – в умовах війни, коли у наших спортсменів гинуть рідні й друзі, коли у багатьох від ворожих ракет зруйновані будинки, коли вони рятувались від окупації, - за таких умов не можна применшувати виступ жодного нашого атлета.
- Чи стала війна тим стрес-фактором, який додав адреналіну і допоміг нашим спортсменам досягнути більшого?
- Спорт у всьому світі привертає до себе увагу мільйонів людей. З початку війни спорт набув особливого змісту. Ми прагнемо перемоги у війні з агресором, але також прагнемо перемог на спортивній арені. Для нас спорт – це можливість на міжнародній арені привернути увагу до нашої країни та війни, яку розв’язала росія за участі білорусі.
За цей період спортсмени національних збірних команд з олімпійських та неолімпійських видів спорту, видів спорту для осіб з інвалідністю здобули більше нагород, ніж у попередні роки.
Крім цього, хочу зазначити, що понад три тисячі спортсменів, тренерів та працівників закладів фізичної культури і спорту захищають зараз нашу землю, нашу незалежність, нашу свободу.
На жаль, ми втратили 253 спортсмена та тренера. Серед них – шість чемпіонів світу, України та Європи.
Розчарування – позиція МОК щодо ОІ-2024 у Парижі
- Чого очікуєте від повернень наших зірок спорту? Харлан, Білодід, Світоліної?
- І Ольга Харлан, і Дар’я Білодід не полишали тренувань увесь цей період. Важким був рік для всього спорту: це і вимушена міграція, і тимчасова відсутність всеукраїнських змагань, і руйнування спортивної інфраструктури та інше. Рік був нестандартним для тренувань та виступів на змаганнях. У декого були невеликі паузи – як у Еліни Світоліної, яка народила дитину. Ці спортсменки досвідчені і мають ще потенціал, а головне – бажання продовжувати спортивну кар’єру. Звичайно ж, будемо сподіватися на їхню участь в Європейських іграх 2023 року та отримання нагород і ліцензій на Олімпійські ігри 2024 року.
- А були спортивні розчарування?
- Жоден спортсмен не може завжди перемагати. Це щоденна важка і виснажлива праця. Втриматися на найвищому п’єдесталі майже нереально. Тому у кожного є злети і падіння. І я не хочу виділяти когось, як такого, хто не виправдав сподівань.
Проте справжнім розчаруванням для мене особисто і для всього спорту стала позиція Міжнародного олімпійського комітету щодо можливого допуску російських та білоруських спортсменів до участі у міжнародних змаганнях, у тому числі Олімпійських іграх 2024 року. Завдяки рекомендаціям МОК, затверджених на початку війни, рік ми не бачили на міжнародних змаганнях представників росії та білорусі. Війна в Україні триває. Тому і санкції мають продовжуватись. Це наша незмінна позиція.
Головна мета – зберегти спортсменів та тренерів
- Яким став український спорт за рік війни?
- Міцнішим, згуртованішим, мобільнішим. Спортсмени національних збірних команд продовжують тренуватися, у тому числі в інших країнах, брати участь у змаганнях, боротися за відсторонення росії і білорусі від участі у спортивних заходах, воювати на фронті та боронити нашу країну від ворога у складі ЗСУ, брати участь у волонтерській діяльності.
Можна сказати, що спорт живе життям своєї країни. Продовжуємо жити, мріяти та вірити в Перемогу і готуємося до найважливіших змагань.
- Чи зумів спорт адаптуватись до нових реалій?
- На початку війни багато тренерів та спортсменів були за кордоном, на тренувальних зборах. Проходили тренувальні збори і на наших олімпійських базах. І нам потрібно було вирішувати, як і що ми будемо робити з нашими тренерами та спортсменами, які знаходяться за кордоном, з нашими збірними командами. Також вирішували, що ми робимо зі спортсменами та тренерами, які знаходяться на територіях, де розпочалися бойові дії. Для нас це було пріоритетне завдання: опрацювати логістику, зосередитись на тому, щоб ті, хто за кордоном, могли там лишитись. Це був дуже серйозний напрямок роботи, щоб всі спортсмени та тренери були і залишалися в безпеці. Також контактували з їхніми батьками та рідними, щоб вони приїздили на наші олімпійські бази з тих місць, де є ризики. Наша олімпійська база приймала всіх спортсменів та тренерів з родинами, щоб їх убезпечити.
- Наскільки великою є допомога українським спортсменам з боку світової спільноти?
- У перші три місяці майже всі спортсмени, які беруть участь у змаганнях вищого рівня, перебували за кордоном. Понад 40 країн створили хороші умови для наших хлопців та дівчат, надали найкращі сучасні бази, підтримали психологічно та матеріально. І я хочу подякувати за це нашим міжнародним партнерам. Обсяг фінансової допомоги сягнув більш ніж пів мільярда гривень. Окремо висловлюю вдячність національним олімпійським комітетам і національним федераціям. Міжнародний олімпійський комітет створив Фонд солідарності для підтримки українських спортсменів, що є безпрецедентним в олімпійській світовій історії рішенням.
- Які виклики перед українським спортом стоять тепер?
- Президент Володимир Зеленський дав доручення мені, всій галузі спорту, щоб ми зберегли спорт і готували нашу команду до Олімпійських ігор у Парижі. Це для нас дуже важливо, щоб ми не втратили наших елітних спортсменів, які зможуть конкурувати один з одним, бо без конкуренції не буде сильної команди. Тому зараз працюємо над тим, щоб наша команда гідно виступила у Парижі.
2023 рік дуже відповідальний. По-перше, це передолімпійський рік, коли спортсмени України здобуватимуть ліцензії на участь в Олімпійських іграх 2024 року, і наше завдання – достойно представити нашу країну. По-друге, у 2023 році відбудуться ІІІ Європейські ігри, в яких братиме участь національна збірна команда України. В окремих видах спорту на Європейських іграх розігруватимуться ліцензії на ОІ-2024.
З початком війни дуже багато жінок з дітьми поїхали за кордон, і ці діти вже там розпочали або продовжують свій спортивний шлях. На жаль, це – там. Ми розуміємо, що після війни нам дуже важливо повернути їх додому. І це буде складно. Якщо ми тут не створимо відповідних умов, багато дітей з батьками просто залишаться за кордоном. Попереду величезний обсяг роботи, щоб після перемоги нашим родинам було куди повертатися, дітям було де тренуватися, щоб була інфраструктура, дитячі спортивні школи, сучасні зали з сучасним обладнанням. І це для нас складне, але дуже важливе завдання – створення та збереження олімпійського резерву, бо без цього не буде майбутнього в спорті. Нам доведеться в цьому питанні конкурувати зі спортивними базами країн - членів ЄС.
- Що зараз для українського спорту є найважливішим?
- Найважливіше завдання – зберегти спортивний потенціал, спортсменів, тренерів, молодь. Але головне – перемога у війні і відбудова спортивної інфраструктури. Повернення дітей та молоді із-за кордону, бо це наше, у тому числі спортивне, майбутнє.
Нам дуже важлива підтримка світового спортивного руху в питаннях привернення уваги до війни, яку веде росія в Україні, важливе відсторонення російських та білоруських спортсменів від міжнародних змагань та від управління спортом на всіх рівнях. А ще важливо, щоб провідні спортсмени змогли тренуватися на якісних спортивних майданчиках та щоб діти знов пішли до спортивних шкіл, спортивних клубів і мали можливість безпечно змагатися та займатися спортом.