Ілля Ковтун: Мій тренер впевнена, що для мене немає меж у гімнастиці

19-річний український спортивний гімнаст Ілля Ковтун чудово розпочав сезон. Він здобув перемогу на паралельних брусах на етапі Кубку світу у Німеччині, що є неймовірним результатом для молодого спортсмена.

Ілля Ковтун поділився з KP.UA своїми планами на цей сезон, а також розповів про те, як виглядає життя спортивного гімнаста по той бік екрану.

Я міг і краще

- Ви розпочали сезон з вражаючої перемоги на етапі Кубку світу у Німеччині. Чи очікували саме на такий успішний старт?

- Готувалися до змагань. Багато що планували й стрімко йшли. На жаль, не все вийшло, не з усім впоралися. Проте є й такі моменти, на котрі не покладали сподівання, але маємо непоганий результат. Бруси - один з найулюбленіших моїх знарядь, звичайно, тут над комбінацією працювали з більшою увагою й хотіли, щоб усе в нас вийшло. І маємо гарну оцінку та наш український прапор на найвищій сходинці п'єдесталу.

- У фіналі вам довелось демонструвати найвищий рівень складності вправ, що є вищим пілотажем. Наскільки це було складно фізично і психологічно?

- Ми весь час працюємо над складністю комбінацій. В нас з тренером є ще декілька елементів, включаючи й новий зіскок для підвищення складності комбінації, проте це не швидко й не легко. Для цього потрібно дуже багато зусиль та часу. Ми над цим працюємо. Складно й фізично, й морально, й психологічно. Аби це було легко, то кожний би був чемпіоном. Сьогодні ми впоралися, нам вдалося і маємо результат.

- Що можете сказати про рівень підготовки суперників?

- На цьому ліцензійному етапі Кубку світу були одні з найсильніших гімнастів. У багатьох з них високий рівень техніки та клас виконання, вони підняли складність комбінацій і більш-менш їх стабілізували. Усі активно готуються до Олімпійських ігор, всі мотивовані, працюють над собою. На таких змаганнях завжди складно виступати, проте ми цього очікували - це наш фронт роботи, і ми готуємось, щоб гідно представляти незламність нашої держави. Це мій шлях.

- Задоволені таким початком сезону?

- Я міг і краще. Мій тренер просто впевнена  що для мене немає меж у гімнастиці, що мені все під силу. Але я маю більше та довше за всіх працювати. Ми могли ще й упоратися з комбінацією на вільних управах та новою програмою на коні-махах, але... там завадив настрій та стан ніг, а ще там була перешкода у жеребкуванні - не зовсім вдала для мене. Надто пізно виконував комбінацію на коні-махах , весь день у залі в режимі, мусивши тримати довгий період тіло у тонусі та бойовій готовності.

- Які завдання ставите перед собою на цей рік?

- Планів, намірів, завдань дуже багато. Перш за все - прославляти вільну Україну, своїми виступами підтримувати незламність нашого народу. Максимально, як завжди, допомогти команді на виступах чемпіонату Європи та чемпіонаті світу своїм багатоборством, щоб наша збірна, щоб ми змогли відібратися на ОІ-2024. Є, звичайно, й особисті завдання та цілі, це, як завжди, максимум у своїх виступах. Працювати, працювати й ще раз працювати.

Зараз тренується у Хорватії

- До речі, як сильно вплинула на вашу підготовку війна в Україні? Де зараз тренуєтесь?

- Всім нам складно. Хтось краще може впоратися з собою, своїм станом... комусь це мало під силу, всі ми різні… Я зараз зі своїм тренером та ще одним її особистим гімнастом Радомиром Стельмахом тренуємось у Хорватії, Осієк. Нам місцевий клуб "Сокіл" - і керівництво, і тренери -  повністю дали все максимальне забезпечення: проживання, харчування, тренування... Допомагають у вирішенні багатьох питань, навіть з обстеженнями організму тощо. Це неймовірно добрі люди і намагаються забезпечити нас усім.

- Змінилась за цей рік спортивна гімнастика для українських спортсменів? Як проходять тепер змагання, збори, тренування?

- Багато гімнастів роз'їхалися по всьому світу. Багато хто завершив кар'єру. Пів року збірна України тренувалася за кордоном у моїх та мого тренера друзів в Італії, місто Феррара, і у Хорватії, місто Осієк. Зараз проводяться навчально-тренувальні збори на Олімпійській базі "Конча-Заспа". У більшості міст намагаються проводити місцеві шкільні, обласні змагання, але вони часто супроводжуються сиренами, і через це виникає багато складнощів як в організаційних моментах, так і у гімнастів з їхнім фізичним станом та психологічним настроєм. Наприклад, у моєму рідному черкаському залі під час сирен спортсмени спускаються до підвалу і можуть там просидіти все тренування... Це жахливо... Ніхто не повинен тренуватися й жити в таких умовах.

- Чи постраждала за рік війни спортивна інфраструктура, яка використовувалась гімнастами для тренувань?

- Звичайно, постраждала у багатьох містах, там уже зруйновано все... наш вид спорту, як і всі інші, війна не оминула. Це страшно... І не віриться, що в сучасному світі такому страху є місце.

Гімнастика високого світового рівня – це ціле життя

- Розкажіть про те, наскільки складно бути спортивним гімнастом?

- Гімнастом бути складно, напевно, як і всім спеціалістам у своїй сфері діяльності. Гімнастика високого світового рівня – це ціле життя. Ми маємо весь час багато тренуватися... Весь час приділяти своєму тілу, готувати його до навантажень, відновлювати після тренування... А якщо травми, то взагалі в гімнаста все перевертається догори ногами, як то кажуть... Ми маємо бути фізично сильними, психологічно гнучкими, морально стійкими. Повноцінно володіти своїм тілом. У гімнастиці дрібниць не буває - все важливо і все є невід'ємною складовою одного цілого. Ми повинні весь час слідкувати за собою, жертвувати всім навколо і багато тренуватися, долаючи лінь, небажання, страхи, втоми тощо. І постійно треба працювати, наприклад, ось мій графік дня:

• 07.15 – 08.00 – зарядка,
• 09.00 – 12.30 - перше тренування,
• 15.00 – 18.30 - друге тренування.

Ввечері - навчання та відновлювальні процедури для тіла.

- В чому доводиться собі відмовляти, обмежувати?

- Обмеження є, я свідомо до цього ставлюся. Перш за все, необхідно вести правильний здоровий ритм життя і тримати спортивний темп. Слідкувати за всим. А ще щодня відмічатися в антидопінговій системі "ВАДА", вчасно вносити до неї корективи. Тут я відмічаю одну годину на добу і відзначаю місце, де буду знаходитися. І до мене часто приїжджають брати проби на допінг. Це також нелегко і непросто, адже якоюсь мірою ти ніби весь час під чиїмось контролем і знаходишся в очікуванні "гостей".

- Як треба відновлюватись від таких складних тренувань?

- Відновлення - це система й комплекс. Проте, на жаль, у нас цього не має, ми маємо й далі працювати. Ось і зараз, наприклад, у мене був тривалий нелегкий навчально-тренувальний збір, потім відразу перший ліцензійний етап Кубку світу в Німеччині, тепер переліт до Катару, де пройде інший старт, а там одразу й змагання цього ж рангу та рівня в Азербайджані. Тож... відновлення йде паралельно зі всим іншим.

- Ви молодий спортсмен. Наскільки суттєву роль зараз відіграє ваш вік у боротьбі з дорослими спортсменами?

- Раніше було дуже складно, особливо коли я виборов місце у команді на ОІ-2020, адже я був не лише наймолодшим українським гімнастом, я був наймолодшим гімнастом серед усіх гімнастів ОІ-2020. Для мене це було круто, але й неймовірно складно. Проте зараз я вже крокую впевненіше, є певний досвід, та попереду ще багато шансів і можливостей, сподіваюся. Дорослі спортсмени? А що з ними чи зі мною не так? Усі ми люди, усі ми гімнасти.

Символічні тату, що мають глибокий сенс

- Чим займаєтесь у вільний від тренувань і виступів час?

- Вільного часу майже не має, але я приділяю його своїй родині, друзям - телефоную, спілкуюся, дізнаюся, як їхні справи й чим можу допомогти. Весь час стежу за ситуацією в Україні, бо там мого тренера й мої рідні, там мій народ.

- Як відпочиваєте? Що для вас взагалі є ідеальним відпочинком?

- Відпочинок? Напевно, це активна година... наприклад, прогулянка на свіжому повітрі або пограти в якісь спортивні ігри - футбол, настільний теніс, але цього вже більше року майже не має. На свіжому повітрі намагаюся робити прогулянку щодня. Нещодавно мав бути кілька днів відпочинок нарешті, але я так сильно і страшно перехворів, що потім місяць з тренером відновлювалися, не пощастило... Можливо, мені ще й не завадило б виспатися без зайвих думок, так, щоб аж втомитися від ліжка… Сміюся, але цього мені часто не вистачає.

- Про що зараз мрієте?

- Щоб завершилася війна нашою Перемогою. Щоб мій народ міг жити спокійно та щасливо. Щоб Україна відновилася й процвітала. Щоб кожен українець прокинувся від усього цього страхіття. Щоб посмішки лунали. Щоб життя в Україні вирувало. Щоб раз і назавжди ворог згинув і більше ніхто ніколи не приходив на наші землі з такими нікчемними ідеями та бажаннями.

- У вас є декілька тату на лівій руці. Про що вони, що означають? Коли захопились татуюванням?

- Давно мріяв про тату, у мого тренера їх також чимало. Я виріс і наважився на перше, а далі й інші пішли, це трохи захоплює та затягує. Це прояв мене й мого внутрішнього стану. Останні тату на руці, звичайно символічні і мають глибокий для мене сенс, вони про те і тих, що й хто для мене важливі в моєму житті. Вони про Україну, мою домівку, наші землі, волю українця... Кожне моє тату має свою ідею та свій сенс.

- Як спортсмен, ви багато подорожуєте, вже бачили немало різних країн. Та де вам сподобалось найбільше?

- Подорожую? Е, ні-і… Я не подорожую, я їжджу на змагання! Це моя робота. Ми з тренером бачимо, переважно, аеропорти, зали та готелі. Ми виконуємо свою роботу, а не займаємось туризмом. Сподіваюся, в далекому майбутньому, коли завершу кар'єру гімнаста, то обов'язково поїду в ті країни, де змагався, і проведу там певний час, ну не всі, а в основні… Правда, треба фінансово впоратися з такою ідеєю. І потім обов'язково відповім вам на це питання. Але Україна - то єдина і найкраща країна у світі, це моя домівка, і на моїй Черкащині мені завжди було та буде найкраще. Це в моєму серці. Це мій дім.