Охоронці дерева: Запорізький дуб-патріарх живий – йому більше нічого не загрожує

Остання суха гілка, яка могла зламати живий стовбур, відпала, не пошкодивши його.

baydarka.zp.ua

Повідомили місцеві

Днями з'явилася новина, що запорізький багатовіковий дуб, під яким ще читав вірші Тарас Шевченко, а, можливо, й запорізькі козаки писали листа турецькому султану, загинув – вважай, від своїх же рук. Живий стовбур зламала, відвалившись, остання суха гілка.

Висохла гілка давно висіла дамокловим мечем над зеленою сестричкою. Відпиляти частину дуба, який є пам'яткою природи та історичним деревом країни (таким його визнали у 2010 році. – Авт.), не можна – потрібні спеціальні дозволи. Навіть гілки, що вже відвалилися, з-під дерева просто так комунальники прибирати не уповноважені.

Сумну новину про загибель стародавнього дуба, який пам'ятає ще Хрещення Русі, жителі Запоріжжя одразу повідомили Олександру Притулі – президенту Всеукраїнської федерації «Спас».

- Наша федерація дев'ять років опікується запорізьким дубом, тому за перших проблем з деревом жителі скидають інформацію нам, - починає розмову з KP.UA Олександр Притула. – Місцеві надіслали фото, на якому видно, що центральна суха гілка впала та зламала зелену гілку.

Про це Олександр написав у своєму Телеграм-каналі. Новина засмутила багатьох українців – шкода багатовікове унікальне дерево, тим більше здатне, як вважається, передбачати історичні події…

Дуб-віщун

Так, Олександр Притула особисто був свідком того, як дуб реагує на зміни у країні.

- Я знаю три таких випадки, коли історичні події за часом збігалися з тим, що відбувалося з дубом, і два випадки сталися у мене на очах, - ділиться Олександр Притула.

Свіжі - 2 березня 2014 року, за кілька тижнів до анексії Криму, ні з того ні з сього відпала одна гілка. А ще за рік, 8 травня 2015 року, у дуб ударила блискавка – тоді відвалилася ще одна гілка.

- Що сталося цього дня: ми почали відзначати 8 травня, як у всьому світі, а не 9 травня, – пояснює Олександр Притула. – Те, що відбувається з дубом у такі дати – це не добре і не погано, просто дуб ось так реагує на історичні події, які у нас відбуваються. Третій раз (це було при мені, я був ще молодий) - якраз у день створення ГКЧП пожовтіло все листя на дубі. Наш учитель Володимир Шовкун це спостерігав і показував нам.

Дубу ставили крапельниці

У серпні 1991 року дерево одного дня стало жовтим і вперше скинуло листя. Пізніше в нього відпала кора, а 1993-го воно почало всихати. Втім, це пов'язують із хворобою – тоді місцеві ентузіасти намагалися врятувати дуб. Зробили дренаж, напічкали землю стимуляторами росту, кажуть, навіть закопували під деревом туші тварин, а тріщини в стовбурі заливали бетоном.

До 1995 року про велетня, що дихав на ладан, забули, а ще через рік раптом зазеленіла одна з його гілок. Через п'ять років знову зайнялися його збереженням та лікуванням – навіть ставили дубу крапельниці. Толку від цього було мало, але єдина зелена гілка продовжує щорічно давати жолуді. Навколо «старого» вже посадили до десяти його «синів». До десятиліття незалежності 2001 року відкрили історико-культурний комплекс «Запорізький дуб».

– Є містики, які шукатимуть у поведінці дуба пророцтва, хоча, може, це просто збіги, – розмірковує Олександр Притула. - Не такий страшний чорт, як його малюють. Те, що відбувається з дубом, можна трактувати як Україну, що вмирає, а можна по-іншому дивитися - відпадає корупція, ще щось, а зелена гілка є і дає молоду поросль. Цей дуб є історичним символом України. Вважатимемо, значить, Україна вистояла, стоятиме далі і народжуватиме дітей.

Саджанці запорізького дуба ростуть у 26 країнах світу. У Шанхаї дубок посадив ректор місцевого університету особисто, чотири саджанці красуються біля посольства України в Канаді – в Оттаві, також «сини» запорізького старця є в Єрусалимі, Швеції, Франції, Португалії та інших країнах.

Суху гілку затримали мотузки за 5 см від живої

Поки що дуб, якому вже десятиліття загрожує загибель з природних причин, стоїть - і найближчим часом планує покриватися зеленню.

- Наступного дня після повідомлення про загибель дуба я сам приїхав до нього і побачив: завдяки конструкції, яку спорудив народний художник Анатолій Гайдамака, жива гілка ціла, – продовжує Олександр Притула. – Якби не вона, суха гілка справді впала б на живу – вона затрималася на мотузках буквально за п'ять сантиметрів. Дуб врятувало диво та конструкція Анатолія Гайдамаки. Це хороша новина – думаю, жива гілка ще багато років даватиме жолуді, і діти запорізького дуба заселять увесь світ. Цей дуб символізує нашу стійкість і те, що береже нас Бог.

У будь-якому разі, зазначають охоронці дуба, ніщо не вічне, рано чи пізно дуб загине. Зізнаються, справи в нього погані. За минулі роки нічого на краще не змінилося, а зараз уже й не до дуба – війна. Раніше його пропонували консервувати, надати йому статусу історичної пам'ятки, але цього так і не було зроблено.

– Справа в тому, що пам'ятник місцевого значення, яким є цей дуб, ніхто консервувати не буде, на відміну від історичного, – зітхають у федерації «Спас». – Але одразу перевести з одного списку в інший без паперової тяганини не можна. Немає навіть такого механізму. Над цим мають працювати чиновники.

У XVII столітті під дубом проводили Раду козаки

Запорізькому дубу, схоже, не 700 років, як заведено вважати, а навіть тисяча.

- Такі висновки можна зробити, виходячи з історичних подій, міфології, - розмірковує Олександр Притула. – Зрозуміло, що дереву ніхто паспорт не видавав. У 1950-х роках під ним стояв знак, що тут Мала Рада рекомендувала Богдана Хмельницького на гетьмана у 1648 році. Якщо він уже в XVII столітті був такий великий, що під ним козаки Раду проводили, то порахуйте, скільки йому років. На той момент – не менше ніж 400-500.

Зараз дереву вже не загрожує бути вбитим власною сухою гілкою - та, що днями впала, була останньою. На думку зберігачів дуба, із дерева слід зробити пам'ятник – з однією живою гілкою. Але поки йде війна – навряд цей проєкт когось зацікавить.

ТТХ запорізького дуба (на 1970-ті роки)

А В ЦЕЙ ЧАС

Біля Мелітополя окупанти спиляли на дрова 600-річний легендарний дуб-патріарх

Біля цього стародавнього дерева у селі Терпіння місцеві з усієї округи збиралися на свята.

Село за 17 км від Мелітополя славиться своїми цілющими джерелами – вони знаходяться на вершині височини, де стоїть частина села. Кажуть, через іони срібла ця вода має цілющі властивості. За півтора кілометра від села знаходиться Кам'яна могила – ізольований масив пісковика, що залишився після руйнування мілини Сарматського моря. У давнину люди використовували його як святилище. Це унікальне геологічне утворення.

Дуб був таким же унікальним, місцевою пам'яткою. Як написала у фейсбуці Олена Білозерська, окупанти разом із місцевими колаборантами спиляли його на дрова.

– Будь-який старовинний дуб має, згідно з нашими традиціями, велику цінність – тому, що це родове дерево, – зітхає президент Всеукраїнської федерації «Спас» Олександр Притула. - Дуб вважається прадеревом роду. Ці покидьки намагаються прибрати наше сакральне та поставити свої «скріпи». Це «нормальна» робота окупанта – те, що ці покидьки роблять із нашою культурою та родом. Вони відкривають свої російські школи та «працюють» з дітьми, з нашою культурою – нашу знищують, а свою насаджують. Перше, що вони зробили в Мелітополі - спалили козацькі книги, які ми передавали до шкіл та університетів. Завозять свої книжки. Дуб у цьому селі був посаджений козаками. Безперечно, щоб керувати народом, треба знищити його історію. Тому нам треба, навпаки, зміцнювати свою історію.

ТТХ дуба в селі Терпіння