Зірка ТіkТоk волейболістка Юлія Герасимова: Мабуть, треба було зайнятись танцями

Українська волейболістка Юлія Герасимова - переможниця Євроліги 2017 року, учасниця трьох чемпіонатів Європи, майстриня спорту України, а ще героїня вірусного ролика в ТіkТоk, який, власне, і зробив її впізнаваною у соціальних мережах. 

Нещодавно Юля змінила клубну прописку, тепер виступатиме за бухарестський «Рапід». Тому KP.UA поспілкувалась зі спортсменкою і дізналась, як проходить адаптація у новій країні, про команду і життя.

Якби не війна в Україні, то мали б гарний сезон

- Юліє, нещодавно ви змінили клуб і переїхали з Польщі до Румунії. Чому пішли на такий крок у кар’єрі і як вам на новому місці?

- Так, це правда. Мені вже ставили таке питання, то відповім так: впродовж кар’єри гравці інколи змінюють клуб навіть протягом сезону. В Румунії запропонували гарні умови, плюс у польському клубі виникли певні фінансові проблеми, тому вирішила змінити клуб. Разом зі мною румунський клуб підписав декілька нових гравців та нового головного тренера. Наразі мені все подобається - і нові партнерки, нові тренування, ігрові схеми, все дуже професійно.

- Чи є складнощі, пов’язані з адаптацією до життя у Бухаресті?

- Не можу сказати, що це складнощі, але, якщо порівнювати з Польщею, більше відчувається мовний бар’єр. Але я була дуже здивована, що майже всюди люди з легкістю переходять на англійську, навіть продавчині в пекарні біля будинку, де я мешкаю, яким явно 50+ років. Та взагалі всі доволі привітні.

- Наскільки складно звикнути до нових партнерок?

- Тут нема якоїсь магії чи складнощів - це частина робочого процесу, потрібен лише час на це: відчути «плече» партнера на полі та connection поза майданчиком. Але ми всі професійні гравці, і у нас є спільна мета - показати найкращий результат.

- Ви грали в Україні, Польщі і зараз вже у Румунії. Де волейбол люблять найбільше?

- Ще я 6 років грала в Туреччині. І можу сказати, що там дуже люблять волейбол, і вболівальники дуже прихильні до своїх улюблених клубів, незважаючи на результати.

- Чи відрізняється волейбол в цих країнах?

- Звичайно, відрізняється, насамперед кількістю потужних, сильних команд. За цим показником «найважчий» чемпіонат у Туреччині. В Польщі також дуже цікавий, іноді непередбачуваний чемпіонат. В Україні почав відроджуватись гарний рівень, і якби не війна, то гадаю, зараз був би гарний сезон. В Румунії, я знаю, є сильні команди, які грають в європейських турнірах, але ще не «познайомилась» з Лігою повною мірою.

Не дуже розумію славу в соцмережах

- Давайте повернемось у ваше дитинство. З чого взагалі почався ваш волейбольний шлях?

- У мене було дуже активне дитинство, і батьки дали мені можливість спробувати себе в багатьох видах спорту. Це було і карате, і футбол, і плавання, і, мабуть, ще щось, не пам’ятаю… Але після першого тренування з волейболу, повернувшись додому, я сказала мамі: це воно! Я дуже вдячна своїй першій тренерці, Іщук Ірині Василівні, за те, що вона закохала мене в цей вид спорту. Ми досі спілкуємося та інколи бачимося.

- Чи могло трапитись таке, що волейболісткою не стали б, а обрали інший шлях? Були такі варіанти у житті?

- Буду відвертою - навіть не уявляю. Якщо не помиляюся, то ще з 15 років, тобто ще у школі, мене почали долучати до южненського «Хіміка», і кожен день зі школи я бігла на зупинку, сідала на «студентський» автобус, мені видали проїзний, та їхала з Одеси до Южного на тренування. В такому графіку я провела останні два роки в школі, тому не було часу думати про щось інше. Як і зараз.

- Думали ви, що одного разу станете настільки популярною і впізнаваною завдяки соцмережам?

- Досі не можу зрозуміти, як це трапилося. Та ще мені цікаво, як це монетизувати. Тому користуючись нагодою: я відкрита до співпраці та рекламодавців.

@allaboutsportua #юлиягерасимова #герасимоваюля #герасимоваюлия #прометейгерасимова ♬ 1hymn for the weekend - 阿吉野马

- Як взагалі ставитесь до своєї слави у ТіkТоk?

- Я вже відповіла, що не дуже розумію славу в соцмережах. Але мені лестить, коли впізнають та дивуються, що я звичайна людина, яка ходить вулицями, за продуктами або в якийсь заклад. Та іноді досі дивує, коли перевіряєш хештеги в ТіkТоk або Instagram #Uliyagerasymova і бачиш сотні мільйонів згадувань та переглядів.

- Допомагає ця слава вибудовувати спортивну кар’єру далі? Чи вдалось її якось монетизувати?

- Якщо відверто, то в цьому питанні мені навіть якось прикро. Тому що я віддала багато років тренуванням, змаганням, роками не мала відпустки, тому що між сезонами в клубах, за які я виступала, з кінця весни та до початку осені завжди відбуваються змагання за національну збірну України. Зі збірною ми виграли Евролігу, брала участь в трьох чемпіонатах Європи, з гордістю вдягала форму з нашим прапором і гербом на кожному змаганні… але впізнаваність в Україні і світі отримала не за досягнення, а після танців. Мабуть, таки треба було займатись цим (посміхається).

- У вас доволі багато підписників у Instagram – вже 545 тисяч. Це якось допомагає?

- Зараз я намагаюсь ділитися подіями в Україні зі світом, тому що маю фоловерів зі всіх куточків нашої планети. Також наразі я «посол доброї волі» благодійного фонду «Постраждалі діти війни». Я сподіваюсь на те, що наш фонд буде розвиватися і ми зможемо розширити можливості та географію нашої допомоги. Та буду вдячна, якщо читачі ознайомляться з нашим фондом на сторінках @childrenvictims_ofthewar в Instagram і Facebook «Благодійна організація «Постраждалі діти війни».

- А загалом інтернет-популярність якось відобразилась на вашому житті?

- Взагалі ні. Тільки почали впізнавати на вулиці.

Мрію про пляжі Одеси

- Знаю, що 24 лютого ви зустріли у Дніпрі. А пізніше переїхали спочатку до Одеси, а далі у Польщу тренуватись. Наскільки складно було входити в тренувальний процес, знаючи, що вдома йде повномасштабна війна? Що допомагало налаштовуватись на роботу?

- Навіть не можу відповісти. Можу сказати, що це дуже тяжко ментально. Допомагають розмови з рідними і друзями. Та я вважаю себе професійним спортсменом і намагаюся концентруватись на тренуваннях та іграх лише на цьому, всі переживання лишаю поза майданчиком. Іноді виходить.

- Як у Румунії ставляться до того, що ви українка? Чи є якась особлива підтримка і співчуття? Наскільки там взагалі слідкують за подіями в Україні?

- І в Польщі, і в Румунії люди дуже співчувають та питають, як справи вдома. Не розумію румунську, але чула по радіо - в новинах постійно лунає інформація про Україну.

- Наш футбол багато років перебував у кризовому стані, а війна його поставила взагалі на межу виживання. Як переживає цей складний момент наш волейбол?

- Я хочу виразити глибоку повагу всім українцям, які працюють та не зупиняють життя країни в ці скрутні місяці. Особливо хочу відзначити тих сміливих дівчат і хлопців, суддів та керівництво федерацій волейболу, баскетболу та інших видів спорту, які, незважаючи на всі обставини, проводять чемпіонати країни. Як на мене, то це дуже важливо, щоб було зрозуміло всім, що ми незламні. Як то кажуть - «Ти непереможний доти, доки ти не здався!».

- Можливо, з’явились якісь нові тенденції? Наприклад, грати за рубіж їдуть всі, у кого є така можливість? А клуби роблять ставку на молодь?

- Тут можна зараз багато дискутувати. З одного боку - це добре, що молоді гравці мають можливість себе проявити. З іншого - це вимушений захід через війну, тому що дійсно багато досвідчених гравців та гравчинь, які останніми роками, навпаки, повернулися в український чемпіонат, знову виїхали грати за рубіж.

- Займаєтесь ще чимось, крім волейболу? І чи вистачає часу на все бажане?

- Бажаного стільки, що буде мало цього інтерв’ю, щоб перелічити все (посміхається). Мабуть, я знайду чим займатися, коли закінчу свою кар’єру, а зараз вистачає часу лише на тренування. Але потім, коли Україна переможе, завершу свою кар’єру, 100% буду, як мінімум тиждень, кожен день відпочивати на пляжах Одеси.

- Передивляючись той знаменитий ролик з ТіkТоk, виникає відчуття, що у вас дуже круте почуття гумору і вміння бути завжди на позитиві. Чи так це?

- Мабуть, треба відповісти «так». Скажу так: всі, хто знає мене, не були здивовані. То був лише один момент, який потрапив в об’єктив камери, та це не одноразова акція (сміється).

- Що взагалі допомагає підтримувати у собі цей позитив?

- Подивіться у «Вікіпедіі» місце мого народження. Я ж з Одеси.

- Що для вас ідеальний відпочинок?

- Вільний час з сім’єю та друзями. Бажано на узбережжі в Одесі. Не пам’ятаю, коли в останнє їздила у відпустку в нову країну. Смачна та некорисна їжа і келих вина. Біле, напівсухе.

- Чи дотримуєтесь якихось спеціальних дієт, щоб бути у такій гарній формі?

- Взагалі не дотримуюсь якоїсь спеціальної дієти і не слідкую за калоріями. Але не можу без свіжих овочів та салатів, бринзи та свіжоспеченого хліба.

- Які завдання ставите собі на цей рік?

- На початку сезону було бажання виграти нагороди чемпіонату Польщі… Але я змінила ці плани на нагороди чемпіонату Румунії (посміхається). І як кожен українець і українка, бажаю перемоги нашій державі, щоб були відбудовані наші міста і Україна повернулась до мирного повсякденного життя.