23-річна Христина Дутчак із Калуша взяла участь у польському «Голосі», раніше двічі брала участь в українському шоу. Зараз дівчина виступає з концертами в Польщі, розповідає про війну, донатить ЗСУ та дякує полякам від імені всіх українців.
Христина розповіла KP.UA, як її зустріли за кордоном, чим польський «Голос» відрізняється від українського, про ставлення до хейтерів та свої гумористичні ролики, в яких впізнає себе чи не кожен біженець.
«Поляки готові слухати про війну в Україні та цінують нашу подяку»
- Христино, розкажіть про участь у польському «Голосі», як ви на це зважилися?
- Мені було цікаво взяти участь у польському «Голосі»: раніше я двічі брала участь в українському – дитячому та дорослому. Двічі була у команді Тіни Кароль. Знаю, як це відбувається в Україні, захотілося спробувати свої сили у «Голосі» польському, водночас подякувавши цій країні за все, що вона робить для України під час війни. Тому влітку я заповнила заявку, і мене запросили.
Я особисто відчула підтримку Польщі у лютому, коли разом зі своїми подругами приїхала до сусідньої країни шукати притулку.
– Етапи польського конкурсу не відрізняються від українських?
- Все відбувається так само, як у нас в Україні. Після заповнення анкети мені сказали, що я пройшла на сліпі прослуховування. Після прослуховувань були батли, а потім нокаути.
- А з якою піснею ви виступили?
- Якщо в українському «Голосі» є можливість обирати пісню, то в польській ситуація інша - тобі дають обмежений список пісень, з якого ти обираєш, що співатимеш. Поляки підлаштовуються під твій стиль. Вони побачили, що в минулому я мала два рок-гурти, і вирішили, що непогано було б, щоб я заспівала якусь фатальну пісню. Я виконала All I Want to Do Is Make Love to You. Це пісня із 70-х років, я її не знала, але вибору у мене не було. Що дали, те виконувала. Пісня непогана, красива, проте не така популярна, як хотілося б.
Дуже хотілося виконати українську пісню. Знаю, що наші виконавці співали їх під час прямих ефірів, але, на жаль, мені не дали такої можливості. Сподіваюся, ще будуть шоу та програми, де я зможу себе проявити з українськими та польськими піснями.
- Отже, ви співали лише англійською мовою?
- На польському «Голосі» усі свої пісні я виконувала англійською. Після того як я виступила, до мене повернулися три тренери. Я розповіла, що приїхала з України, що дуже вдячна Польщі за підтримку. Мене попросили заспівати щось фолькове, а-капела - виконала: «Ой верше мiй, верше». Пісня сподобалася суддям. Вони сказали, що все ж таки наші народи дуже схожі - і піснями, і ментально, і це не можна знищити.
Потім був другий етап, батли, де двоє виконавців борються за право пройти далі. Потім третій етап – нокаут. У ньому я також виступила.
На жаль, за крок до прямого ефіру покинула шоу. Тим не менш, для мене це величезний досвід, і свою місію подяки - від кожного українця сказати «дякую!» Польщі – я здійснила. Чому дуже рада.
– А до якого етапу ви доходили в українському «Голосі»?
- У дитячому я виступала у першому прямому ефірі, у півфіналі. У дорослому дійшла до батлів, потім мене "вкрала" Джамала. У нас є можливість "крадіжки". Ти можеш потрапити до нокаутів, а можеш і не потрапити. На стільчиках я довго не просиділа, покинула проєкт на другому етапі.
– Ви вільно розуміли суддів, без проблем їм відповідали. Так швидко вивчили польську?
- Я вже багато років їжджу до Польщі з виступами як сольна виконавиця. Почалося все зі школи. За цей час у мене з'явилися знайомі та друзі у Польщі. Від людей навчилася говорити польською, зараз для мене щось сказати не проблема.
– Після виступу у вас була можливість щось розповісти про війну в Україні?
- Так, звичайно! У мене є відео зі сліпих прослуховувань, там уся моя історія підв'язана під війну. Розповіла про те, що було до та після її початку. Як люди ходять вулицею, коли виє сирена. Усе це показували на польському телебаченні.
Дуже рада, що Польща висвітлює події, що відбуваються в Україні, та дає можливість про них розповідати. Вони дають зелене світло на таку історію і цінують нашу подяку. Я вкотре хотіла це довести.
- А як аудиторія реагувала на ваші виступи та слова про війну?
- З глибоким розумінням. Ніхто не мав бажання від цього відгородитися. Ніхто не говорив: ні, давайте менше такого тексту, надто багато негативу. Усі все розуміють. Поляки вдячні за те, що ми любимо Польщу. Після кожного виступу нашого музичного колективу підходять до нас та кажуть: ми разом з вами! Добре, що ви у безпеці. Ми вам допомагатимемо і далі, що б не сталося.
"В Україні працювала з Тіною Кароль, а в Польщі - з Lanberry"
- До яких тренерів у Польщі та Україні ви хотіли потрапити?
– В українському «Голосі» моїми суддями були Джамала, Тіна Кароль, Сергій Бабкін та Потап. На дорослому «Голосі» я не мала можливості обирати. Останнє місце залишалося у Тіни Кароль, і, відповідно, вона віддала його мені. Втім, якби я мала можливість вибирати, я б все одно обрала Тіну. Вона – мій перший тренер, ми працювали на дитячому «Голосі», тож вибір був очевидним.
Щодо «Голосу» у Польщі, я розуміла: тренери, яких я бачу перед собою, мені незнайомі. Щоб більше про них дізнатися, мені потрібно було переслухати їхню музику, перешерстити у соціальних мережах, хто вони, що вони. Було цікаво дізнатися про польських виконавців.
- Хто повернувся до вас?
- До мене повернулися справді круті виконавці – все, окрім реперів. Там були і репери, і поп-виконавиця, і рокери, четверта тренер - польська діва на кшталт нашої Тіни Кароль. Я обрала молоду поп-виконавицю Lanberry, вона часто звучить у польських чартах. Після того як я заспівала «Ой верше мiй, верше», вона сказала мені багато теплих слів. Зокрема, що ми працюватимемо над фольковою частиною, додамо в мій репертуар рок та поп.
Мені сподобалася багатогранність Lanberry, тож обрала її команду. Вона дуже хороша людина та артистка – жодного разу не пошкодувала про свій вибір, хоч і не дійшла до фіналу.
- А як вам працювалося з Тіною Кароль?
- Тіна дуже професійна, вимоглива, і це мені подобається. Вона завжди стоїть за своїх. Навіть зараз, якщо в мене з'являється нова пісня, прошу Тіну зарепостити собі її в сториз - вона підтримує, миттєво все репостить. Це дуже круто.
- Чи багато українців беруть участь у таких польських шоу?
– Разом зі мною на «Голосі» було п'ять українців. Вони також досить успішно пройшли шлях у польському «Голосі». На жаль, дійти до фіналу нікому не вдалося, але у півфіналі хлопець із України точно був.
Похвально та приємно, що українці не зіткнулися з відмовою: мовляв, ти не поляк, отже, брати участь у конкурсі не будеш. Поляки лояльно ставляться абсолютно до всіх, і це дуже приємно.
- Ви до Польщі поїхали через війну? Пам'ятаєте свої відчуття 24 лютого?
– Було дуже стресово. Я 24 лютого була у Житомирі. 25-го мені треба було бути у Львові. Було великою проблемою знайти машину у «бла-бла-кар»: ніхто не хотів їхати. 12 годин добиралася з Житомира до Львова вночі, приїхала о 4-й ранку. Вже 25 лютого ми з подругою сіли в потяг до Перемишля. Було страшно. Потяг був переповнений, ми стояли 2 години у полі, не знаючи чому: ніхто нічого не сказав.
А коли приїхали на вокзал до Перемишля, вразило, як там багато журналістів. Всюди камери, волонтери, усі пропонували соки, їжу. На вокзалі можна було спати, водії розвозили біженців безплатно. З 25 лютого я залишилася у Польщі на певний час. У мене тут заплановані виступи, після них я їду додому. Виходить, поки що я живу на дві країни.
«Допомагати Україні можна і будучи у Польщі»
- Ви самі з Калуша, чи ви знайомі з учасниками гурту «Калуш»?
- Можна сказати - так. Але за листуванням, у соціальних мережах, заочно. Віч-на-віч ми не спілкувалися. Однак, оскільки ми всі з одного міста, можна сказати, що ми все одне про одного знаємо.
- А як ваші земляки ставляться до того, що ви брали участь у польському "Голосі?" Що кажуть рідні, друзі?
- Усі радіють та респектують. Люди раді, що є людина, яка подякувала полякам від усіх українців за допомогу від Польщі. Читаю про це у соціальних мережах та чую від знайомих. Польща надає шалену підтримку Україні, важливо дякувати їй за те, що вона робить для нас.
- Розкажіть про ваші гумористичні ролики. Чи ще будуть?
- Звичайно!
– Як вам прийшла ідея їх записувати?
- Всі мої ролики в TikTok взяті з життя - моїх чи моїх знайомих. Наприклад, ролик, коли я зайшла до польської крамниці і намагаюся згадати, як по-польськи сказати «яйця». У мене була подібна ситуація. Я прийшла до магазину «П'яна вишня» у Кракові: друг зі Львова попросив купити наливку. Стояла там пів години, думала, як сказати, що мені потрібно - через пів години видаю фразу, а касир у відповідь: «Панi, вам пакет треба?».
Ці ролики про життя. Подумала, що це був би крутий TikTok. Не передбачала, що ці ролики мають стільки переглядів. Дуже приємно, що людям цікаво. Тепер розумію, у якому напрямі треба рухатись.
@kristina_dutchak І не кажіть, що не було🤣 #українцівсюди🇺🇦 #українцівпольщі🇺🇦 #українцівпольші❤ #українцівпольщі👌ukainciwpolsce #українцівпольщі🤩 #польськиймагазин #магазинпродуктів #ситуаціявпольщі #нашівпольщі💙💛 #нашівпольщі💙💛🇺🇦 #нашівпольщі💙 #гуглперекладач #бєдронка #христинадутчак #купляюпродаю #смішнаситуація #життєвоажсамійсмішно😅 #життєво👆🏻 ♬ оригінальний звук - KRISTA
- Так, ситуації дуже життєві. А ви співатимете в Польщі і час від часу їздитимете додому чи плануєте переїзд?
- Поки що тільки співати. Коли мене запитують: ти вже живеш у Польщі чи ще не живеш? Я відповідаю: друзі, не знаю, що сказати. Зараз у мене житла у Польщі немає. Мені кажуть: раз ти так багато часу проводиш у Польщі, переїжджай. Легко сказати. Коли в тебе будинок і батьки в Україні, потрібно морально налаштуватися та зрозуміти, чи справді ти хочеш переїжджати до іншої країни. Поки що я в роздумах.
- Як ви ставитеся до хейтерів, які кажуть, що ви втекли від війни?
– Спочатку все пропускала через себе. Думала, як їм пояснити? А потім зрозуміла: такі думки у людей виникатимуть завжди. У когось немає можливості виїхати, хтось від неробства сидить на дивані і критикує - зараз не звертаю на це уваги.
До того ж, перебуваючи у Польщі, ми маємо змогу донатити нашим солдатам, армії, висловлювати подяку полякам, організовувати якісь концерти для них та паралельно допомагати Україні. Я не просто втекла і сиджу на місці. Мені є що сказати своїм хейтерам, але відписувати всім не буду - хай критикують. Допомагати Україні можна і в Польщі.