Так званий «мирний план» КНР щодо врегулювання конфлікту в Україні викликав бурхливу реакцію у світі. Від Китаю чекали дієвих кроків щодо припинення війни. Але натомість Пекін обмежився лише загальними закликами, які не задовольнили жодну з воюючих сторін. Це можна пояснити тим, що Китай має намір вести свою власну лінію у світовій політиці. Про це, а також про майбутні наміри Пекіна у світі, KP.UA розповів політтехнолог, політолог-міжнародник Тарас Загородній.
Пекін сприймає війну в Україні як придушення бунту у повсталій провінції
- Чому мирний план Китаю був так негативно сприйнятий в Україні та на Заході?
- Тому що в ньому немає головного - покарання агресора. А це є наріжним каменем існуючого світопорядку. За агресію слід відповідати! По суті, Китай став на бік Росії, бо зрівняв її з Україною. Це як зрівнювати ґвалтівника та жертву насильства. Так, там є перший пункт про суверенітет, але немає жодного слова про виведення російських військ із нашої країни. А це означає, що «світ Путіна» проник і до Китаю. І Пекін сприймає цю війну не як війну між державами, а як країну, яка воює з провінцією, що бунтує. Тому план Китаю так негативно сприйняли в Україні і на Заході.
- А чому його навіть у Москві сприйняли прохолодно?
- Тому що в цьому плані, сяк-так, але першим пунктом йде суверенітет України. А Росія хоче повністю поглинути нашу країну. Тому це й не влаштовує Москву.
- Навіщо Пекін пропонує план, який нікого не влаштовує?
- Китай намагається грати у другий полюс сили у світі поряд із США. Він також претендує на світове лідерство. Але, швидше за все, він іспит на цю вимогу не склав. Своїм планом щодо України він лише показав, що хоче перебудувати світ за своїм порядком.
– Китай виступає за територіальну цілісність будь-якої країни, але так і не засудив вторгнення Росії до України. Хоча, за логікою Тайваню, який він вважає своєю територією, він має підтримати Україну.
– Це дихотомія нинішньої китайської політики. Одна частина її ґрунтується на політиці колишнього китайського лідера Ден Сяопіна від 1979 року, яка сформувала нинішній Китай. А інша частина ґрунтується на поглядах нинішнього лідера – Сі Цзіньпіна, який проповідує активну участь у існуючому світопорядку. І якщо подивитися на мирний план щодо України, то там видно частину політики Ден Сяопіна (економіка), а частину - диктатора Мао Дзедуна (риторика «холодної війни»), до якого тяжіє Сі Цзіньпін. І тут Китай «вистрілив собі в ногу»: він не засудив агресію проти суверенної України, хоча в нього така ж проблема – Тайвань.
У китайців теж є «наші діди воювали», і вони також готові повторити
- А чому Пекін так тяжіє до Росії? Китай перед війною навіть оголосив «безмежний» союз із Росією незадовго до того, як Москва розпочала повномасштабне вторгнення в Україну.
- Росіяни активно діють на китайському напрямку, а Україна досі не має посла в цій країні. Пекін розглядає Росію як «криголам» їхніх інтересів у світі. Плюс до цього Китай та Росія близькі за ментальністю. Росіяни хотіли реваншу за «холодну війну», і китайці хочуть реваншу за «століття ганьби» у ХІХ столітті, коли їх розділили на частини Британія та Франція. Вони вважають це «століттям ганьби», і це вивчається у них у школах.
І цей реваншизм зараз активно підігрівається. Наприклад, минулого року у прокаті в Китаї вийшов фільм «Битва при Чосинському водосховищі» про те, як китайці допомагали Північній Кореї у війні з Південною Кореєю, США та ООН. І головне посилання цього фільму звучить майже як у росіян – «наші діди воювали», але проти американців, і «ми можемо повторити». Цей фільм переглянув майже 1 мільярд китайців, тобто майже вся країна. А без схвалення компартії Китаю та Сі Цзіньпіна це було б неможливо. Тобто настрої реваншизму у цій країні активно культивуються.
- Як Україні вибудовувати зараз свої стосунки з цією країною?
- По-перше, призначити туди нашого посла, який би доносив Пекіну офіційну позицію Києва. Що Україна – не бунтуюча провінція Росії, а суверенна держава. І постійно нагадувати, що Китай є гарантом безпеки нашої країни за Будапештським меморандумом. І намагатися не входити в конфліктні відносини із цією країною.
Можливий конфлікт Китаю з Японією, Південною Кореєю та Тайванем
- Сі Цзіньпін – автократ, диктатор, як його можна оцінювати?
- Він автократ із диктаторськими замашками та повноваженнями. Він зачистив все політичне поле та партійні структури в країні і тепер все більше схожий на Путіна.
- Чи хоче він торпедувати порядок?
- Так, звичайно, «мирним планом щодо України» він і розкрив усі карти, що хоче перебудувати світопорядок за своїми лекалами з лідерством Китаю на чолі.
- Справді Китай може створити чергове вогнище напруженості у світі?
- Може. У Японії, Південній Кореї та на Тайвані вже готуються до цього. Не виключений конфлікт із цими країнами.
- Але тоді будуть змушені втрутитися США, а це вже Третя світова війна.
- Необов'язково, це може бути локальний конфлікт. До того ж, американці можуть сприяти Японії у створенні власної ядерної зброї як чинника стримування Китаю.
До речі
Лукашенко шукає у Китаї гарантії особистої безпеки
- А що Лукашенко «ловить» у Китаї, навіщо він туди вирушив?
- Ну, Китай завжди був присутній у Білорусі. Він є гарантом безпеки цієї країни проти надмірних претензій Росії. Китай там активно будує свої підприємства. Та й сам Лукашенко хоче знайти додаткові гарантії своєї особистої безпеки, адже має дуже складну ситуацію. Його можуть прибрати з трьох боків – росіяни, власне білоруси та Захід.
- Це означає, що він зближується з Пекіном і розходиться з Москвою? Двом панам служити неможливо.
- Ні, він вибудовує паралельні відносини із цими двома країнами і намагається балансувати між ними.