Це книги про звільнені і поки що не звільнені українські міста. Про те, що там відбувалось – про людські трагедії та надлюдські зусилля у виживанні, про героїзм волонтерів, оборонців та визволителів. Написані протягом року – за рік великої війни: очевидцями і учасниками подій або з їхніх слів. Це документальні свідчення російських воєнних злочинів і пам’ять про загиблих.
А ще скільки ненаписаних... Про нескореність Харкова, про трагедію Ізюма, про те, що відбувалося і відбувається в поки що окупованих Мелітополі, Луганську, Донецьку, Каховці.
Міста живих, міста мертвих. Історії війни у Бучі та Ірпені
Євгенія Подобна
Фоліо, 2023
Паперова – 260 грн, електронна – 130 грн.
Версія англійською мовою – Heroic cities of Bucha, Irpin, Hostomel: паперова – 350 грн, електронна – 175 грн.
«Я б дуже багато віддала за те, аби цієї книжки не було. Аби не сталось усього того, про що у ній розповідають. У ній лише частина зібраного протягом літа та вересня матеріалу», - пише авторка книги, лауреатка Шевченківської премії Євгенія Подобна.
Заради цієї книги вона спілкувалась з тими, хто був в окупації, чиї близькі загинули, хто зміг евакуюватись, з волонтерами, ексгуматорами, військовими, лікарями…
Під дих книга б’є з перших рядків. Нема звичного вступу – що 24 лютого ми прокинулись від вибухів, що всі сподівались, що війна не почнеться. Першою йде історія студента з Бучі, який розповідає про те, як росіяни вбили його батька. І лише потім коротеньке інтро – і знову: сповіді, сповіді, сповіді. Історії тих, хто не вижив і хто пережив, переплітаються з історіями тих, хто допомагав, захищав, евакуйовував.
Цитата:
"Війна стала нашою новою реальністю, повітряні тривоги - буденністю. Буча та Ірпінь перестали асоціюватись з лісом, санаторіями та дитячими таборами, з розміреним життям передмість столиці. Тепер одні тільки назви цих міст прошивають болем навіть тих, хто ніколи в них не бував".
Битва за Ірпінь
Петро Щербина
Саміт-книга, 2022
Хронологія подій кінця лютого початку весни минулого року – бої за місто Ірпінь та події після деокупації міста. Розповіді учасників оборони міста-героя: звичайних цивільних, які взяли до рук зброю, щоб захистити Ірпінь від загарбників. Про членів тероборони, волонтерів, лікарів та чиновників - безпосередніх учасників подій, чиє величезне бажання, щоб світ дізнався про те, що відбувалось в Ірпені: від першого бою на блокпосту «Жираф» до порятунку тисяч людей через «Дорогу життя» під мостом на Романівці.
Автор книги - журналіст, медіаконсультант, літератор Петро Щербина – з перших днів війни займався гуманітарною допомогою Ірпеню, допомагав журналістам США та Європи вести репортажі з поля бою.
Історію захисту міста Петро Щербина доповнив враженнями багатьох закордонних політиків та діячів мистецтв, зокрема міністра закордонних справ Великобританії Джеймса Кеверлі та японського піаніста Темпей Накамура.
Цитата:
«Горить обстріляний окупантами торговий центр «Жираф». Від ворожих обстрілів загорілися три приватні житлові будинки на вулиці Озерній. Командир штурмового взводу Ірпінської ТРО Ростислав Чернобровий та командир роти Володимир «Повстанець» Коротя зателефонували ветерану АТО з позивним «Пятно» і повідомили, що тероборона Ірпеня тримає місто. «Пятно», в свою чергу, зателефонував побратиму «Бороді», який прислав на підмогу понад 50 «АЗОВців» та добровольців».
Мандрівка до потойбіччя. Маріуполь
Євген Шишацький
Фоліо, 2022
Паперова – 190 грн.
Видання англійською мовою - Journey to the Beyond. Mariupol. Паперова – 370 грн, електронна – 185 грн.
«Реальна історія маріупольця з Києва про подорож на окупований схід й назад навесні 2022 року», - говориться на перших сторінках книги. ЇЇ автор – журналіст, який народився та виріс у Маріуполі, а з 2014 року, після подій на Донбасі, живе та працює в Києві.
У рідному місті залишалися мама, батько, сестра з родиною, друзі. Після 24 лютого з ними обірвався зв'язок, і Євген вирішує їхати до окупованого регіону, щоб допомогти їм евакуюватись.
Він їде разом з волонтерами і як волонтер, щоб відвезти у Маріуполь гуманітарку, а звідти забрати людей.
Ця книга – репортаж-сповідь людини, яка пройшла через кола пекла, щоб дістатись до окупованого міста, та про те, як він дивом зумів вибратись звідти. Паралельно з цією подорожжю він розповідає про тих, кого доля і життєвий вибір занесли в ці умови.
Цитата:
«Я залишився у дворі з чотирма деенерівцями. Їхні нижні повіки видавали гнівне напруження, верхні губи - відразу. Один ледь-ледь хитав головою, ніби кажучи «ну зараз тобі буде». Двоє тримали руки на автоматах. Звідси до Маріуполя було двадцять кілометрів».
Чернігів. Чотирикутник єдності
Дар'я Бура
Фоліо, 2023
Паперова – 240 грн, електронна - 120 грн.
Також є версія англійською мовою - Heroic city of Chernihiv. Паперова - 350 грн, електронна – 175 грн.
Всупереч попередженням, що ось-ось почнеться велика війна, що треба готуватись до міських боїв – в Чернігові, як і майже скрізь в Україні, вірити в це не хотіли. Більшість чернігівців навіть не допускали думки, що з ними трапиться щось на зразок Донецька чи Луганська у 2014 році. Але те, що місто знаходиться лише в годині їзди від кордону з РФ, шансів не залишало.
38 днів місто потерпало від авіа- та артилерійських ударів, виживало майже в блокаді без води, світла, зв'язку. Але не просто не здавалось, а чинило опір, засипаючи ворожі танки «коктейлями Молотова».
Іншого вибору не було: взяли б Чернігів, а звідти – всього дві години до Києва.
Дар’я Бура – волонтерка, журналістка – спілкувалась із жителями Чернігова та військовими, які його захищали, і завдяки їхнім спогадам дала читачеві можливість зрозуміти, в чому була сила і незламність «Північного форпосту». Книга - про тих чернігівців, які вистояли, стримали ворожу навалу і відстояли своє місто. Волонтери, військові, місцеві жителі та влада об'єднались, щоб захистити місто та область.
Цитата:
«Русский солдат в последний путь», - говорилося на плакаті, й стрілка вказувала на Чернігів. Тут місцеві жителі партизанили, допомагаючи військовим, доставляли гуманітарну допомогу, всіляко об’єднувалися, щоб підтримувати одне одного, військові, виконуючи свою роботу, - не пустили росіян у місто, а місцева й обласна влада були у доступі телефонного дзвінка до своїх громадян».
#Маріуполь #Надія
Надія Сухорукова
Лабораторія, 2023
Паперова версія - 299 грн, електронна - 199 грн, аудіо – 229 грн.
Маріупольська журналістка Надія Сухорукова, як і тисячі її земляків, які опинились в блокадному місті, з жахом спостерігала, як безжально знищують його росіяни. Все, що Надія бачила, вона записувала у щоденнику, який виклала потім на своїх сторінках в соцмережах. Бомбардування й обстріли, страх, голод, холод, постійне відчуття близької смерті – всі ці емоції та переживання Надія виплескувала у щоденник, і саме це, за її словами, допомогло їй не впасти у відчай.
Протягом лютого-березня Надія фіксувала все, що бачила і переживала. І цей щоденник, який потім передрукували багато видань, став документальним свідченням рашистських злочинів. Уривки з нього цитували європейські лідери, за щоденником ставили спектакль і зняли фільм.
Ілюстрації до видання створив Даниїл Неміровський. Художник-графік до повномасштабного вторгнення жив і працював у Маріуполі. Іллюстрації на обкладинці та всередині стали його рефлексією на те, що було пережито у майже стертому на попіл місті.
Цитата:
«Вигулювати собаку – пекельне пекло. Тому що бомблять не перестаючи. Я прочиняю двері під’їзду, виштовхую Енджі й приречено дивлюся, як вона збігає сходами, намагається знайти місце серед уламків на випаленій землі, потім присідає… Але тут гидко пищить, потім близько вибухає снаряд, і Енджі мчить назад. Ми перечікуємо трохи і починаємо знов. Я стою у дверях і плачу. Мені дуже страшно. Енджі теж, проте вона не плаче, а дивиться на мене страдницькими карими очима. Вона не розуміє, що коїться».
Сни про Херсон
Артем Петрик
Фоліо, 2023
Електронна – 110 грн, паперова – ще у друці.
Автор книги – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії та археології Балтійського регіону (університет у Клайпеді) - напередодні великої війни приїхав провідати батьків у Херсоні та попрацювати над книгою про середньовічну історію країн Балтії. Натомість опинився в окупації і змушений був переховуватись, щоб не спіймали російські спецслужби. Понад 8 місяців він переживав все, що й інші херсонці – і жахи окупації, і труднощі перших тижнів після звільнення.
Свої роздуми про місто, переживання, щоденникові записи, історії інших херсонців Артем Петрик зібрав у книгу оповідань.
Одне з них – передсмертні листи юної мешканки Херсона. Дівчина виплескувала свій страх і біль у листах колишньому коханому, та отримати їх хлопець не зміг, бо відправлялись вони на стару електронку. Інше оповідання – «Цей день коли» - про 11 листопада, день звільнення Херсона, і про те, що відбувалось у ньому після: відсутність опалення, води, зв’язку, але віра у перемогу і радість, що звільнені.
Цитата:
«Немає в тобі величі старого Києва, скромняга, куди тобі до гонористої слави шабельного дзвону козацьких полків. У тебе інше є, Херсоне. Ти в годину лютих випробувань зберіг у собі таємну, підпільну Україну. Твій спротив весь світ побачив. Ти заплатив люту ціну, щоб бути тут. Місто… Немає в тобі зірок, зіркою сам став».