Кардіолог Юлія Киян (Кузьменко) - про виїзні консультації, маленьких та великих пацієнтів

Оце воєнне “не на часі,” на жаль, часто стосується нашого здоров’я. І ще більше – здоров’я наших дітей. Ми відкладаємо планові огляди, не зважаємо на розлади організму, ковтаємо таблетки навмання...

Втім, якщо пацієнт не йде до лікаря, то до нього прийдуть наші лікарі. З березня минулого року тисячі кілометрів доріг намотують на колеса виїзні бригади Центру дитячої кардіології та кардіохірургії. Про їхню роботу ми говоримо із завідувачкою відділення Рентгеноангіографії і ендоваскулярної хірургії центру Юлією Киян (Кузьменко). 

Перші виїзди були по Києву

- В січні великого розголосу набули смерті двох маленьких дітей, які зазнали серцевих нападів через страх перед вибухами. Юліє, чи справді здорове сердечко може не витримати таких випробувань?

- Мені важко відповісти, бо я не знала стану дівчинки з Авдіївки і хлопчика з Очакова, про яких ви згадали. Що ми маємо на увазі, коли кажемо про здорове серце? Це дитина, яка не має вроджених вад або уражень, яких вона отримала за життя. Наприклад, міокардит (запальне захворювання серцевого м'яза. – Ред.) може розвинутися як наслідок якоїсь хвороби, зокрема грипу.

Думаю, все-таки певна патологія у цих діток була. Можливо, порушення ритму серця. Просто вони не були обстежені. Я знаю, що і до повномасштабного російського вторгнення в Авдіївці не було дитячого кардіолога. Звісно, що зараз тим паче немає. В районах, що знаходяться в зоні або наближені до бойових дій, взагалі бракує лікарів. Можуть бути військові медики, але ж вони не спеціалісти по дітях.

- Як виникла ідея виїзних бригад?

- За фахом я хірург. На початку великої війни був період, коли операцій стало мало. Це кінець лютого – березень минулого року, коли матері та бабусі масово вивозили з Києва дітей. Ми і раніше займалися виїзними консультаціями, тож вирішили зробити цю роботу системною. Розуміли, що потенційні пацієнти тепер не завжди можуть дістатися до нас.

От сьогодні, коли ми з вами говоримо, ранок почався з обстрілів. Не всі за такої загрози ризикнуть поїхати на обстеження, якщо нічого наче не турбує або турбує не так, щоб припікало. Перші наші виїзди були по Києву, коли він ще знаходився в оточенні ворога. Зв’язувалися з волонтерами, які опікувались людьми, вони допомагали зібрати дітей. Це було важливо, бо в березні діти багато часу проводили у підвалах, і це могли позначитися на їхньому стані.

Коли почалася деокупація, ми поїхали районами Київської області – дивилися діток, які побували в окупації, також проводили огляди дорослих.

- Тобто у складі бригад працюють і дорослі кардіологи?

- Так. На виїзди ми беремо всю необхідну апаратуру для електрокардіографії (ЕКГ), ехокардіографії (УЗД) і за результатами обстежень даємо рекомендації.

Якщо стан можна підправити медикаментозно, робимо призначення. Якщо бачимо, що потрібне кардіохірургічне втручання, рекомендуємо звернутися в наш центр або до інших спеціалізованих медичних закладів.

Вроджені вади не завжди відразу проявляються

- Ви порушували проблему, що батьки часто не розуміють, навіщо дитині обстежувати серце.  

- Це така психологія. У великих містах з дітьми працюють педіатри, там легше забезпечити контроль. А в селах люди міркують: чого це в малого, який проблем не знає, має боліти серце? У дорослого не болить, а у дитини тим паче не повинно боліти.

Це не зовсім так. Навіть вроджені вади не завжди проявляються назовні від самого початку. Дитина може мати вади серця, але виглядати цілком здоровою, а хвороба потайки буде робити свою чорну справу. Дехто з батьків не хоче, щоб дитину обстежували на апараті УЗД, бо є кардіограма, і досить. Але деякі патології можна побачити тільки на ультразвуковому обстеженні.

На жаль, через нерозуміння цього батьками діти випадають  з поля зору кардіологів та кардіохірургів, і це дуже погано. Бо приховані патології можуть стати причиною смерті не тільки під час війни. Ми пам’ятаємо раптові смерті школярів на уроках фізкультури. Такі трагедії можуть статися і після щеплення.

- Яка ступінь ризику, що у дитини може бути вроджена вада серця?

- Дітей з вадами серця народжується приблизно однакова кількість у всьому світі. Статистично ризик - 6-8 на 1000 малят. В розвинених країнах діагностика проводиться ще у перинатальний період. У нашому центрі, до речі, теж є дуже потужна програма перинатальної діагностики.

Якщо лікар, який супроводжує вагітну жінку, під час скринінгу щось запідозрює, то направляє її до нас. Або ми разом з акушерами відстежуємо, де народжується така дитина. Кардіологічна бригада виїжджає і забирає на операцію.

Однак це за умови, повторюся, що ваду побачили до пологів. А на це здатен не кожний жіночий лікар. Тому на виїзних консультаціях ми виявляємо, на жаль, вади серця у дітей різного віку. Зокрема, такі, які потребують операцій.

Багато залежить від приймаючої сторони

- Оперуєте тільки в Києві чи за межами центру також доводилось?

- Для операцій потрібна спеціальна база, а там, куди ми їздимо з консультаціями, її здебільшого немає. Далеко не кожна лікарня може забезпечити належні умови і апаратуру. Поза межами центру після 24 лютого ми оперували тільки у Львові – там створили філію центру, бо багато батьків з дітьми поїхали у західні області.

Зараз рекомендуємо привозити дітей до Києва.

До 18 років включно у нас повністю безкоштовні операції.

- Батьки дослухаються до рекомендацій?

- Так, після консультацій у Донецькій області до нас привезли вже трьох діточок. І з інших областей також привозять.

- Багато людей приходять на ваші консультації?

- Зазвичай багато, але це залежить від приймаючої сторони – органів місцевого самоврядування, лікаря, який веде облік дорослих та дітей у містечку чи селищі. Ми привозимо з собою всю апаратуру, але ж потрібне приміщення, треба також оповістити людей, щоб вони почули і зрозуміли, про що йдеться.

Якщо все підготовлено належним чином, люди ідуть. Але буває так, що приїздиш, а на нас чекають всього кілька пацієнтів. Інші дивляться – руками розводять: ми і не знали, що тут безкоштовні спеціалісти зі столиці будуть...

“Мені вже Бог той клапан поміняє”

- У фейсбуці ви писали, що одного разу проводили консультацію в приміщенні шкільного музею.

- Де ми тільки їх не проводимо! Сільські амбулаторії, фельдшерсько-акушерські пункти замалі за площею. Тож досить часто доводиться облаштовуватися в приміщеннях шкіл, дитячих садків, освітніх центрів. Якщо бракує кушеток, зіставляємо дві парти, кладемо матрасик – і ось уже місце для пацієнта.

Ще запам’яталося, як працювали у Славутичі. Тільки-но приїхали – повітряна тривога. А це ж діти, треба спускатися в бомбосховище. Там і обстежували малих.

До речі, у Славутичі я побачила найкраще обладнані бомбосховища. Вони там великі, просторі, з міцними стінами.

-  Ви кажете, що консультуєте дорослих. А є ж люди, особливо в селах, які до старості не перевіряли своє серце.

- На жаль, стикаємось з такими випадками, коли приходять пенсіонери, яким потрібна операція, а вони відмовляються кудись їхати. Завжди буду пам’ятати бабусю, яка сказала: “Мені вже Бог той клапан поміняє”.

Але таким теж можна допомогти - принаймні медикаментозно, якщо не хочуть операції. Щоб приймали ліки, не які “сусідка сказала”, а які реально полегшать життя.

- У вас постійна бригада чи лікарі міняються?

- Міняємося, бо центр працює, ми жодного дня не зупинялися від початку ескалації. Поїздки плануємо заздалегідь, знаємо день, знаємо, куди їдемо, відділення дають своїх спеціалістів, яких на цей час можна вивільнити.

Сталий робочий день – це не про нашу професію

- Як війна позначиться на здоров’ї людей, зокрема дітей?

- Звісно, що війна вже вплинула і буде впливати. Хоча б в тому аспекті, що зараз набагато менше українців проходять профілактичне обстеження. Люди втратили свої домівки, пережили переїзд, у них стільки проблем, що їм не до лікарів. В кращому разі п’ють таблетки.

І це реальність навіть не сьогодення. Це кумулятивний ефект, який спостерігається всі дев’ять років російського вторгнення. Після перемоги лікарі засвідчать, що здоров’я нації погіршилося.

- Ви казали, що обстежувати серце дитини бажано до її народження, але не всі мають таку змогу. Коли треба починати, щоб виключити ризик або вчасно його помітити?

- У нас є сімейні лікарі, які спостерігають за дитиною. Педіатр мусить дати направлення до кардіолога. Якщо ні, то мамі самій треба про це нагадати.

Моя порада – обстежити серце дитинки до року і навіть раніше – до трьох місяців. Якщо все добре, то вам порадять прийти на контроль через два-три роки і перед школою.

- Юліє, ви писали, що сьогодні один лікар працює за двох, бо серед медиків багато мобілізованих. Ваш робочий графік сильно змінився?

- Графік у лікарів - це дуже розмите поняття. У нас є фіксовані години, коли працюємо в центрі. В інший час залишаємося на телефоні, кудись їздимо, когось консультуємо. Сталий робочий день - це не про нашу професію. Зараз нам усім треба робити більше, якщо можеш і вмієш.

- Наскільки відомо, ви ще й волонтерите.

- Зараз пів країни волонтерить. До 24 лютого було більш зрозуміло, хто мотається між цивільними і фронтом, хто тримається позиції “мене це не стосується”. Зараз важко знайти людину, яка скаже “це не моя війна”. У когось діти, у когось батьки, брати, родичі, друзі на фронті. І у мене - також, тож намагаюся допомагати.

Проте волонтерю я зараз менше, ніж до 2019 року. Тоді була більш стала робота – відпустка, вихідні. А зараз це точно визначити неможливо. Зараз я більше уваги приділяю медичній роботі.

ПРО НАБОЛІЛЕ

Справа розглядатиметься від самого початку

- І досі залишаєтесь обвинуваченою у справі про вбивство Павла  Шеремета... Що зараз відбувається в суді?

- Справа йде на друге коло, тобто буде слухатися від самого початку. Це тому, що треба обирати новий суд присяжних, бо одна присяжна поїхала з України, ще один мобілізований. Два роки тяганини по тих засіданнях – все намарне.

Мені здається, всім зрозуміло, що являє собою ця справа. Не знаю, хто може її припинити. Хіба що Офіс генпрокурора не підтримає звинувачення.

- Якщо все  з початку, то це знову роки і роки...

- В нинішніх умовах засідання не можуть проходити повноцінно. Яна Дугар на фронті від перших дній великої війни, Андрій Антоненко також виконує бойові завдання. А якщо когось немає, то судове засідання має відкладатися. Кінця краю не видно. Не знаю, коли закінчиться цей театр абсурду.