Мартіна Бахлер: Я вдячна вам за те, що ви знайшли час для інтерв'ю. Тема нашої розмови - післявоєнне відновлення України. Як себе почуває український бізнес сьогодні? Особливо бізнес, який не обмежується одним підприємством або однією сферою діяльності.
Віталій Кропачов: Через війну і процеси, які її супроводжують, ми чітко бачимо зниження темпів економічного розвитку. Стало фактично неможливо будувати плани з розвитку, які зазвичай розробляє будь-який бізнес. Велика кількість великих промислових підприємств зупинилася. Компаніям не вистачає електроенергії, газу чи води. До цього додається проблема з відтоком людей, яка особливо гостро стоїть у районах, де відбуваються активні бойові дії, або які межують із такими територіями. Багато українських компаній бояться вкладати гроші в реконструкцію, у розвиток свого бізнесу. Але як довго триватиме така тенденція - залежить виключно від тривалості бойових дій. Після завершення війни бізнес отримає можливість переглянути свої плани щодо розвитку і почнеться економічне зростання.
- Що відбувається сьогодні з вашими підприємствами? Вони стоять?
Деякі підприємства стоять, деякі перебувають на захопленій території. Наприклад, у Кремінній ми розвивали підприємство з видобутку газу, але сьогодні Кремінна перебуває в зоні активних бойових дій.
- Якою мірою ви, як підприємець, можете сьогодні планувати роботу ваших підприємств після війни?
Теоретично це можливо. Знаючи свої активи, ступінь руйнування своїх підприємств і загальні тенденції у своїй галузі, ми розуміємо, який обсяг коштів нам потрібно доінвестувати, щоб вивести їх на довоєнний рівень. Серйознішу проблему, з якою зіткнулося сьогодні багато компаній, я бачу все-таки не в інвестиціях, а у відтоку робочої сили. З України виїхала велика кількість людей, і перед державою стоятиме серйозне завдання зі стимулювання їхнього повернення. А загалом, з погляду інвестування ми не зупинялися ні на хвилину, тому що галузі, в яких ми працюємо, потребують постійного розвитку - якщо ми сьогодні зупинимося, то через рік ми вже не запустимося.
- Ви говорите зараз про видобуток вугілля?
Вугільна промисловість зокрема. У нас є проекти, які ми не можемо зупинити технічно. Хоча вони й розташовані поруч із зоною ведення активних бойових дій. Але в будь-якому разі інвестування - це довгий процес.
- Якщо говорити про українську економіку загалом, з чого необхідно починати її відновлення?
Якщо ми говоримо про економіку загалом, то перше, що буде необхідно - почати з дешевого фінансового ресурсу. Дешевого європейського ресурсу. Під цим я маю на увазі ті правила, ті облікові ставки, ті відсотки за кредитами, які існують сьогодні в європейських країнах. Далі - це необхідність відновлення інфраструктури. Починаючи з енергетичної інфраструктури, яка сьогодні щодня перебуває під загрозою руйнування. Ось навіть просто зараз, під час нашої розмови, на всій території України оголошено повітряну тривогу. І об'єктами атаки знову можуть виявитися об'єкти інфраструктури. Дефіцит енергоресурсів на сьогодні великий. І необхідно буде створювати нову форму, нову систему розподілу і виробництва енергії в Україні. Це однозначно. І наступний крок - це збільшення власного видобутку газу і нафти. Це необхідність нового державного підходу до зміни тарифних ставок, правил роботи з кредитними коштами. В Україні існують великі розвідані запаси газу, і українська економіка може забезпечити себе ними в повному обсязі. Також є великі нерозвинені або, скажімо так, запаси нафти, які не зовсім коректно розвиваються.
- Інакше кажучи, одне із завдань із відновлення економіки - це незалежність від імпорту енергоносіїв, зокрема, на газовому ринку, де досі важливим постачальником залишалася росія?
Так, ви маєте рацію, і таку саму ситуацію ми бачимо на ринку нафтопродуктів. Минулого року ми зіткнулися з дефіцитом бензину і дизельного палива. Були величезні черги. Але потім нам вдалося збільшити поставки нафтопродуктів з інших країн, і ситуація дещо нормалізувалася. Ми навіть почали отримувати нафтопродукти з Австрії, чого не було ніколи раніше. І багато інших країн Європи надали свої транзитні можливості і стали вперше постачати нафтопродукти в Україну.
- Які галузі української економіки мають найвищі шанси на модернізацію? При чому я говорю не про реставрацію або ідентичне відновлення того, що було, а саме про можливість модернізації.
Говорячи про модернізацію, нам потрібно починати зі зміни самого підходу до інвестування з боку іноземних компаній. Історично склалася ситуація, коли пріоритетними галузями для інвестування в Україну ставали сировинні галузі. Тобто галузі з низькою доданою вартістю і з відсутністю глибокої переробки. В Україні великі запаси сировини, але розвиток таких галузей дасть мало для посилення її конкурентоспроможності. Згадайте, наприклад, які великі обсяги лісу вивозилися з України, і це відбувалося у формі сировини, пиломатеріалів, а не кінцевого продукту. Нам потрібно розвивати несировинний експорт. Схемою для розвитку галузей, які можуть давати продукт із високою доданою вартістю, може стати створення технопарків. Як приклад, деякий час тому спільно з італійськими партнерами ми розглядали можливість модернізації Запорізького алюмінієвого заводу. І найефективнішим проектом з його модернізації виходив варіант, коли завод доповнювався технопарком. У цьому разі завод виробляв би первинний алюміній, а в рамках технопарку з нього одразу б виробляли деталі з високою доданою вартістю. У нашому випадку - запчастини для автомобілів. В Австрії багато таких прикладів. Ви виробляєте коробки передач для всього світу, наприклад.
- Яку роль у відновленні України можуть відіграти іноземні підприємці, які інвестують в її економіку?
У будь-якому разі, історично Україна завжди стабільно залучала іноземні інвестиції. З початком війни було цілком зрозуміле просідання їхнього обсягу, але за даними Мінфіну, вже в другому кварталі минулого року таке просідання змінилося зростанням. І за підсумками року за інвестиціями у нас позитивне сальдо. До речі, хочу зазначити, що за обсягом інвестиційних проєктів Австрія посідає високе шосте місце. Цікаво, що навіть такі країни, як Польща, яка з початком війни надає Україні колосальну допомогу, перебувають нижче (10-те місце). Наші відносини з австрійськими компаніями - це гарний приклад того, як бізнес може співпрацювати після завершення війни.
- Чи потребує Україна додаткових закордонних інвестицій, щоб швидше відновити економічне зростання після війни? Приклад Греції показує, що в іноземних інвестиціях є як плюси, так і мінуси. Експерти зазначали, що після фінансової кризи в Греції значна частина місцевої економіки опинилася в руках іноземних інвесторів. Якщо вони отримують занадто багато контролю над економікою країни, це може уповільнити її економічне зростання.
Ситуація в Україні дещо інша. Прихід європейських інвесторів - це однозначно стабільність всередині країни. Якщо на території України є європейські гроші, то це вже гарантія допомоги, включно з питаннями війни та миру. Нам не підходить модель "ми даємо вам свої гроші, розбирайтеся зі своїми проблемами самі". Україна прагне отримати членство в ЄС, хоче в нього інтегруватися. ЄС - це одна велика сім'я, де всі між собою з'єднані та пов'язані. Тому нам необхідні ваші технології, необхідні спільні підприємства з європейськими компаніями. Для того щоб вийти на зовсім інший економічний рівень і забезпечити як безпеку для України з військового погляду, так і її конкурентоспроможність на рівні Європи і всього світу. Мені імпонує підхід європейських компаній. Це партнерські відносини, і в багатьох європейських та австрійських компаній є компанії-партнери по всьому світу. У нас теж є такий досвід. Ми створили спільне підприємство з китайською Sany Group, і я знаю, що паралельно ця компанія співпрацює з австрійським Palfinger.
- Ви згадали китайську компанію Sany Group. У яких питаннях ви співпрацюєте?
Співпраця з Sany Group - це співпраця у виробництві гірничо-шахтного обладнання. Також ця компанія виробляє обладнання для будівництва та вітрогенерації.
- Ви згадали про вітрогенерацію. Вас цікавлять інвестиції в альтернативні джерела енергії?
Так, нас цікавлять такі інвестиції, і з часом ця сфера в Україні буде активно розвиватися. Але, на жаль, сьогодні займатися альтернативною енергетикою в Україні фактично неможливо. Більшість виробників навіть не розглядають заявки на виробництво такого обладнання, зокрема, для використання енергії вітру, і його постачання на територію нашої країни. Плюс негативний вплив має неможливість повною мірою використовувати можливості чорноморських портів. Те ж саме можна говорити про сонячну енергетику, у зв'язку з пошкодженням ліній електропередачі. Вітер і сонце однозначно можуть стати 100%-вою альтернативою традиційним джерелам енергії, але побудувати таку станцію в Україні сьогодні проблематично. І навіть якщо ми зможемо її побудувати, то доставити енергію до споживачів теж стане проблемою. Навіть попри дефіцит енергії в енергосистемі України.
- Але в майбутньому ви плануєте в них інвестувати?
Сьогодні в Україні існує кілька проектів вітропарків, які можна будувати. Наразі в більш спокійних західних областях триває робота зі збору інформації, аналізу можливостей, розроблення проектів. Але потрібно розуміти, що навіть у найрозвиненіших країнах Європи будівництво вітропарків займає не менше двох років. Я впевнений, що після завершення війни цей сектор буде активно розвиватися, але поки що таке будівництво малоймовірне через просту логіку логістики доставки. Складна доставка - це суттєве подорожчання виробленої енергії, особливо порівняно з тим, що можна побудувати в ЄС. Водночас, якщо говорити про нашу групу компаній, то у нас є проєкт вітропарку, будівництво якого ми почнемо відразу після війни. Також ми купили мережу електрозаправних станцій. Вони будуть оснащуватися найпотужнішими в Європі станціями для зарядки автомобілів на 350 кіловат. Ми плануємо встановити перші станції вже цього місяця. Реалізація цього проекту розпочнеться в Києві.
- Повернемося до питань про політику. Порівнюючи державну політику до війни та після її початку, що має змінитися на рівні держави, щоб економіка розвивалася?
Можна перефразувати золоті слова Черчилля: "У країні, що воює, я ніколи не буду коментувати свій уряд". Є речі, які не обговорюються. Подобається це комусь чи ні. Зеленський - президент країни, що воює. Який робить усе, що в його силах, щоб наблизити перемогу. Я не знаю коли завершиться війна, але ми всі будемо підтримувати політику, яку проводить влада сьогодні.
- А якщо говорити про українську економіку в більш загальних термінах? Просто порівняти економіку України до війни і після її початку? Адже Україна вже пережила багато реформ, пов'язаних із бажанням увійти до ЄС. Що потрібно для її подальшого розвитку?
Насамперед, для розвитку економіки має закінчитися війна, без цього економіка України не почне працювати. По-друге, Україна має якнайшвидше виконати вимоги, сформульовані в Угоді про асоціацію з ЄС. Йдеться про ті сім пунктів, про які ми всі знаємо і так багато про них говоримо. І нарешті, після входження до ЄС або на шляху до нього Україна має отримати справедливий доступ на європейський ринок. Це особливо важливо, тому що у світовому масштабі всі вже побачили найважливішу роль України в постачанні зерна, продовольства. У зв'язку з цим дуже цікавий приклад Австрії, яка на 91% забезпечує себе власними продуктами харчування. Але навіть у таку країну в довоєнний час здійснювалися поставки сільськогосподарської продукції з України.
- Як контролювати кошти, які виділятимуться Україні? Чи достатньо для цього традиційних методів контролю? У рамках ЄС розглядалися кілька варіантів, зокрема - створення Україною нового агентства, посиленого наглядовою радою, до якої входили б представники ЄС.
У цього питання є певна передісторія. Чи є Україна сьогодні членом НАТО? Де юре - ні, де факто - так. За кількістю озброєнь, які ми отримуємо, за стандартами, на які переходить наша армія, ми фактично вже стали членами НАТО. І ми не уявляємо собі подальшого розвитку України без НАТО. Але для такого вступу є жорсткі процедури. Є правила, і їх потрібно дотримуватися. Чи є Україна сьогодні членом ЄС? Ще ні, але ми в будь-якому разі будемо там, це тільки питання часу. Чи зможе Україна сьогодні відновитися сама? Однозначно, ні. Для цього потрібна допомога, зокрема з боку ЄС. То чому ж ми маємо боятися контролю з боку ЄС, якщо ми самі прагнемо стати його частиною? Контроль за використанням коштів - це така сама допомога з вашого боку, як і допомога військова, фінансова або гуманітарна. А що стосується технічних моментів, то, на мою думку, такий контроль має здійснюватися в рамках одного органу. У цьому питанні країни ЄС повинні йти блоком, а не розрізнено. Так само як вони допомагають нам воювати, допомагають зброєю, таким самим блоком вони мають ухвалювати рішення в питаннях фінансів і контролю.
- Традиційно, коли ЄС виділяє кошти, то паралельно вимагає виконання реформ. Чи підходить такий варіант Україні?
Протягом усіх останніх років Україна декларує бажання стати частиною ЄС. Тому створення органу, який контролюватиме використання коштів, підказуватиме які механізми для цього необхідно запроваджувати в судовій системі, правоохоронній, медійній - це велика перевага для України. Ми підемо від внутрішніх корупційних скандалів. Ми отримаємо модель, за якої швидше станемо Європою. І Європою не в географічному, а в ментальному сенсі. Це однозначно прискорить процес нашої інтеграції. Крім того, створення єдиного органу дасть змогу здійснювати контроль ефективніше і не заплутатися в деталях. Коли за щось відповідають усі - порядку не буде. Ми хочемо подолати шлях до ЄС якнайшвидше, і ментальність тут - основний фактор для прискорення цього процесу
- Ви говорили про те, що проблемою для економічного зростання є велика кількість людей, які виїхали за межі України. Що необхідно робити для того, щоб люди поверталися додому?
Соціологічні дані про те, який відсоток людей, що виїхали, готовий повернутися додому, досить ненадійні. Таких людей можна розділити на безліч різних груп - люди з районів, де тривають активні бойові дії. Люди з більш спокійних районів, які хотіли забезпечити безпеку своїм дітям і сім'ям. Люди, які втратили своє житло і яким ніде жити. Що можна зробити для їхнього повернення? По-перше, надати таким людям житло. По-друге, забезпечити їх роботою. Зі свого боку, наприклад, ми вже почали розробку таких рішень. Наша ідея полягає у створенні житлових комплексів із виробничими циклами. Щоб не просто повернути людей, а й забезпечити їх роботою. Наш пілотний проєкт буде запущено в Київській області, але такі комплекси можна запускати по всій країні. Країна не може чекати, і її економіка має розвиватися. Тому в районах, де не тривають активні бойові дії, пора щось робити вже сьогодні.
- І окреме питання про ваш телеканал. Коли він починає своє мовлення?
Телеканал починає мовлення 1 лютого. Поки наша заявка на переоформлення ліцензії перебуває на розгляді Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, канал транслюватиме всеукраїнський новинний марафон "Єдині новини" тільки в цифровому форматі. А після переоформлення ліцензії - канал стартує під логотипом Ukraine World News і розширить своє мовлення на супутник.