Український стрибун з трампліна Євген Марусяк здобув перемогу на етапі Континентального Кубка в Німеччині, і це перша перемога в історії України у цьому виді спорту.
Тріумфальним для 22-річного спортсмена став виступ у німецькому Клінгенталі. Перший день змагань для Євгена складався добре, він займав 7-у сходинку. А наступного дня українець продемонстрував найвищий клас - стрибнув на 138 і 135,5 метра у довжину. І такого результату вистачило для того, щоб здобути золото.
Євген Марусяк поділився своїми емоціями від цієї перемоги з KP.UA.
Не міг подумати, що другого дня змагань буду на п’єдесталі
- Євгене, дивлячись на ваші результати, складається враження, що ви прогресуєте і з кожним своїм виступом стаєте все краще. Як ви вважаєте, дійсно це так?
- Я вважаю, що це дійсно так, тому що початок сезону був максимально невдалий. А зараз пішло все дуже і дуже добре, і сподіваюсь, що це не закінчиться і буде ще тривати.
- Вам вдалось стрибнути на 135,5 і 138 метрів. Які відчуття від того, що вам вже підкорюються такі висоти?
- Відчуття насправді дуже емоційні, бо ніколи не стрибав на таких змаганнях у цей метраж. Відчувається якась впевненість у стрибку.
- Чи очікували, що вдасться виграти золото у Клінгенталі на Континентальному Кубку?
- Насправді цього не очікував. Думав просто попасти у топ-30, це була найперша мета. В перший день, коли я був 9-й після першого стрибка, а після другого - 7-й, тоді вже з‘явилось відчуття впевненості, що можна трошки покращити результат. Але відрив від першого місця був досить далекий, то я не міг подумати, що вже другого дня буду на п’єдесталі.
- Що відчули у момент, коли ступили на першу сходинку п’єдесталу?
- Відчув радість і приємність від того, що нарешті я там.
- Чому або кому присвячуєте цю перемогу?
- Звісно, рідним і батькам у першу чергу. І команді, яка підтримувала і підтримує. І усім людям, які теж підтримують весь час і надихають на кращі результати.
- Які плани на цей сезон маєте далі?
- Цей сезон вже майже закінчується. Плани у нас зараз – Кубок світу у Рашнові. Потім чемпіонат світу, після ЧС - чемпіонат України. І, напевно, Кубок світу по польотах у Планіці.
Не передати словами відчуття польоту
- Ви родом з Криворівні на Івано-Франківщині. Бачив в інтернеті фото – це село неймовірної краси. Розкажіть про нього. Що вам там подобається?
- Воно дуже гарне, затишне. Там приємні люди, приємно спілкуватися, приємно ходити у гори. Приємно дихати свіжим повітрям і бачити гори, ліс, річку – приємно все. Це дуже гарне село.
- Як трапилось, що ви пішли займатись саме стрибками у довжину з трампліну? З чого все почалося?
- Все почалося з того, що мій брат цим займався деякий час. Він прийшов до мене в гості і почав розповідати, де він побував. І що кататися на лижах - це так класно. Я спочатку не звернув такої уваги, щоб відразу піти з ним. А через деякий час почув, що і мої однокласники також туди ходять. І в один момент я взяв і поїхав на трамплін і почав теж займатися стрибками.
- Коли відчули, що стрибки - це ваше?
- Мені здається, що з першого ж дня відчув, що мені це до душі.
- Як багато разів доводилось падати?
- Ой, насправді доводилось падати дуже багато. Були незначні травми. І найбільше, напевно, було у дитячому віці падінь. Але через це всі проходять, без цього ніяк.
- А були травми внаслідок падінь?
- Була одна травма дуже серйозна, яка мене вибила майже на рік, можна сказати. Це перелом ноги у Штрбске-Плесо у Словакії. Це було у 2014 році. Це саме таке найсерйозніше падіння.
- Не страшно взагалі понад сотню метрів отак летіти фактично у повітрі?
- Ні, як це може бути страшно? Навпаки, це адреналін і відчуття свободи. Не передати словами ці відчуття польоту.
- Які думки в голові в момент, коли ви знаходитесь у повітрі?
- Думок, якщо чесно, не багато, бо там немає коли думати. Там думаєш про одне – про свою роботу і що ти повинен її виконати, і більше нічого.
- Як часто ламається екіпіровка? Все ж стрибки - це доволі серйозне навантаження і добряче сприяє зносу лиж.
- Насправді лижі досить пластичні. Вони досить пружні, вони не ламаються майже ніколи. Це хіба якесь дуже небезпечне падіння, тоді може з ними щось трапитись. А так тільки один раз у мене було, що лижа поламалась.
- Де тренуєтесь і готуєтесь до міжнародних змагань зараз?
- Тренуємось загалом вдома. А зі стрибками більше за кордоном. У Польщі, Словенії і деякий час буває Румунія.
- Що потрібно для того, щоб бути успішним у вашому виді спорту?
- Насамперед, я думаю, треба мати такі комплекси вдома, щоб не втрачати дні у переїздах. Ми постійно їздимо, і це дуже виснажує. Потрібно день-два відпочинку, щоб почати тренуватись. А якщо були б у нас в Україні, то ми могли б кожного дня тренуватись, кому потрібно. Це було б просто ідеально. І я думаю, що й результатів у нас було б більше. І більше дітей і дорослих виступали б на дуже хорошому рівні.
- Як вага і зріст в стрибках з трампліну впливають на результат? І яку роль у цьому відіграє фізична сила?
- Якщо є зайва вага, набагато важче стрибати і виконувати елемент стрибка. І ти повинен тримати свою вагу на одному рівні. Наприклад, три зайві кілограми для нашого виду спорту - це дуже багато. І велику роль відіграє фізична сила. Якщо немає фізичної підготовки, то важко бути у стрибках. Звісно, у мене не дуже сильна фізпідготовка, але все рівно її потрібно мати на певному рівні, бо без неї ніяк.
Мрію про мир і перемогу
- Чи маєте ще якісь захоплення, крім лиж?
- Так, звісно. Дуже сильно люблю рибалку. Тільки дуже мало часу на неї виділяю. А так граю в футбол, волейбол, теніс. Стараюсь не тільки стрибками займатись, а і десь у волейбол пограти, легенько у футбол, бо він дуже травматичний вид спорту.
- Вистачає на це часу?
- Часу насправді на все дуже мало. Це більше у міжсезоння на це є час. І його дуже мало, два тижні, десь так.
- Чи розвиваєте ви свої соціальні мережі? І подобається це вам взагалі?
- Мені подобається розвивати мережі. Але останнім часом мене чомусь блокує Інстаграм. А так буваю у фейсбуці, але дуже рідко, бо дуже мало часу для соцмереж. То тренування, то переїзд, то ще щось. Немає часу.
- Як проводите свій відпочинок?
- Можемо піти погуляти містом, поїхати у торгові центри. Якщо більше часу, то можна піти у гори. Але це дуже рідко. А у кінці сезону ми стараємось поїхати кудись на море, розгрузитися після сезону.
- Про що мрієте як у спорті, так і поза його межами?
- Мрію, на даний момент, про мир і перемогу, звісно. Слава Україні. Слава ЗСУ.
Євген Марусяк народився в 2000 році, в селі Криворівня, Івано-Франківської області. Учасник Олімпійських ігор 2022 року. На початку 2023 року, йому підкорилось золото етапу Континентального Кубка в німецькому Клінгенталі. Ця перемога стала історичною не лише для Євгена Марусяка, а і для України. Ще ніколи нашим спортсменам не підкорювалось золото у даному виді спорту на такому високому рівні змагань.