З представницею України на "Міс Всвесвіт" 28-річною Вікторією Апанасенко KP.UA поговорила через декілька днів після фіналу. Найобговорюванішими темами у ЗМІ стали національний костюм нашої учасниці та поведінка представниці країни-агресора Росії. Про це та багато іншого - у першоум інтерв'ю Вікторії після фіналу.
«Я важу 46 кг, а кожна із шести валіз – по 32 кг»
- Віко, вітаю вас. Ви вже повернулися в Україну чи ще залишаєтеся в Америці?
- Я поки що ненадовго залишаюся в США, тому що братиму участь в декількох благодійних проєктах. А також думаємо над тим, щоб виставити на аукціон крила від національного костюму. Та я скоро повернуся до України, там всі мої рідні.
- В день виїзду з України 1 січня була повітряна тривога і обстріли Києва та інших міст. Як ви добиралися до США?
- Дорога була дуже важкою і тривала три доби. Я їхала спочатку на автобусі в Польщу, потім з Варшави літаком до Нью-Йорка. В Нью-Йорку ночувала в аеропорту і вже зранку поїхала в Новий Орлеан, де проходив конкурс. Я одна, і в мене шість валіз по 32 кг. Це було дуже важко. Я переживала, щоб на тілі синців не зосталося, бо сама я важу 46 кг.
У коментарях навіть жартували, що зазвичай конкурсантки прилітають в аеропорт одразу у вечірніх сукнях та на високих підборах, а я була у кросівках, джинсах та світшоті від Івана Фролова. По-перше, в аеропорту не було працівників, які могли б мені допомогти, тому кожну валізу я тягнула сама. По-друге, я хотіла показати, що ми приїхали із країни, де йде війна. По-третє, це був мій меседж до всіх жінок – ти маєш право вдягати кросівки, навіть коли ти «Міс», і це не робить тебе менш красивою.
«Мені не дали навіть 20 секунд на сцені, щоб сказати про війну»
- Якою була атмосфера за кулісами «Міс Всесвіт»? Про що вас розпитували журналісти та конкурсантки?
- Вперше в житті відчула себе голлівудською зіркою. Я приїхала з війни у інший світ, де всі зі мною хотіли сфотографуватися. Там багато фанів конкурсу, для яких дівчата з «Міс Всесвіт» – це ікони.
У мене було багато інтерв’ю для іноземних ЗМІ. Всі хотіли дізнатися про ситуацію в Україні зараз. Деякі журналісти навіть запитували, чи завершилася війна, що мене дуже дивувало. Я розповідала історії конкретних людей, показувала фотографії з Київської області, з тих місць, де була особисто. Запитували про мою дорогу, бо це унікальна історія для конкурсу. Вони були вражені, що я їхала три доби, частково під обстрілами, одна з важкими валізами.
Ні від дівчат, ні від організаторів не було негативу чи бодай якогось емоційного тиску. Представники оргкомітету розуміли, що морально мені важко, і намагалися усіляко підтримати.
- А інші дівчата розуміли, що ви приїхали з країни, де йде війна?
- 99% дівчат знали, що відбувається, особливо із тих країн, які активно допомагають Україні. Але було декілька дівчат, які взагалі не знали, що у нас війна. Виявляється, і таке буває. Я їм розповіла, тому вони тепер в курсі. Дуже тісно спілкувалася з учасницею від Японії. Вона навіть запропонувала мені пожити у неї, якщо виникне така потреба. Але я усім говорила, що повернуся до України, навіть після останнього жорстокого обстрілу Дніпра. І багато дівчат були в шоці. Деякі іноземці просто не можуть усвідомити, що українці живуть кожен день у війні.
- Вибачте, але здається, що на конкурсі так і не прозвучала фраза про те, що росія напала на Україну?
- Фраза про те, що росія напала на Україну, на сцені конкурсу не прозвучала ні разу. У мене було півторагодинне інтерв’ю, але взяли лише маленький шматок про моє волонтерство. Крім того, мені вручили одну з чотирьох спеціальних нагород - Spirit of Carnival Award. Інших дівчат запросили на сцену для вручення нагороди під час фіналу, а мене - ні. Зі мною записали відео за день до фіналу. Я думала, що то взагалі тестове відео, та його потім показали в трансляції. Але мікрофону мені не дали.
- Тобто вас не запросили на сцену для вручення нагороди, щоб ви не сказали нічого про війну у прямому ефірі?
- Я не знаю…
- Думаю, можна такий висновок зробити. Організатори чудово розуміли, що якби ви вийшли на сцену, то точно б говорили про війну…
- Я б вийшла на сцену і сказала про трагедію в Дніпрі, як мінімум. Це відбувалося у день фіналу. Коли я зранку побачила відео, як люди кричать під завалами, я плакала, у мене тремтіли руки. Дівчата мене заспокоювали. Я розмовляла з нашим оргкомітетом і думала, можливо, варто відмовитися від подальшої участі. Але я думала, що мене запросять на сцену для вручення нагороди, і я зможу щось сказати зі сцени. На жаль, не вийшло. Мені дуже шкода, мені від цього болить. Мені не дали навіть 20 секунд. Я не просила більшого. Мені дуже хотілося нагадати на велику аудиторію у прямому ефірі, що війна триває.
«Хотіла почути від росіянки хоча б тет-а-тет «Вибач»
- Ви розумієте, чому оргкомітет «Міс Всесвіт» зайняв таку позицію?
- Саме слово «війна» звучало, але комбінація слів, що росія напала на Україну – ні. Я не знаю, чому так. Я, правда, не маю відповіді на це питання. Але мені болить за це. Я зі своєї сторони зробила все, що могла. Я багато розповідала не лише про війну, але і про те, яка наша країна технологічна, які у нас талановиті та сміливі люди. Росіянка взагалі нічого не говорила про війну. Нічого. Жодного питання до неї не було про агресію її країни. Жодного.
Можливо, вони не хотіли спровокувати булінг мене чи російської учасниці. Тому що «Міс Всесвіт» позиціонує себе як платформа, що дає голос кожній дівчині. Як використала цю платформу росія? Ніяк. Вони демонстрували сукню Російської імперії і червоний колір. Мені говорили, що, можливо, росіянці було страшно [говорити про війну]. Але мені не страшно було вмерти під ракетами і не страшно говорити відкрито про війну. Мене попереджали: «Віко, коли буде окупація, тебе можуть просто вбити, однією із перших вбити». Я не боялася вмерти за свої слова.
Я можу провести таку аналогію [стосовно росіян] - це коли людина дивиться, як при ній когось вбивають, і нічого не робить. Просто мовчить. Ти не можеш мовчки спостерігати, як вбивають людей, поза політикою ти чи ні. Кожна людина, яка має в собі щось людське, не може мовчати, бо це ненормально. Якщо ти мовчиш, то як ти можеш зупинити війну?
- Мені здається, українці давно вже не вірять в людяність росіян і не сподівалися, що росіянка вийде хоча б із плакатом Stop War…
- Ви знаєте, я сподівалася. Я вірю в людей. Я хотіла від неї почути хоча б тет-а-тет «Вибач. Вибач за те, що робить моя країна, я не підтримую війну». А вона підійшла і єдине, що мені сказала: «Я хочу зробити з тобою friendly-фото, бо мій оргкомітет сказав, що це було б класно». Уявіть цинізм ситуації. Я не очікувала, що у неї вистачить сміливості сказати на весь світ, але хоча б мені вона могла сказати.
- Вірусним стало відео, де росіянка намагалася бути поряд з вами під час групового фото. Що там відбулося?
- Це була дуже дивна ситуація. Якщо навіть вона не запам’ятала моє обличчя, вона бачила жовто-блакитну квітку і розуміла, що я представниця України. Я не знаю, яка у неї мотивація була в той момент. Деякі коментатори мене засудили, що я повелася непрофесійно як для представниці «Міс Всесвіт». На відео помітно, що я нікого не хапала за руку. Росіянка запитала, чи можна тут стати. Я сказала: ні. Тому вона стала біля «Міс Сейшели».
У мене був вибір або взагалі піти, або відійти трохи далі. Але там було дуже багато представників оргкомітету та ЗМІ, і я вирішила не створювати скандал і щоб це не виглядало істерикою. Тому вирішила відійти трохи далі. Я запитала «Міс Колумбію», чи вона не проти, якщо я стану поруч. Вона все прекрасно розуміла і сказала: «Так, взагалі без питань». І потім було відео, де «Міс Колумбія» і «Міс Кюрасао» спілкувалися між собою на своїй мові, я стояла поруч і не дуже їх розуміла. Російські змі написали, що після ситуації з фото зі мною ніхто не спілкувався. Зі мною всі спілкувалися, усі дівчата були неймовірні. Ігнору чи негативу ні від кого не було. І спроб організувати комунікацію між мною і росіянкою не було, і від оргкомітету теж. Вони все прекрасно розуміли.
Але це відео стало настільки вірусним, що я сама підійшла до організаторів і вибачилася. Я пояснила, що, може, ця поведінка була непрофесійною для «Міс Всесвіт», але я захищаю, в першу чергу, інтереси своєї країни. Вони сказали, що все розуміють, і жодних питань чи претензій до мене після цього не було. Тому ніяких скандалів чи конфліктів не було. І навіть з росіянкою теж. Ми з нею навіть не розмовляли. Я не знаю, що вона за людина. Вона, можливо, могла потім комусь жалітися, що я з нею не спілкувалася чи відмовилася фотографуватися, бо я «недружня». Але я з нею не спілкувалася і не фотографувалася зі зрозумілих причин. Вона є обличчям країни агресора, її амбасадором.
- Ігнору росіянки зі сторони інших учасниць, як я розумію, також не було?
- Не було, тому що тезис на конкурсі звучав такий, що це не вона запускає ракети і не вона винна в тому, що її країна - агресор.
- Ви, мабуть, бачили коментарі від українців «Віко, в тебе ж є меч…»?
- Звичайно, бачила…(сміється) Якби росіянка сказала, що не підтримує війну, яку розв’язав путін, не підтримує вбивства, то це була б одна історія. Але вона просто мовчала. Йти проти системи – страшно. Але якщо ти хочеш змінити світ на краще, то ти маєш це робити.
- Росіянка натякала у своїх соцмережах, що до неї було упереджене ставлення і їй складно там знаходитись…
- Упередженого ставлення до неї, як до дівчини Анни, не було. Упереджене ставлення було до діяльності її країни. Інші дівчата з нею спілкувалися. Я з нею не сварилася, я на неї не дивилася навіть. Жодного поганого слова конкретно про неї не було сказано. Мене зараз булять російські змі, що я з нею не спілкувалася, що я «не тактовна» і «в мене розуму нема». Російські змі писали, що я гидливо ставилася до росіянки, але я ніяк до неї не ставилася. І критика від українців теж є на мою адресу. Хтось критикує зовнішність, хтось вік. Але головне, що ніхто не критикує мене за мою позицію. Бо вона однозначна, і це позиція правди.
«За п’ять місяців вивчила англійську до розмовного рівня з нуля»
- Президентка «Міс Україна Всесвіт» Анна Філімонова написала в Інстаграм «Ми очікували, що не пройдемо у фінал». Чому так?
- Було таке передчуття. Я дуже багато говорила про війну. Можливо, саме це стало вирішальним фактором. Я була на репетиції топ-5, і я тоді дуже сильну промову сказала зі сцени. Мені аплодували всі дівчата, деякі плакали. Можливо, через це мені потім не дали можливість взяти мікрофон. Плюс з’явилося багато хейту на тлі історії з росіянкою. Можливо, таким чином вони не хотіли ескалації конфлікту довкола конкурсу.
- Як пройшов конкурс інтерв’ю? Про що вас запитували?
- Було багато запитань про моє волонтерство. Їх дуже шокувало, що я за п’ять місяців вивчила англійську до розмовного рівня. З нуля. Я розуміла, що з поганою англійською на міжнародному конкурсі неможливо бути голосом своєї країни. І це також моя особиста перемога. У мене на конкурсі була перекладачка, чудова україномовна дівчинка, але я так і не скористалася її послугами. Можливо, десь я говорила з помилками, але мій меседж усі зрозуміли.
- Чим ще займалися в рамках підготовки до конкурсу, окрім англійської?
- У мене були тренування з тайського боксу. Плюс я живу на 20-му поверсі, а світла постійно не було, то я багато підіймалася пішки (посміхається). У мене були уроки дефіле, але по YouTube. Я декілька місяців працювала в київському ресторані волонтеркою, готувала їжу для бабусь та дідусів та нашої армії. Також я стала амбасадоркою миру глобального договору ООН, і разом з ними ми працюємо над проєктом Mental help – це безкоштовна психологічна допомога жертвам війни в Україні. Це неймовірний проєкт. Під час війни багатьом потрібна психологічна допомога, але хороший психолог коштує дорого. Цьогорічна тема конкурсу була «Сила добра», тому загалом у підготовці був акцент на допомозі людям.
- Під час нашої минулої розмови, коли вас оголосили «Міс Україна Всесвіт», ви розповідали, що тато переніс операцію на серці за два тижні до початку війни. Як зараз його самопочуття?
- Дякую вам за це питання. Тато в Україні, його стан покращився. Я думаю, якби ми не встигли зробити цю операцію до війни, то його б не було в живих. Тато, родичі і всі мої друзі дивилися конкурс.
Взагалі сплеск інтересу від українців я відчула після публікації фото у національному костюмі. Не тільки тому, що він красивий і незвичайний, а тому що його виготовили під час війни - під обстрілами і з постійними відключеннями світла. І він мав у собі меседж. Для мене це було дуже важливо. Наш «воїн світла» став натхненням для людей, які опинилися в складних обставинах. Кожен може стати воїном світла сам для себе, знайти світло всередині себе.
- Національний костюм розробила Леся Патока. Та Анна Філімонова писала, що ідея належить саме вам?
- Так, цей костюм був моєю ідеєю із самого початку. Я дуже вдячна нашому оргкомітету за сміливість, тому що вони боялися віддавати мені створення костюму. Адже це вперше за всі роки конкурсантка взяла ініціативу, робила ескізи. Мені було важливо, щоб цей костюм резонував зі мною. Ми показали світові наших дизайнерів. Сукні, що були на мені під час конкурсу, буквально зроблені у вогні. Ось такі наші люди, навіть у пеклі вони можуть створювати щось прекрасне. Навіть під обстрілами і без світла ми продовжуємо боротися - і ми обов’язково переможемо.