Величезний лев з розкішною гривою несподівано несміливо висовує морду зі свого будиночка, довго вагається і – ось уже ж не очікуєш такої обережності від царя звірів – обережно та боязко переступає поріг, щоб вийти у вольєр, де тепло, свіже повітря та простір. Цей маленький крок на наших очах перетворюється на величезну перемогу тих, хто так довго працював над порятунком та реабілітацією лева Брецеля. І ось він обходить свої володіння і наче скидає з себе важкий тягар минулого.
При перегляді цього відео з іспанського центру з реабілітації диких тварин AAP Primadomus на очі постійно навертаються сльози, особливо після того, як згадуєш історію Брецеля.
Наприкінці минулого року в AAP Primadomus привезли чотирьох левів з України – Льову, Олену, Сема та Брецеля. До цього вони жили в Центрі порятунку диких тварин під Києвом, але після чергової атаки рашистських дронів у жовтні питання про те, як рятувати левів від війни, довелося вирішувати кардинально.
Після приїзду до Іспанії леви пробули на карантині, а потім із задоволенням вийшли у вольєри. Усі, крім Брецеля. Йому знадобився довгий час, щоб зважитися на цей маленький крок до довгоочікуваного спокою та умиротворення.
У жовтні 2022 року ЗМІ облетіла історія Брецеля, який сильно травмувався через обстріл. Вибухи дуже налякали тварину, і вона від страху почала битися об грати клітки, роздерши собі морду до крові. І це, на жаль, був далеко не перший подібний стрес у житті Брецеля.
Раніше його перевезли під Київ, до села Чубинське, рятуючи від ракетних обстрілів у Краматорську. А умови утримання там були просто нестерпними. KP.UA розпитала у засновниці Центру порятунку диких тварин Наталії Попової подробиці порятунку Брецеля.
«Лев боявся всього, не підпускав до своєї клітки»
- Наталю, ми всі пам'ятаємо ці жахливі знімки скаліченого лева у жовтні минулого року. Але мало хто знає, як і в якому стані Брецель з'явився у Центрі.
- Брецель приїхав із приватного звіринця Краматорська дуже зляканим: ситуація там самі розумієте яка. Лев боявся всього, нікого не підпускав до своєї клітки. Чув якийсь звук - і шукав місце, де можна сховатися.
Їв і пив він дуже погано. Доводилося, щоби зняти стрес, давати йому заспокійливе. Кілька місяців після Краматорська Брецель приходив до тями. Нарешті здоров'я його нормалізувалося, він освоївся, став схожим на лева. І тут – знову обстріл.
Схоже, Брецель згадав обстріли в Краматорську, і його стан почав стрімко погіршуватися. Він став таким же переляканим, яким потрапив до нас.
Метався по клітці, бажаючи вибратися, влітав головою в ґрати, отримував травми. Просто аномальна поведінка! Те, із чим ми так довго боролися, повернулося назад. Вся наша психологічна підтримка пішла нанівець: вибухи обнулили наші зусилля.
Тож треба було відправляти тварину подалі від війни.
- Кажуть, що в Краматорську у лева, крім обстрілів, умови для життя були не найкращими?
– Його історія до зустрічі з нами нам не відома. Але умови, в яких він жив, були жахливими – вольєр метр на два на бетоні, навіть без нормального укриття. Уявляєте таке? У такій обстановці, у відкритому вольєрі... Так проходило його життя.
Зараз у нього нарешті все гаразд. В Іспанії нічого не вибухає, гарні умови – він має відновитись. Щоправда, не виключено, що якщо він знову почує звуки, що нагадують вибух, його стрес може повернутися.
«Ризикуєш собою, щоб тварина мала шанс на нормальне життя»
- Ви підтримуєте зв'язок із людьми, які зараз опікуються левом Брецелем в Іспанії?
- Підтримую зв'язок через мого партнера із Євросоюзу. Вона періодично надсилає фото.
Брецеля евакуювали за кордон у жовтні. Він довго не наважувався вийти з клітки після перенесених стресів. Але тепер із ним все добре.
- Якими мають бути умови життя такого звіра?
- Бажано гектар землі на природному ґрунті. Як мінімум, пів гектара.
- Тварини, напевно, теж важко переносити самотність. Чи були якісь контакти у Брецеля з іншими тваринами? А в Іспанії, може, вже придбав подружку?
- В Україні, крім мене, нікого і не було. Брецель ні з ким не контактував. В Іспанії, наскільки мені відомо, поки що лев залишається один. Можливо, у майбутньому він матиме подругу.
- А є шанс, що після перемоги Брецель та інші леви повернуться в Україну?
- Повертатися вивезені звірі точно не будуть: тут на них чекає клітка. Навіщо повертати звіра до концтабору? Це ні до чого. Я ризикую життям заради порятунку цих тварин і роблю це, щоб вони жили в гідних нормальних умовах, а не для того, щоб вони поверталися в клітку. Хижаки повинні жити на природному ґрунті, мати можливість задовольняти свої фізіологічні потреби.
Коли я рятую звірів і бачу, як вони живуть… Я б на місці кожної з цих тварин обрала б евтаназію. Це краще, ніж існувати за таких умов, як вони. Навіть без усякої війни!
Ризикуєш собою, щоб тварина мала шанс на справді нормальне життя вже до старості з гарним доглядом.
- А в Україні немає нормальних умов для диких тварин?
– Ні. Є два притулки для ведмедів з різними умовами, але вони вже переповнені.
- Багато випадків з початку повномасштабної війни, коли врятована тварина вирушала за кордон?
– Таких звірів уже понад 200. Близько 100 знайшли новий будинок у Західній Україні. А врятували ми понад 600 звірів.
«Багато тварин знаходимо вже мертвими»
- Звідки всі ці звірі?
- Із Донецької, Харківської, Сумської областей. Знаходимо їх усюди, де є лінія фронту.
- Їх тримають у будинках чи зоопарках?
- Ми мали справу лише з чотирма зоопарками. Решта тварин, яких знаходили, - чиясь власність.
Люди виїжджають, кидають звірів. Потім їх знаходять військові та звертаються до зоозахисних організацій. Ті виходять на нас – ми виїжджаємо і рятуємо тварин.
- Тобто люди тримають у себе таких великих та небезпечних хижаків?
- Так. Самі втекли і навіть нікому не сказали, що вдома лишився звір.
На жаль, багатьох тварин знаходимо вже мертвими: вони залишалися без води та їжі.
Розумію, що лева із собою складно забрати, але в чому складність повідомити про його місцезнаходження? Тварині нічого не залишається, як помирати від спраги та голоду.
В інтернеті нескладно знайти безліч організацій, про проблему можна повідомити військових. Якби про покинутих звірів говорили вчасно, люди вийшли б на нас. Так ми могли б урятувати від смерті набагато більше звірів.
Рятуючи звірів, майже щоразу доводиться ризикувати своїм життям. Якщо вони не житимуть у гідних умовах, я не поїду їх рятувати. Або поїду, щоб «приспати».
Я допомагаю тваринам, а не людям, які утримують їх у таких жахливих умовах.
На тему
З початку повномасштабного вторгнення з прифронтових зон евакуювали багатьох диких тварин. Найчастіше власники хижаків або кинули звірів помирати від голоду та спраги, або не мали можливості їх утримувати через фінансові проблеми.
У зв'язку з бойовими діями кількість тварин у притулку продовжує зростати. Волонтери рятують тварин під обстрілами із прифронтових територій України. У центрі їх реабілітують, доглядають, після чого відправляють до Європи, Південної Африки та США.
Як допомогти
Для утримання тварин Наталя потребує близько 14 000 доларів щомісяця. Їй доводиться брати гроші у кредит. Наразі борг Наталії зріс до кількох сотень тисяч доларів. Допомогти Центру :
Монобанк: 4441 1144 5227 2014
ПриватБанк: 5168 7422 4487 7746