Призер Універсіади Дмитро Грущак: Присвячую цю медаль нашим воїнам, без них нас не буде

Біатлоніст Дмитро Грущак став єдиним українським спортсменом, хто зумів взяти срібну нагороду на Універсіаді у американському Лейк-Плесіді. Разом з володарем «золота» у сноуборді Михайлом Харуком він став гордістю української збірної.

KP.UA поспілкувались з Дмитром, і він розповів нам про свій секрет успіху, а також про плани на цей сезон.

Міг стати легкоатлетом, а не біатлоністом

- Дмитре, розкажіть, будь ласка, про себе. Ви народились на Сумщині, але переїхали на Тернопільщину. Як так сталось?

- Так, народився я на Сумщині, але, щоб розвиватись, довелось переїхати до Тернополя, бо там значно краще відносяться до спортсменів, з більшою повагою. 

- З чого для вас почався біатлон?

- Про біатлон я дізнався у четвертому класі, навчаючись в Сумах. На урок фізичної культури прийшов мій перший тренер Микола Михайлович Сердюк і запропонував подивитись, підійде мені цей вид спорту чи ні. Мене це зацікавило. До цього я навіть не мав уявлення, що таке біатлон, лижі і що вони в сукупності ще й поєднується зі стрільбою. Все це здалось мені дуже цікавим, і так я потрапив до біатлону.

- Коли зрозуміли, що лижі і гвинтівка у вашому житті - то надовго?

- Уже в перший рік моїх занять біатлоном. Мені сподобалось, наскільки емоційний цей вид спорту. Взагалі я доволі непогано бігав кроси, тобто я міг би стати непоганим легкоатлетом. На більшості змагань, де брав участь, на фоні всіх учасників, що займались легкою атлетикою, я доволі добре виглядав, будучи молодшим за них на 2-3 роки. Показував кращі результати за тих хлопців, що там бігали.

«Без них нас не буде»

- Як вам вдалось кваліфікуватись і потрапити на Універсіаду?

- Кваліфікувався на Універсіаду на чемпіонаті України, що відбувався в Яворівському районі. Досить непогано виглядав на лижах, все виходило. Були деякі проблеми зі стрільбою, але більш-менш впорався. І попав до основного складу на Універсіаду.

- Які враження залишились від турніру в цілому?

- Враження дуже приємні від Універсіади в Лейк-Плесіді. І в плані організації, і взагалі, як там люди живуть, враження були дуже приємні.  

- В Лейк-Плесіді ви брали участь у чотирьох гонках. І всі - дистанції від 10 кілометрів і більше. Наскільки складно було витримати ці змагання, з фізичної точки зору? Чи не почувались виснаженими через сумарні 52,5 км пробігу?

- Так, з п’яти гонок, що були на Універсіаді, я пробіг чотири. І перші дві - це індивідуалка і спринт. Вони були найважчими, тому що організм ще не перелаштувався під той часовий пояс. Різниця в поясах - 8 годин порівняно з Україною. Було дуже важко витримати темп.

Так, звісно, тяжкувато все там відбувалось. Понад 50 кілометрів пробігти – то теж дуже нелегко. І зараз перебуваю у реабілітаційному центрі, відновлююсь.

- Наскільки складно жити у змагальному графіку і зі зміною часових поясів?

- Графік, звичайно, дає про себе знати і у емоційному плані, і психологічному. Може бути таке, що стан організму ідеальний, а психологічно спортсмен просто «не вивозить», йому треба відпочивати психологічно мозком. Але більш-менш справляємось.

У нас такий вид спорту, що постійно проходять змагання. За сезон понад 40 стартів, це велика кількість. Не в кожному виді спорту є подібне навантаження.

- Що допомогло відіграти 5 позицій протягом гонки - влучна стрільба і гарний темп?

- Уже на переслідуванні почала трохи повертатись моя форма, став відчувати, що можу додавати на кожному колі, якось стабільно триматись. Звісно, якщо покращується стан, то і стрільба покращується. Таким чином, непогано відстрілявшись – 1 промах з 20 вистрілів, я фінішував другим.

- Що відчули в момент, коли піднялись на п’єдестал і отримали срібну нагороду?

- Що відчув? Та навіть не можу пояснити. Я потім зрозумів, що рівень моєї готовності досить-таки високий, на таких змаганнях я можу бути у трійці - сто відсотків. Якщо ви бачили результати – ті, що схибили на першій гонці, схибили і на останній. То я мав змогу попадати у трійку, як кажуть, «желєзно». Це рівень готовності, я до нього йду. Намагаюсь зробити максимум, щоб заслужити на місце в команді А, і вже наступний сезон готуватись з ними.

- В чому секрет цієї перемоги?

- Це не є якимось секретом. Тут все просто і банально – тренування, наполегливість, стійкість, спортивна впертість і спортивний азарт, щоб ніколи не здаватися і йти до своїх цілей. Та людина, яка ніколи не здаватиметься, дійде, яким би довгим шлях не був. 

- Чому або кому присвячуєте свою перемогу на Універсіаді?

- Я присвячую цю медаль всім українцям, котрі не здаються в такий важкий для країни час. І воїнам, і людям, які забезпечують наших воїнів, роблять збори, фінансують всякі витрати наших військових. Бо без них нас не буде. 

У вільний час плаває і боксує

- Які завдання ставите перед собою на 2023 рік?

- Мої плани незмінні. Це попадання в топ-10 на Кубках IBU. І попадання в топ-30 на Кубках світу. Зараз це для мене є основною задачею. Чому саме ці місця? Тому що минулого року я був ще юніором (зараз Дмитру 22  роки), а в цьому - вже змагаюсь з дорослими, досвідченими спортсменами. Так, юніорські змагання - це важливо, але коли ти вже починаєш виступати на такому високому рівні з дуже досвідченими спортсменами, то розумієш, що те, що було до цього, це все квіточки. Справжній біатлон починається з дорослих змагань.   

- Як вас підтримували рідні під час виступів у Лейк-Плесіді?

- Рідні були взагалі в захваті. Раділи дуже за мене. Я вдячний їм за їхню постійну підтримку.

- Чи вдавалось з ними підтримувати зв’язок протягом турніру? Враховуючи різницю у часі.

- Були деякі моменти, пов’язані з різницею в часі в 8 годин. Лягаю спати - а в Україні тільки ранок. І мама пише: як пробіг? А я відповідаю: мамо, я тільки спати лягаю, завтра буду бігти. Були моменти такі. Вона зрозуміла, що трохи важко, коли різниця в часі 8 годин.

- Чи цікавитесь ще чимось, крім біатлону? Маєте якісь захоплення?

- Є ще багато видів спорту, котрими я займаюсь. Подобається плавання. Займаюсь ще боксом час від часу, мені подобається все-таки груба сила. Були такі моменти, що навесні я трохи пошкодив ребро. Але це нормально.

В морозець бігається краще

- Якою екіпіровкою користуєтесь на змаганнях і тренуваннях?

- Стосовно екіпірування, воно в нас ділиться на дві частини. Те, в якому ми тренувались,і те, в котрому ми виходили на відкриття, закриття, нагородження. На відкриття-закриття ми виходили в МаxSport – ця фірма нас спонсорувала в плані екіпірування. Бігали ми і тренувались в Sport Full.    

- Чим переважно харчуєтесь? Чи є спеціальні дієти?

- Звичайною корисною їжею – овочі, м’ясо варене, каші, супи. Щоб шлунок себе почував файно і організм добре відновлювався.

- Складно відновлюватись після виснажливих гонок?

- Чесно кажучи, відновлення завжди по-своєму відбуваються. Зараз мені трішки важко відновлюватись після всіх цих стартів. Після чемпіонату України ми поїхали на Універсіаду у Лейк-Плесіде. Зараз у мене йде блок відновлення. Буду намагатись як можна швидше повернутись в бойовий стрій. І там вже будемо робити результат.

- А грає роль температура повітря на складність проходження дистанції? Мабуть, при холодному повітрі і сильному вітрі складніше?

- Звісно, грає дуже велику роль. Іноді навіть буває, що тепло, але вітер сильний. А буває і навпаки. Мені набагато краще, коли такий морозець нормальний. Я тоді більш бадьоро себе почуваю і мені легше «біжиться». Може, через те, що організм так швидше охолоджується і починає витрачати більше енергії на зігрівання. І від цього якось легше, хоч енергії більше витрачається, але результати кращі.

Вітер відіграє дуже велику роль, особливо при стрільбі. У одного випадає штіль, коли вітру немає взагалі. А у другого - просто ураган, і його носить зі сторони в сторону. І один відстрілюється на нуль промахів, а інший може допустити 2-3. Тому біатлон, як то кажуть, і є такий непередбачуваний.